Ухвала суду № 33829931, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/3307/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011

у справі № 2-а-21410/10/0570

за позовомКолективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4»доДержавної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької областіпроскасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» (далі по тексту - позивач, КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0000552301/0 та від 21.08.2010 № 0000542301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки КП «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 4» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, ТОВ «ЧОСО» за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 відповідачем складено акт від 09.08.2010 № 364/23-1/01241295, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2009 року на суму 41 117,00 грн. та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32 617,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0000552301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 924,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0000542301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 70 676,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нікчемність вчиненого між позивачем та його контрагентом, ТОВ «ЧОСО», правочину з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності контрагентом, відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також незнаходження ТОВ «ЧОСО» за юридичною адресою на момент проведення перевірки.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «ЧОСО» укладено договір купівлі-продажу від 02.07.2008 № 27, відповідно до умов якого, ТОВ «ЧОСО» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та здійснити оплату товару.

На виконання даного договору ТОВ «ЧОСО» були видані позивачу податкові накладні, рахунки-фактур та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Податковий орган посилається на недійсність господарської операції позивача з ТОВ «ЧОСО».

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено щодо помилковості такого висновку податкового органу, виходячи із наданих первинних документів, отриманих позивачем від постачальника, які оформлені належним чином та відповідають вимогам закону.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова