Ухвала суду № 33829800, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К-27137/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 у справі №2а-3851/09/1/0170 за позовом Державного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного треста «Кримспецгідрорембуд» до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного треста «Кримспецгідрорембуд» до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.02.2009 №0001291501/0 та №0001281501/0, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 №0001291501/0. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів в частині задоволених вимог мотивовано відсутністю у податкового органу права змінювати призначення платежу, визначеного платником податку, а також відсутністю підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодження податкового зобов'язання, яке фактично сплачено не було. В частині відмови у задоволенні вимог суди виходили з того, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та за встановлених судом обставин щодо несвоєчасної сплати поточних зобов'язань визнав правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим 07.08.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки №363/15-1/05457033 від 04.02.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки позивача щодо своєчасності сплати податку на прибуток, податковим органом на підставі п..п. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181, було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 №0001291501/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 4496,19грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та №0001281501/0, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного терміну сплати податкових зобов'язань №0010651520/0 від 22.06.2009, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 9086,46грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Судами також встановлено, що позивачеві нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке виникло після введення мораторію.

З матеріалів справи вбачається, що фактично сплачені позивачем кошти за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року зараховані податковим органом на першочергове погашення податкового боргу, який виник до 01.01.2006, боргу за період з 01.01.2006 до 01.07.2008.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, судом встановлено, що за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок №87181 від 28.12.2007 податкове зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року в розмірі 300,00грн. взагалі не сплачено, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п..п. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв