Ухвала суду № 33829749, 24.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/67488/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Приходько І.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Фелів О.О.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року

у справі № 2а-165/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001124240, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Адідас-Україна» (далі по тексту - позивач, ДП «Адідас-Україна») звернулось з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПС Центрального офісу з ОВПП ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001124240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року апеляційну скаргу ОДПС Центрального офісу з ОВПП ДПС залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПС Центрального офісу з ОВПП ДПС залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Житомирі було проведено фактичну перевірку з питань дотримання порядку здійснення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці ДП «Адідас Україна» - магазину, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, за результатами якої складено акт від 19.08.2011 року № 0267/06/25/23/24251899.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а саме - зазначено про наступні порушення ДП «Адідас-Україна»:

- неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) № 2665004859р/4 на підставі фіскального звітного чеку Z-звіту № 1065 від 17.08.2011 року на суму 17 679,50 грн.;

- незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкової виручки в розділі ІІ книги ОРО № 2665004859р/3, яка зареєстрована 17.11.2011 року, що полягає у підклеюванні фіскальних звітних чеків з № 1010 від 26.06.2011 року по № 1018 від 04.07.2011 року на загальну суму готівкової виручки 67 158,00 грн. в книзі ОРО № 2665004859р/4, дата реєстрації якої 05 липня 2011 року. Та аналогічне порушення, відповідно, було виявлено у книзі ОРО 2665004858 р/3, в якій не забезпечено оприбуткування готівкової виручки за фіскальними звітними чеками з №1016 від 29.06.2011 року по №1021 від 04.07.2011 року на загальну суму готівкової виручки 103 035,84 грн. (записи здійснено у книзі ОРО 2665004858 р/4, яка зареєстрована 05 липня 2011 року).

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001124240, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 944 366,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) задовольнив позовні вимоги ДП «Адідас-Україна» в повному обсязі, та задовольняючи позовні вимоги ДП «Адідас-Україна» прийшов до висновку, що позивачем не допущено порушень Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Указу Президента України, від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було враховано вимоги вищевказаного Указа Президента України, від 12.06.1995 року № 436/95, відповідно до якого у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Отже, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (зазначена позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 21-35а13 від 26.02.2013 року).

Крім того, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи були виявлені ДПІ порушення продовжуваними та не враховано вимоги п. 4 ст. 17 Закону України від 06.07.1995року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з яким відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 21-89а13 від 16.04.2013 року).

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Таким чином, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції порушили вимоги вищевказаного діючого законодавства, що призвело до не вірного застосування норм матеріального права, та, як наслідок, прийняття незаконного рішення по суті.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.В. Приходько