Постанова № 33832183, 24.09.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 809/2141/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

за участю секретаря Круглої О.М.,

за участю сторін:

представників позивача: Лесів Л.Б., Сташківа А.Б.,

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України"

про зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області (далі - Держфінінспекція в області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" (далі - ДПДГ "Перемога") про зобов'язання відповідача виконати п.2, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7 та п.8 вимоги про усунення порушення, виявлених ревізією, №09-07-14-14/1448 від 04.03.2013р.

16.09.2013р. позивачем по справі подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим виконанням п.6 вимоги про усунення порушень від 04.03.2013р. №09-07-14-14/1448 та п.2 вимоги у частині закріплення основних засобів за матеріально-відповідальними особами, які на момент проведення інвентаризації були не закріплені, а саме: Зобов'язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" виконати п.2, п.2 у частині: забезпечення відшкодування нестачі транспортних засобів, будівель та споруд у сумі 424,8 тис.грн.; - у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнення з осіб, винних у нестачі шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; відображення в обліку встановлені за результатами інвентаризації лишки; п.3, п.4, п.5, п.6 у частині: стягнення дебіторської заборгованості у сумі 5,03 тис.грн. із Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України; - у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; п.7, п.8 Вимоги про усунення порушення, виявлених ревізією, №09-07-14-14/1448 від 04.03.2013р. (а.с.116-117).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що відповідно до п.22 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на ІV квартал 2012р. працівниками Держфінінспекції в області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДПДГ "Перемога" за період з 01.07.2010р. по 01.10.2012р., за наслідками якої встановлено ряд порушень та недоліків, що відобразилися в акті ревізії від 01.02.2013р. за №07-21/01. Зазначений акт ревізії позивач отримав 06.02.2013р. та 12.02.2013р. подав заперечення на нього. Вказали, що за результатами розгляду заперечення винесено висновок, згідно з яким вказані зауваження не були прийняті. Тому з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому Держфінінспекція в області направила ДПДГ "Перемога" вимогу про усунення порушень виявлених під час ревізії №09-07-14-14/1488 від 04.03.2013р., якою зобов'язало відповідача надіслати на адресу Держфінінспекції в області разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів інформацію про вжиті заходи та виконати вимоги в термін до 04.04.2013р. Однак, станом на 15.07.2013р. відповідач вимогу не виконав та не забезпечив усунення фінансових порушень на загальну суму 4437410 грн. На підставі наведеного просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток. Правом на подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПДГ "Перемога" створено наказом Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва від 07.05.2004р., відповідно до наказів Української академії аграрних наук від 29.11.2002р. №95 та від 21.02.2003р. №118.

Згідно з п.1 наказу від 07.05.2004р. №22, підприємство створено на правах юридичної особи шляхом реорганізації Івано-Франківського інституту АПВ Української академії аграрних наук.

Відповідно до статуту ДПДГ "Перемога", підприємство безпосередньо підпорядковується прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, при цьому, загальне підпорядкування - НААН України, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Відповідно до п.2.22 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на ІV квартал 2012р. та на підставі направлень на проведення ревізії (а.с.132-148), Держфінінспекцією в області за період з 01.07.2010р. по 01.10.2012р. проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ДПДГ "Перемога", за результатами якої складено акт ревізії №07-21/01 від 01.02.2013р., яким встановлено ряд порушень та недоліків (а.с. 12-61).

Відповідачем було подано заперечення щодо висновків, викладених в акті ревізії, які позивачем не були прийняті до уваги.

Таким чином, з метою усунення виявлених порушень Держфінінспекція в області пред'явила т.в.о. директора ДПДГ "Перемога" обов'язкову до виконання вимогу №09-07-14-14/1488 від 04.03.2013р. (а.с.89-93).

При цьому представник позивача пояснила, що у вимозі було допущено арифметичну помилку стосовно нумерації її пунктів, у зв'язку з чим зазначено два окремих пункти під одним номером - "2".

В п.2 зазначеної вимоги встановлено наступне:

- при відчуженні ДПДГ "Перемога" 314/1000 частин об'єкта незавершеного будівництва виробничо-лабораторного корпусу суб'єкту недержавної власності (ТОВ «Фірма Надія») недоотримано Державним бюджетом України коштів в сумі 3768,15тис.грн.,чим завдано збитків Державному бюджету України на вищевказану суму, таким чином Підприємством всупереч вимог ст.1,6,21 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» №1953 від 14.09.2000р., ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу» від 07.02.2002р. №3065-ІІІ, абз.2 п.5 ст.75 Господарського кодексу України реалізовано частини об'єкта незавершеного будівництва без погодження у встановленому порядку із Фондом державного майна України та не на конкурентних засадах, а також враховуючи дані Експертного висновку будівельно-технічної експертизи від 23.01.2013р. №10, зобов'язано забезпечити надходження 3768,15тис.грн. до Державного бюджету України;

в п.2 вимоги встановлено наступне:

- нестачу 6 автомобілів, 2 тракторів, 3 комбайнів, сівалки Містраль, кормороздатчика КТУ - 10, борони БДВ - 7, а також лишки 3 автомобілів САЗ - 3507, автомобіля УАЗ - 31512, трактора Т-16, трактора Т - 150К, трактора Каппатець ПЕА - 1,0, причепа 1ПТС - 9, причепа ОЗТП - 9555, причепа 2ПТС - 40, причепа 3ПТС - 12, вартість яких склала 424,8тис.грн., а також встановлено нестачу 1 споруди та 3 будівель, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДПДГ "Перемога" на суму 3,01 тис.грн., лишки 199 кг металобрухту вартістю 0,2 тис.грн., 24 кг пшениці вартістю 0,03 тис.грн., крім того 82 одиниці транспортних засобів та механізмів, 25 будівель та споруд, матеріальні цінності (металобрухт), які знаходяться в с.Підлужжя Коломийського району та 38 будівель та споруд, які знаходяться в с.Підлужжя та с.Підпечари Тисменицького району не закріплено за матеріально-відповідальними особами, чим порушено вимоги ст.ст. 131, 135-1 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим зобов'язано забезпечити відшкодування нестачі транспортних засобів, будівель та споруд в сумі 424,8 тис.грн., у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у нестачі, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, та відобразити в обліку встановлені за результатами інвентаризації лишки;

в п.3 вимоги встановлено наступне:

- ДПДГ "Перемога" протягом ревізійного періоду по дебіторській заборгованості в сумі 113,54тис.грн., термін виникнення якої понад 3 роки, відповідно до представлених документів, не проводилась позовна робота, чим порушено вимоги ст.222 Господарського кодексу України №436-ІV (із змінами), п.1.4, 4.2.1 Рекомендацій Міністерства юстиції України №2 від 15.01.1996р. «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації», що призвело до виникнення дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув та нанесення збитків підприємству на вищевказані суми, у зв'язку з чим зобов'язано провести позовну роботу шляхом заявлення позовів до контрагентів щодо відшкодування дебіторської заборгованості, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

в п.4 вимоги встановлено наступне:

- відповідно до наказу директора Підприємства №37-а від 01.12.2011р. без проведення позовної роботи списано дебіторську заборгованість в сумі 100,76 тис.грн., чим нанесено підприємству збитків на вищевказану суму, в порушення вимог ст.222 Господарського кодексу України №436-ІV (із змінами), п.п.1.4, 4.2.1 Рекомендацій Міністерства юстиції України №2 від 15.01.1996р. «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації», у зв'язку з чим зобов'язано поновити в складі активів списану дебіторську заборгованість, провести позовну роботу шляхом заявлення позовів до контрагентів щодо відшкодування дебіторської заборгованості, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

в п.5 вимоги встановлено наступне:

- в результаті безоплатної передачі ДПДГ "Перемога" підприємцю ОСОБА_4 приміщення пилорами підприємством недоотримано плати за користування майном в сумі 17,52 тис.грн. (з ПДВ) та відповідно нанесено збитків ДПДГ "Перемога" на вищевказану суму, чим порушено вимоги п.5 ст.75 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість ПП ОСОБА_4 в сумі 17,52 тис.грн., стягнути вказану заборгованість із ПП ОСОБА_4, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

в п.6 вимоги встановлено наступне:

- в результаті недотримання умов договорів, зокрема, надання послуг за ціною нижчою, ніж передбачено калькуляціями, що є додатками до договорів, об'єктом контролю занижено вартість виконаних робіт на 5,03 тис.грн., чим порушено вимоги с.629 Цивільного кодексу України, що призвело до недотримання ДПДГ "Перемога" доходів в сумі 5,03 тис.грн. та нанесення збитків підприємству на вищевказану суму, у зв'язку з чим зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 5,03 тис.грн., стягнути вказану заборгованість із Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

в п.7 вимоги встановлено наступне:

- відповідно до представлених чеків та накладних ДПДГ "Перемога" протягом ІІ півріччя 2010-2011р.р. за державні кошти без застосування процедур закупівель придбано товарів на загальну суму 1083,56 тис.грн. (зокрема, паливно-мастильних матеріалів на суму 321,94 тис.грн. та зернозбиральний комбайн марки «ДОН-1500Б» (з обладнанням) на суму 761,62 тис.грн.), чим порушено вимоги ст.2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» №2289 від 01.06.2010р., що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 2,45 тис.грн., у зв'язку з чим зобов'язано в подальшому дотримуватись законодавства про здійснення державних закупівель, стягнути кошти в сумі 2,45 тис.грн. із постачальників паливно-мастильних матеріалів, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України;

в п.8 вимоги встановлено наступне:

- ДПДГ "Перемога" зайво нарахувало заробітну плату та провело нарахування на заробітну плату в сумі 2,14 тис.грн., що призвело до нанесення збитків підприємству на вказану суму та недоотримання працівниками заробітної плати в сумі 0,589 тис.грн., чим порушено вимоги ч.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р., ч.1 п.1 Наказу Мінфіну «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» №218/2658, п.п.3 п.1 постанови КМУ «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» №859 від 19.05.1999р., у зв'язку з чим зобов'язано провести донарахування та виплату заробітної плати працівникам підприємства, утримати з працівників зайво виплачену заробітну плату, а у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Інформацію про вжиті заходи і виконання вимог перелічених вище, необхідно було надіслати на адресу позивача, разом із завіреними належним чином копіями підтверджуючих документів в термін до 04.04.2013р.

Однак, відповідачем вказані вимоги виконані не були.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939 від 26.01.1993р. головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст.10 даного Закону визначено перелік прав органу державного фінансового контролю, в тому числі і право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Відповідно до ч.2 ст.15 вказаного Закону законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами суб'єктів, що контролюються.

Згідно ст.1 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» відчуження об'єктів незавершеного будівництва, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Державні органи приватизації здійснюють відчуження об'єктів незавершеного будівництва, що є в комунальній власності, якщо органами місцевого самоврядування були делеговані державним органам приватизації відповідні повноваження. До питань приватизації або відчуження об'єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній або комунальній власності, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення законодавства України про приватизацію та місцеве самоврядування.

Приватизація об'єктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта; внесення об'єкта незавершеного будівництва до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об'єкта; продажу під розбирання.

У разі приватизації недобудованих спеціалізованих господарських об'єктів, зокрема електростанцій, великих промислових підприємств, спосіб приватизації відповідно до законодавства про приватизацію може визначати орган приватизації за погодженням з органом, який здійснює управління відповідним об'єктом незавершеного будівництва, або підприємством, установою, організацією, на балансі яких перебуває зазначений об'єкт (ст.6 зазначеного Закону).

Відповідно до ст.21 цього Закону кошти від продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти, спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі. Кошти від продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у комунальній власності, та земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти, спрямовуються до відповідного місцевого бюджету в повному обсязі.

Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу», а саме в ст.5 передбачено, що об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.

Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

На нерухоме майно Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж основних засобів Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється лише на конкурсних засадах. Кошти, отримані від використання та реалізації майна Національної академії наук України, галузевих академій наук та організацій, що віднесені до їх відання, спрямовуються на виконання їх статутних завдань.

Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних галузевих академій наук, самостійно розпоряджаються доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Кошти, отримані від надання дозволених законодавством платних послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Установи, організації та підприємства, що перебувають у віданні Національної академії наук України і державних галузевих академій наук, мають право спрямовувати отримані від надання дозволених законодавством платних послуг кошти, за виключенням тієї частини, яка відповідно до закону має перераховуватися до Державного бюджету України на відповідний рік, на реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об'єктів, розвиток соціально-побутової бази та соціальну підтримку наукових працівників.

Відповідно до п.5 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.4. Рекомендацій Міністерства юстиції України №2 від 15.01.1996р. «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» керівники підприємств несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи. Недодержання встановленого порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому посадових осіб згідно з чинним законодавством України. Керівники та інші посадові особи підприємств зобов'язані вести боротьбу з фактами зволікань при розгляді претензій, безпідставних відмов в задоволенні обгрунтованих вимог заявників претензій, доведення до суду безопірних позовів та здійснювати заходи щодо усунення причин та умов, які породжують обгрунтовані претензії.

Позовна робота, включаючи підготовку матеріалів для пред'явлення позовів та відзивів на них, здійснюється юридичною службою підприємства або відповідним структурним підрозділом у разі відсутності такої служби. Позов пред'являється у випадках безпідставного повного або часткового відхилення претензії, пред'явленої підприємством та залишення її без відповіді (п.п.4.2.1 п.4 зазначеного Порядку).

Частиною 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» №218/2658 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Відповідно п.п.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», який встановлює надання керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, у тому числі казенних, та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, підприємств, які належать Автономній Республіці Крим, підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати, зокрема розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються, - у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлює Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Зазначений Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом ( ч.2 ст.2 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.2 вказаного Закону забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.130 Кодексу законів про працю працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

В ст.131 КЗпПУ передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст.132 КЗпПУ).

В ст.133 та ст.134 КЗпПУ регламентовано умови обмеженої та повної матеріальної відповідальності працівників, винних у заподіянні шкоди. Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників

Відповідно до ст.135-3 КЗпПУ розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

В ст.136 даного кодексу встановлено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Порушення відповідачем зазначених вище норм підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме: довідками перевірок, перерахунками, розрахунками сум збитків, копіями журналів-ордерів, бухгалтерських довідок, запитами та відповідями на них, копіями договорів, висновків, листів, постанов тощо.

З урахуванням зазначених норм суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо винесення вимоги №09-07-14-14/1488 від 04.03.2013р. та про обґрунтованість позовних вимог.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових витрат.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" (код ЄДРПОУ 25790150, вул.Польова,1, с.Підпечари, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77441) виконати п.2, п.2 у частині: забезпечення відшкодування нестачі транспортних засобів, будівель та споруд у сумі 424,8 тис.грн.; - у випадку неповерненя вищевказаних коштів стягнення з осіб, винних у нестачі шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; відображення в обліку встановлені за результатами інвентаризації лишки; п.3, п.4, п.5, п.6 у частині: стягнення дебіторської заборгованості у сумі 5,03 тис.грн. із Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України; - у випадку неповернення вищевказаних коштів стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України; п.7, п.8 Вимоги про усунення порушення, виявлених ревізією, №09-07-14-14/1448 від 04.03.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 30.09.2013 року.