Рішення № 33831805, 26.09.2013, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1528/13-ц

Провадження № 2/316/744/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді: Куценка М. О.,

при секретарі: Степаненко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить визнати дійсним договір проживання в гуртожитку між ПАТ «ДТЕК Дніпренерго» та відповідачкою, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Дніпренерго» заборгованість за проживання в гуртожитку у сумі 694,51 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що ОСОБА_1 є наймачем кімнати АДРЕСА_1. Протягом усього часу проживання відповідачка користувалася послугами. Послуги надавалися всьому будинку в цілому, оскільки їх надання або ненадання мешканцям окремих кімнат не можлово з технічних підстав. Але заключити договір про надання послуг про утримання будинку, відповдачка не бажала, також письмової відмови від послуг на адресу позивача, у встановленому законом порядку не надходило. За період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року відповідачу були зроблені нарахування у розмірі 1 464 грн. 51 коп.. Вказана сума боргу була відповідачем частково погашена у розмірі 770 грн.. 03.04.2013 року ПАТ «ДТЕК Дніпренерго» звернулося до Енергодарського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та 09.04.2013 року судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 694,51 грн. та судовго збору. Але зазначений судовий наказ, ухвалою Енергодарського міського суду від 15.04.2013 року, був скасований. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

В судове засідання позивач не з'явився, від представника за довіреністю Першиної Т.О. надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, надавши письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, просить застосувати строк позовної давності.

Перевіривши докази по справі суд приходить до наступного.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є наймачем кімнати АДРЕСА_1, що підтверджується лицьовим рахунком НОМЕР_2 (а.с.7). Протягом усього часу проживання відповідачка користувалася послугами, які надавалися всьому будинку в цілому. Згідно наданої довідки відповідачем було частково погашено заборгованість за проживання у розмірі 770 грн., але станом на червень 2013 року за ОСОБА_1 рахується залишок заборгованості у розмірі 694,51 грн. (а.с.5). 03.04.2013 року ПАТ «ДТЕК Дніпренерго» звернулося до Енергодарського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та 09.04.2013 року судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 694,51 грн. та судовго збору. Але зазначений судовий наказ, ухвалою Енергодарського міського суду від 15.04.2013 року, був скасований (а.с.8).

Відповідно до ст.11 ЦК України, Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вимоги позивача підтверджуються наданими доказами.

Окрім того, суд вважає, що письмова заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка зробила останній платіж з погашення заборгованості за проживання в гуртожитку в травні 2010 року в розмірі 270 грн. (а.с.5), тим самим фактично визнала свої боргові зобов'язання.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позивачем не було пропущено строків давності при зверненні із зазначеним позовом до суду, а позовні вимоги з приводу стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку, являються обґрунтованими тому підлягають задоволенню.

Також у відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним при зверненні до суду судові витрати.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги з приводу визнання дійсним договору на проживання в гуртожитку, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 15 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів про порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем дійсності договору на проживання в гуртожитку, в даному випадку відсутній предмет судового розгляду, а отже й підстави для задоволення даної позовної вимоги.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" підлягають задоволенню в частині.

Керуючись ст.ст.19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,ст.ст.11,202,264,642 ЦК України, ст.ст.10,11,57-60,88,209,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (п/р 26002300664264 Філія - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, код банку 313957, ЄДРПОУ 00130872) заборгованість за проживання у гуртожитку у сумі 694,51 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. О. Куценко