Ухвала суду № 33829909, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/29149/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011

у справі № 2а-4174/10/0270

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гервін»доДержавної податкової інспекції у м. Вінниціпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гервін» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гервін») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2010 № 0000722310/0, № 0000732310/0, № 0000421722/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Гервін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складений акт перевірки № 2198/2301/13315739 від 04.10.2010, яким встановлено наступні порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.3 Положення № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», пп. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки відповідачем 14.10.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000722310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 274652,00 грн., з яких 183101,00 грн. за основним платежем та 91551,00 грн. за штрафною санкцією; № 0000732310/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1003046,00 грн., в тому числі 686406,00 грн. - основний платіж та 316640,00 грн. - штрафні санкції; № 0000421722/0, яким визначено 4233,00 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, де 1411,00 грн. - основний платіж та 2822,00 грн. - штрафні санкції.

Також, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000742310 від 14.10.2010 про застосування до позивача 43000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з такими рішеннями відповідача зважаючи на наступне.

Щодо порушень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» суди прийшла до висновку про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

18.05.2009 між ТОВ «Гервін» (Замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» м. Київ (Підрядник) укладений договір № 18/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та комп'ютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009, вартість даної послуги склала 441234,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73539,00 грн., яка згідно податкової накладної № 4803 від 30.06.2009 повністю оплачена позивачем.

Крім того, 19.05.2009 між ТОВ «Гервін» (Замовник) та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» м. Київ (Підрядник) укладений ще один наступний договір № 19/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у визначенні оптимальної схеми електропостачання об'єктів Б та лабораторних вимірюваннях. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009, вартість даної послуги склала 437652,00 грн., в т.ч. ПДВ - 72942,00 грн., що оплачена позивачем згідно податкової накладної № 4803/1 від 30.06.2009.

Умовами договорів № 18/05/СДЖ від 18.05.2009 та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009 не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту акту виконаних робіт. Наявність в актах від 30.06.2009 підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від підрядника - ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти, не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Що ж до відсутності в них одиниці виміру, то з огляду на характер виконаних робіт - участь у визначені схеми електропостачання, лабораторних вимірюваннях, складання вихідних даних, розрахункової моделі, то застосування кількісного чи числового виміру до таких послуг є неможливим.

Таким чином, твердження щодо неможливості встановити факт виконання робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Всі акти виконаних робіт з приводу зазначених вище спірних операцій належним чином оформлені, та містять передбачені законом реквізити первинних документів, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що витрати з купівлі товарів, які були віднесені позивачем до складу валових, підтверджені відповідними документами, а саме, актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, укладаючи вищезазначені договори № 18/05/СДЖ від 18.05.2009 та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009, сторонами - позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» в момент їх вчинення дотримані усі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст усіх вищезазначених договорів на вимогу ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства. В момент вчинення договорів сторони дійшли згоди з усіх істотних умов такого виду договорів.

І позивач і ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» мали на день вчинення таких договорів та їх виконання необхідний обсяг як цивільної дієздатності, так і обсяг цивільної правоздатності згідно із ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Правочин за умовою ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Кожен правочин має правову ціль, яка повинна бути законною та досяжною. Судом встановлено, що при вчиненні вищезазначених договорів стояла законна та досяжна мета щодо виконання підрядних робіт, обумовлених такими договорами. Про реальність здійснення їх умов сторонами свідчить те, що усі роботи за ними виконані у повному обсязі, акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами та їх вартість повністю оплачена. Тобто, правові наслідки за такими договорами є такими, що настали: роботи виконані та оплачені.

Щодо податку на додану вартість, то згідно із актом перевірки порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку відповідача, полягає в тому, що ТОВ «Гервін» включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що виписані не у відповідному звітному (податковому) періоді без документів, що підтверджують факт отримання податкових накладних із запізненням на суму 43890,00 грн.

Відповідально до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач включив до податкового кредиту суму 43890,00 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Так, відповідно до положень пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Податкові органи згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні чи розрахункові документи та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000421722/0 від 14.10.2010 слід відмітити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок з доходів фізичних осіб на оздоровлення працівників в сумі 1412,00 грн. був нарахований із наданої послуги, та 30.04.2009 перерахований до місцевого бюджету в повному обсязі, згідно платіжного доручення № 401 від 30.04.2010. Даний факт також підтверджується і бухгалтерською довідкою підприємства № 653 від 18.10.2010 та випискою про рух документів.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010, оскільки воно прийняте поза межами річного строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на зазначені обставини, суди прийшли до вірного висновку про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова