Рішення № 33832502, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16406/13 12.09.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 14 960,80 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Різунов Р.С. (дов. № 12/1236 від 28.12.2012)

Від відповідача Каплуненко А.С. (дов. №2807 від 27.08.2013)

В судовому засіданні 12.09.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

23.08.2013 Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідач) заборгованості в порядку регресу в розмірі 14 960,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АВ/3831094

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16406/13 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2013.

09.09.2013 через канцелярію суду надійшло повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України про страхове покриття за полісом №АВ/3831094.

12.09.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання , призначене на 12.09.2013, прибув представник позивача дав пояснення по суті справи та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання , призначене на 12.09.2013, прибув представник відповідача та подав заяву про часткову визнання позовних вимог на суму 8 625,55 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 між позивачем (надалі - Страховик) та Приватним підприємством «ВТБ лізинг Україна» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0002934/1004/08 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Зіл", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

28.11.2012 на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, відбулося зіткнення автомобіля "ЗІЛ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ІЖ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4.

В результаті ДТП автомобіль "ЗІЛ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 28.11.2012, виданою ВДАІ РУ ГУ МВС України (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 14 960,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0012176 від 26.02.2013 (копія розрахункового документу міститься в справі).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Василівського районного суду Запорізької області від 27.12.2012 у справі № 3/802/1715/2012 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п.п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ІЖ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3831094 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/3831094, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ІЖ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "ІЖ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Позивач просить стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 14 960,80 грн. відповідно до рахунку-фактури №390 ПП «ОСОБА_6.», однак такий рахунок не може вважатися належним документом, на підставі якого можливо встановити матеріальний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано звіт № 286 про визначення вартості відновлюваного ремонту колісного транспортного засобу від 18.12.2012 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до звіту №286 від 18.12.2012, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю "Зіл", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що відбулося 28.11.2012 , становить: 7 661,02 грн.

Отже суд приходить до висновку, що сума визначена вказаним звітом в розмірі 7 661,02 грн. являється матеріальним збитком, заподіяним власнику автомобіля "Зіл", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП.

12.09.2013 в судовому засіданні представник відповідача подав заяву про визнання страхового відшкодування в порядку регресу на суму 8 625,55 грн.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 8 625,55 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 992,72 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код: 20602681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" (адреса: 03049, м. Київ, п-кт Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код: 23510137) грошові кошти: основного боргу - 8 625 (вісім тисяч шістсот двадцять п'ять ) грн. 55 коп. та судовий збір в сумі 992 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 72 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ.

5. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.09.2013

Суддя М.О. Лиськов