Ухвала суду № 33829857, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К/800/40687/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013

у справі № 2а-1098/12/1470

за позовом Приватного акціонерного товариства «Санта Україна»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

треті особи 1. Приватне підприємство «Санта-Марина»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика Галина»

3. Приватне акціонерне товариство «Миколаївіндодяг»

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 частково задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайскої об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17.02.2012 № 00000322; в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від ПАТ «Укрсоцбанк» щодо наявності дебіторської заборгованості по контракту № 131/2006-А від 04.04.2006, укладеному з фірмою «A&M Rits GmbH&Co.KG» за період з 01.03.2011 по 03.02.2012, складено акт за № 109/22-00309571 від 08.02.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а саме пропуск 90-денного строку зарахування валютної виручки, починаючи з моменту митного оформлення готової продукції від фірми «B&M CLOTHING COMPANI SP.Z.0» по контракту на переробку давальницької сировини № 71/2007 від 20.09.2007 в сумі 4 989,00 Євро та від компанії «Kirsten Mode Design GmbH&Co.KG» по контракту на переробку давальницької сировини № 101/2009 від 28.04.2009 в сумі 12 435,00 Євро, а також, п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме: ненадання Управлінню Національного банку України Декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 № 00000422, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 111 406,13 грн. та № 00000322, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей в сумі 1 020,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 00000322, суд першої інстанції виходив з того, що продукція, яку позивач відвантажив нерезиденту не належить позивачу, це майно є продуктом переробки сировини, яка належить нерезиденту, перебувала в Україні під митним контролем, та як наслідок майно отримане від переробки сировини теж належить нерезиденту. Позивач не відвантажував нерезиденту власного майна, а повертав йму продукт переробки сировини. Отже, відсутність у позивача майна, яке перебуває за межами України, свідчить про неправомірність застосування до нього санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 00000422, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контрагенти позивача - ПП «Санта-Марина», ТОВ «Швейна фабрика Галина» та ПАТ «Миколаївіндодяг» не були заявлені як переробними давальницької сировини в розумінні Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», валютні кошти мали бути зараховані саме на рахунок позивача, як переробника, в уповноваженому банку України в 90-денний термін, починаючи з моменту митного оформленні готової продукції, отже, не зарахування валютних коштів на рахунки позивача у встановлений законом строк, на думку суду першої інстанції, є підставою для застосування до нього штрафних санкцій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 00000422, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (оброблення, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20% загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини не менше 20% загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

За змістом вказаної статті, як давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та фірмою «B&M CLOTHING COMPANI SP.Z.0», Польща було укладено контракт на переробку давальницької сировини № 71/2007 від 20.09.2007. Аналогічний контракт № 101/2009 від 28.04.2009 позивач уклав із компанією «Kirsten Mode Design GmbH&Co.KG», Німеччина. Предметом зазначених договорів є надання послуг по переробці давальницької сировини Замовника в готову продукцію.

В рамках вказаних зовнішньоекономічних контрактів між позивачем, нерезидентами та підприємствами, які фактично переробляли давальницьку сировину для нерезидента (ПП «Санта-Марина», ТОВ «Швейна фабрика Галина» та ПАТ «Миколаївіндодяг»), додатково були укладені трьохсторонні угоди про надання послуг з пошиття швейних виробів із давальницької сировини (№ 125/10 від 22.12.2010, № 124/2010 від 14.12.2010 та № 126/2011 від 01.02.2011) на загальну суму 12 435,00 Євро, за умовами яких нерезидент є замовником, який зобов'язувався поставити давальницьку сировину, залучені підприємства - безпосереднім виконавцем послуг, які зобов'язувались виконати послуги з пошиття швейних виробів з сировини замовника та отримати на свій валютний рахунок валютну виручку за виконані послуги, а позивач зобов'язувався взяти на себе обов'язки вантажоперевізника та вантажовідправника.

Наявними в матеріалах справи довідками ПАО КБ «Приватбанк» від 21.06.2011 № 2214 і № 2215, ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.05.2011 № 75.01.-33/78, від 14.04.2011 № 75.01.-33/58, АК «Райффайзен Банк Аваль» від 19.05.2011 № С-15-0000-129-3487 підтверджено надходження валютної виручки на валютні рахунки ПП «Санта-Марина», ТОВ «Швейна фабрика Галина» та ПАТ «Миколаївіндодяг» згідно контрактів № 125/2010 та № 125/2010/2 від 22.12.2010, № 124/2010 від 14.12.2010 та № 126/2011 від 01.02.2011 від нерезидентів фірми «B&M CLOTHING COMPANI SP.Z.0», Польща та компанії «Kirsten Mode Design GmbH&Co.KG», Німеччина.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», у разі, коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 90-денний строк, починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя (письмового зобов'язання) залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше.

За порушення українським виконавцем (замовником) строків, передбачених частиною третьою статті 6 цього Закону, стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості неповерненої готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої у національну валюту України за офісним валютним курсом Національного банку України, що діє на день нарахування пені, або у гривнях у разі здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості (ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Аналізуючи наведені норми, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що законом введено контроль держави за надходженням до України валютної виручки за експортовані товари (послуги, роботи) або отримання товарів від нерезидентів у разі здійснення авансових платежів або виставлення векселів в інтересах постачальника, встановлені санкції за недотримання резидентами встановлених строків розрахунків. Метою застосування санкцій є стимулювання вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до повернення в Україну валютних цінностей.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Крім того, як було вірно встановлено апеляційним судом, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено заборону зарахування на валютний рахунок виконавця по договору валюти в розмірі, передбаченої умовами договору.

Матеріалами справи, а саме: довідками Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 28.09.2011 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Швейна фабрика Галина»з питань взаємовідносин з ПАТ «Санта Україна» за період з 01.10.2010 по 28.02.2011, Кривозерської МДПІ Миколаївської області від 29.07.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Санта Марина» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПАТ «Санта Україна» за період з 06.12.2010 по 01.04.2011, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 26.08.2011 про результати проведення зустрічної перевірки ПАТ «Миколаївіндодяг» з питань взаємовідносин з ПАТ «Санта Україна»; в повній мірі підтверджуються реальність здійснення господарських відносин з ПАТ «Санта Україна», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби спірного податкового повідомлення рішення від 17.02.2012 № 00000422.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль