Рішення № 33834707, 26.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 922/3234/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ТВО Східбуд", м. Харків 3-я особа Богодухівська райдержадміністрація, м.Богодухів до ТОВ "Алькасар-ЛТД", м. Харків про визнання дійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - Янковський С.А., дов. № 784 від 20.06.2013р.

3-ї особи - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 15.02.2013р. укладеного між ТОВ "Алькасар-ЛТД" "Цедент" (код ЄДРПОУ 34634122) та ТОВ "ТВО "СХІДБУД" "Цесіонарій" (код ЄДРПОУ 34859198). Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що директор ТОВ "Алькасар - ЛТД" Пустовойт Р.Б. заперечує дійсність договору та наявність права позивача на отримання боргу з Богодухівської РДА, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про визнання зазначеного договору дійсним.

Ухвалою від 02.08.2013р. про порушення провадження у справі, суд залучив Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача у призначене судове засідання не з*явився, про причини неявки та неподання витребуваних документів суд не повідомив. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 35547 від 26.09.2013р.) про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що 30.08.2013р. господарським судом Харківської області по справі № 5023/5022/12 направлено повідомлення до прокуратури Харківської області в якому зазначено, що суд вбачає склад злочину в діях заявника - ТОВ "ТВО Східбуд".

Розглянувши заявлене позивачем клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Цей перелік підстав зупинення провадження у справі вичерпний, зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Таким чином, суд не вбачає жодних підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у справі № 922/3234/13.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (вх № 35458 від 25.09.2013р.).

Представник 3-ї особи у призначене судове засідання не з*явився, 14.08.2013р. за вх. № 29838 подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що у разі задоволення господарським судом позовних вимог щодо визнання дійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 15.02.2013р., Богодухівська районна державна адміністрація погоджується визнати ТОВ "ТВО "Східбуд" кредитором за зобов*язанням перед ТОВ "Алькасар-ЛТД" по договору № 1 від 05.12.2011р. Окрім того, 3-ю особою подано до суду клопотання (вх. № 29886 від 14.08.2013р.) про розгляд справи без його участі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 15.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алькасар-ЛТД» "Цедент" передав товариству з обмеженою відповідальністю «ТВО «СХІДБУД» "Цесіонарій", а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і став кредитором за зобов'язаннями між Цедентом і Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області ("Боржник") по сплаті 1324587 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 27 копійок основного боргу, 6967 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 69 копійок 3% річних. Право вимоги засновано на підставі Договору №1 про закупівлю робіт за державні кошти від 05.12.2011 року.

Однак, як зазначає позивач, директор відповідача - Пустовойт Родіон Борисович заперечує факт підписання ним цього договору та наявність прав позивача на отримання боргу з Богодухівської РДА, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. зазначено, що нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України).

У вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою від 17.09.2013р. суд зобов*язав позивача надати засвідчену копію договору № 1 від 05.12.2011р. про закупівлю робіт за державні кошти, укладеного між ТОВ "Алькасар - ЛТД" та Богодухівською РДА (для залучення до матеріалів справи), та оригінал цього договору - для огляду в судовому засіданні. Однак позивач вимоги суду не виконав, витребувані докази не надав, про причини неподання витребуваних доказів суд не повідомив.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскільки спірний договір відступлення права вимоги (цесії) від 15.02.2013р. не підлягає обов*язковому нотаріальному посвідченню згідно з чинним законодавством, умовами договору сторони не дійшли згоди про його нотаріальне посвідчення та позивачем не доведено обов*язковість нотаріального посвідчення договору, позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про визнання цього договору дійсним, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 219, 220, 512, 513, 626, 627, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.