Постанова № 33830803, 22.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ 810/3452/13-а

13:07

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Волощенко В.І., Резнік А.Б.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Шатро» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0002662202.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки яким встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення позивачем господарських операцій щодо придбання будівельних послуг, послуг по розробці проектної документації, будівельних матеріалів. За твердженням податкового органу позивач включив до податкового кредиту податкові накладні, що не містять інформації про посадових або уповноважених осіб, які підписали дані податкові накладні, тому вони не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про невідповідність вимогам чинного законодавства податкових накладних, дані яких включені позивачем до складу податкового кредиту, є безпідставними, оскільки контрагенти позивача, з якими підприємство співпрацювало, а сама: ТОВ «Практика Плюс», ТОВ «Маркотекс», ТОВ «Альянс - Дон», СП «Основа - Солсиф», ПАТ «Будінженермережа-5» і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» надали позивачу податкові накладні з усіма належними реквізитами. При цьому, контрагенти позивача були зареєстровані належним чином платниками податку на додану вартість, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судові засідання не з'являлись. Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними розписки від 10.07.2013 та поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113315094886. Крім того, суд ухвалою від 17.07.2013 викликав у судове засідання в якості свідків посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказані особи у судове засідання 22.08.2013 також не з'явились.

Від відповідача до суду заперечень або відзиву на позовну заяву, клопотань, заяв не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З огляду на те, що представники податкового органу у судове засідання двічі не з'явились, суд здійснював судовий розгляд даної справи з урахуванням вимог частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у березні 2011 року між позивачем і ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Інтеб» укладено договір від 30.03.2011 № 6 предметом якого було виконання робіт по будівництву прогулянкової дороги від КПП № 10 до струмка біля складських приміщень нижнього господарського подвір'я вздовж західної огорожі загальною протяжністю 1100 м на території «Центр відпочинку та здоров'я», що розташований за адресою - Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19.

Під час судового розгляду представники позивача пояснили, що з метою належного та своєчасного виконання даного договору підприємство уклало правочини з ТОВ «Практика Плюс», ТОВ «Маркотекс», ТОВ «Альянс - Дон», СП «Основа - Солсиф», ПАТ «Будінженермережа-5» і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» щодо виконання відповідних будівельних робіт і поставки будівельних матеріалів.

За результатами виконання даних договорів контрагенти виписували позивачу податкові накладні, які включено позивачем до податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад 2011 року.

Посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Шатро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 31.05.2013 № 459/222/32913237 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 501420,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року у сумі 275428,40 грн., за травень 2011 року - 66468,00 грн., за червень 2011 року - 56921,00 грн., за липень 2011 року 50000,00 грн., вересень 2011 року 48794,00 грн., листопад 2011 року - 3809,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

На сторінці 23 Акта перевірки податковим органом зазначено, що перевірка показників за січень-грудень 2010 року, за січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року проводилась на підставі таких документів: податкових накладних, договорів купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), прибуткових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт, журналів-ордерів та відомостей по бухгалтерським рахункам.

У свою чергу, на сторінці 24 Акта перевірки відповідач встановив, що первинні документи в даному випадку податкові накладні, не містять інформації про посадових або уповноважених осіб, які підписали податкову накладну, оформлені з порушенням вимог законодавства, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського і податкового обліку.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 ТОВ «Шатро» включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що відсутні на загальну суму 501420,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року у сумі 275428,40 грн., за травень 2011 року - 66468,00 грн., за червень 2011 року - 56921,00 грн., за липень 2011 року 50000,00 грн., вересень 2011 року 48794,00 грн., листопад 2011 року - 3809,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0002662202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 528803,00 грн., з них 501420,00 грн. - за основним платежем і 27383,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Практика Плюс», ТОВ «Маркотекс», ТОВ «Альянс - Дон», СП «Основа - Солсиф», ПАТ «Будінженермережа-5» і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» укладено договори на виконання будівельних робіт і поставку будівельних матеріалів.

На виконання цих договорів контрагентами виписано податкові накладні, які надані суду позивачем разом з іншими бухгалтерськими документами, зокрема:

- по договору від 23.05.2011 № 15/02 між позивачем і ТОВ «Основа - Солсиф» на виконання робіт по влаштуванню в ґрунті металевих анкерів - податкова накладна від 16.06.2011 № 15, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року;

- по договору від 08.07.2011 № 110608-01 між позивачем і ТОВ «Альянс - Дон» на проведення електромонтажних робіт - податкова накладна від 10.06.2011 № 32, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року від 30.06.2011 № Ш/01, відомість ресурсів до Акта прийняття № Ш/01;

- по договору від 24.06.2011 № 27 між позивачем і ПАТ «Будінженермережа-5» на виконання робіт по улаштуванню дороги - податкова накладна від 07.07.2011 № 4, договірна ціна, локальний кошторис № 7 - 1 - 1;

- по договору від 25.05.2011 № 3 між позивачем і ТОВ «Маркотекс» на поставку водовідливних лотків - податкова накладна від 26.05.2011 № 02, видаткові накладні від 01.07.2011 № 3, від 17.06.2011 № 2, товарно-транспортна накладна від 01.07.2011 № 02 і від 17.06.2011 № 01;

- по договору від 30.03.2011 № 001 між позивачем і ТОВ «Практика - Плюс» на поставку будівельних матеріалів - податкова накладна від 07.04.2011 № 1, видаткова накладна від 15.04.2011 № РН - 0000001;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» - податкові накладні від 19.10.2011 № 500582, від 30.09.2011 № 500507, від 16.09.2011 № 500464, видаткові накладні від 19.10.2011 № ТСБ - 500668, від 03.10.2011 № ТСБ - 500577, від 03.10.2011 № ТСБ - 500580, від 16.09.2011 № ТСБ - 500519.

На підтвердження оплати за отримані послуги та товари позивачем також надано суду платіжні доручення від 19.10.2011 № 4521, від 30.09.2011 № 4449, від 16.09.2011 № 4414, від 26.05.2011 № 4065, від 07.04.2011 № 3929, від 07.07.2011 № 4159, від 16.06.2011 № 4114, від 10.06.2011 № 4099.

Як вбачається із вказаних первинних бухгалтерських документів, у тому числі податкових накладних, вони містять усі необхідні реквізити і також підписи, прізвища, ініціали посадових осіб.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 № 969, який підлягав застосуванню до спріних правовідносин на час оформлення податкових налкданих контрагентами позивача, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначеною у пункті 2 цього порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналогічні норми містить Порядок заповнення податкової налкданої, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" та відповідно до якого податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначено у цьому пункті (пункт 1 Порядку).

Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів відсутності реєстрації ТОВ «Практика Плюс», ТОВ «Маркотекс», ТОВ «Альянс - Дон», СП «Основа - Солсиф», ПАТ «Будінженермережа-5» і ТОВ «Транс Агентство Сервіс» платниками податку на додану вартість або анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість даних підприємств. Не зазначено про це податковим орган і в Акті перевріки.

Крім того, в Акті перевірки на сторінці 25, податковий орган навів таблицю, в якій зазначені податкові накладні виписані контрагентами позивача із реквізитами і сумами податку на додану вартість, дані накладні, як зазначено в Акті перевірки, оформлені із порушенням вимог установленого порядку або відсутні на підприємстві. Але, в Акті перевірки не конкретизовано, які саме податкові накладні відсутні, а які оформлені із порушенням. При цьому, такий висновок податкового органу є безпідставним, оскільки ці накладні були надані суду і вони оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Водночас, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні.

Суд також звертає увагу, що в Акті перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган не ставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, враховуючи, що податковий орган в ході судового розгляду не надав доказів, які спростовують доводи позивача та не обгрунтував законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0002662202 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.06.2013 № 0002662202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шатро» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 серпня 2013 р.