Постанова № 33829665, 24.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа № 903/554/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.13 р.

у справі № 903/554/13 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна )

позивач Відкрите акціонерне товарисвто "Волиньрибгосп"

відповідач Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп"

за участю третьої особи, що не завляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська торгово-транспортна корпорація"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

позивача - Гаврищук А.О. (довіреність б/н від 01.05.2013р.);

відповідача - Сидорук О.В. (довіреність від 25.06.2013р.); Хофман В.В. - директор;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2013 року у справі №903/554/13 в позові Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" до Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №903/554/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

Враховуючи викладене, справа №903/554/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація", оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 19.08.2013 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Реєстраційних посвідчень від 22.04.2003 року, виданих Волинським обласним бюром технічної інвентаризації, ВАТ "Волиньрибгосп" на праві колективної власності належать наступні об'єкти: будинок контори; автогараж цегляний; склад кормів; фінсткий будинок; склад-гараж цегляний; водонапірна башня; склад ПММ; столярний цех; склад кормів, місцезнаходження: Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вул. Васильєва, 46 (т.1, а.с. 8-9, 46-54).

01 липня 2000 року наказом голови Правління ВАТ "Волиньрибгосп" №34 на підставі рішення загальних зборів від 14.04.2000 року вищеперелічене майно було передано на баланс ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" (т.1, а.с.10-14).

10.09.2012 року між ВАТ "Волиньрибгосп" (продавець/позивач) та ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація" (покупець/третя особа) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого предметом останнього є купівля частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", засновником якого є продавець у розмірі 100 відсотків статутного капіталу, яку продавець зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

17.01.2013 року між ВАТ "Волиньрибгосп" та ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" був підписаний акт повернення-прийняття основних засобів, відповідно до якого балансоутримувач - ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" повернув, а власник - ВАТ "Волиньрибгосп" прийняв з балансу на баланс майно (т.1, а.с.15-16).

Оскільки, відповідач безпідставно користується нерухомими об'єктами та перешкоджає в їх доступі позивачу, 04 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №04/02 повернути нерухоме майно та усунути першкоди в користуванні, яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та реагування (т.1, а.с.17-19).

Посилаючись на викладене та обгрунтовуючи свої вимоги ст.387 ЦК України позивач звернувся до господарського суду з позовом про витребування вищевказаних нерухомих об'єктів з чужого незаконного володіння відповідача.

Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що спірне майно вибуло від ВАТ "Волиньрибгосп" (власника) з його ж волі, а між ВАТ "Волиньрибгосп" та ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" штучно створений спір для отримання позитивного рішення, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Натомість, з такими доводами місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, за позовом про витребування майна позивачем може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем у такій справі виступає особа, що на момент подання позову, фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні (віндикаційний позов). Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Слід зазначити, що умовами задоволення позову про витребування майна у відповідача в даному випадку є наявність у позивача доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності, факт наявності цього майна у незаконному володінні відповідача та факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті права власності позивача шляхом примусового спонукання відповідача до повернення майна в зв'язку із безпідставним та тривалим його утриманням.

За змістом ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних в позові приписів ст.ст. 321, 387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для позивача та спростування для відповідача, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, позивач є власником спірного майна, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи реєстраційними посвідченнями. Належних доказів припинення зазначеного права згідно ст.346 Цивільного кодексу України на користь інших осіб матеріали справи не містять.

В той же час, з матеріалів справи та наявних в ній доказів вбачається, що згідно акту повернення-прийняття від 19.04.2013 року спірне майно було повернуто відповідачем позивачу з балансу на баланс. Вказаний акт повернення-прийняття підписаний обома сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень. Зазначене не оспорюється сторонами і в судовому засіданні апеляційної інстанції (т.1, а.с.15-16).

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Таким чином, згідно підписаного сторонами акту повернення-прийняття від 19.04.2013 року спірне майно фактично було повернуто позивачу, з огляду на що, відсутні правові підстави для застосування ст.387 ЦК України.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено наявність суб'єктивного права (інтересу) у позивача, але останнім не доведено порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, та зважаючи на те, що помилка місцевого господарського суду не вплинула на правильність судового висновку, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на положення п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 (зі змінами від 29.05.2013 року) вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2013 року у справі №903/554/13 відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.