Постанова № 33830730, 30.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5623/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» про стягнення 293,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» про стягнення 293,88 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та просить стягнути заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 293,88 грн.

Ухвалу суду про відкриття скороченого провадження було надіслано відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, але, повернуто до суду з поштовою відміткою «не з’явилися за отриманням».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності із ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі. Суддя за результатами розгляду справи у порядку скороченого провадження, оцінивши повідомленні позивачем обставини вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Згідно ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) далі – Закон, джерелами формування коштів Пенсійного фонду є страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду, інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення, благодійні внески юридичних та фізичних осіб, добровільні внески, інші надходження відповідно до законодавства.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи 09.10.1996 року Жовтневою райадміністрацією м. Одеси зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 09.09.1996 року за №Ж3403.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону, страхувальниками, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 Закону передбачено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону, страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаниий нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч. 6 ст. 20 вказаного Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як встановлює п. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи та особового рахунку страхувальника – юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» не проводило в повному обсязі та в установлені строки сплату страхових внесків (а.с.5).

Відповідно до ч. 2. ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.).

Згідно з ч. 3, ст. 106 вищезазначеного Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси відповідачу виставлена вимога про сплату боргу: №Ю-810 від 03.09.2004 року (а.с. 6) на загальну суму 293,88 грн., яка отримана відповідачем 08.09.2004 року, про що свідчить підпис на повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с. 7).

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Доказів щодо сплати заборгованості у сумі 293,88 грн. та доказів оскарження вимоги відповідачем до суду не надано.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 164, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» про стягнення 293,88 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційної фірми «РУМБ» (ЄДРПОУ 24532730) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 293 /двісті дев’яносто три/ грн. 88 коп. на р/р №256013013705.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П.Марин