Ухвала суду № 33829627, 24.09.2013, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" вересня 2013 р.Справа № 921/853/13-г/9 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон", вул. Машинобудівна, 44, м. Київ, 03680

до відповідача Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", вул. 15 Квітня, 5-А, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 81 106 грн. 82 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девілон", вул. Машинобудівна, 44, м. Київ, 03680 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", вул. 15 Квітня, 5-А, м. Тернопіль, 46001 про cтягнення заборгованості в сумі 81 106 грн. 82 коп.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.09.2013 р. о 15 год. 20 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 24.09.2013р. на 14 год. 20 хв. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування та заперечення по справі, зокрема позивачу надати неодноразово витребувані судом матеріали, необхідні для повного та об'єктивного розгляду спору по суті:

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору;

- довідки про включення сторін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день звернення з позовом до суду, із зазначенням їх місцезнаходження;

- докази реалізації відповідачем товару (п. 6.1 Договору);

- оригінали усіх доданих до позовної заяви документів (для огляду в судовому засіданні);

- акт звірки розрахунків з врахуванням реалізованого, повернутого та оплаченого відповідачем товару підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками (ініціативу проведення звірки покладено на позивача);

- довідку банку про надходження коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" від контрагента приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", за період з 01.07.2010 року по 03.09.2013р.

Від відповідача витребувались наступні матеріали: - обґрунтований та документально підтверджений відзив на позовну заяву;

- довідку про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із зазначенням їх місцезнаходження;

- акт звірки розрахунків з врахуванням реалізованого, повернутого та оплаченого відповідачем товару підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками (ініціативу проведення звірки покладено на позивача);

- докази погашення боргу (за наявності).

Представник позивача в судове засідання 24.09.2013р. не з'явився, витребуваних судом доказів, станом на 24.09.2013р., не надав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, витребуваних судом доказів, станом на 24.09.2013р., не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, згідно пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Як вбачається із позовної заяви позивач стверджує, що 01 вересня 2010 року, між Приватним підприємством "САНТЕ ЛЮКС" як Покупцем (далі за текстом, також, - Відповідач або ПП "САНТЕ ЛЮКС" або Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Девілон" як Постачальником (далі за текстом, також, - Позивач або ТОВ „Девілон", або Постачальник), було укладено Договір поставки № 37/10-СЛ від 01.09.2010р. (далі за текстом, також, - Договір), згідно якого Постачальник взяв на себе зобов'язання передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався приймати та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.

Позивач на підставі товаросупроводжуючих документів передав Відповідачу товар на загальну суму - 327912 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень.

Відповідач, у відповідності до прибуткових накладних на повернення, повернув частину нереалізованого товару на загальну суму - 805 (вісімсот п'ять) гривень 39 копійок.

При цьому позивач стверджує, що на момент звернення з позовом у суд Відповідач сплатив лише частково вартість поставленого товару загальною сумою - 246 805 (двісті сорок шість тисяч вісімост п'ять) гривень 39 копійок та без повідомлення причин несплати, не виконав перед Позивачем свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар чим порушив положення ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України.

З метою досудового врегулювання питання по сплаті заборгованості, які виникли внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач направив на адресу Відповідача лист - вимогу № 32 від 30.05.2012 року, в якому вимагав від Відповідача виконати належним чином свої зобов'язання, щодо сплати заборгованості. Проте, Лист - вимогу Відповідач залишив без відповіді, а вимоги без задоволення.

А тому, позивач стверджує, що на день звернення з позовом у суд розмір несплаченої заборгованості Відповідачем становить 81 106 (вісімдесят одна тисяча сто шість) гривень 82 копійки.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із змісту ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому як вбачається із пункту 6.1. Договору оплата за товар здійснюється в міру його реалізації Покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 календарних днів з моменту надання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Отже, за умовою Договору підлягає доведенню факт реалізації товару Покупцем кінцевим Споживачам, а також, встановлення моменту (дати) надання звітів Покупцем постачальнику про реалізований товар. Так, як саме, з цими фактами (датами) пов'язаний початок перебігу 14- денного строку протягом якого Покупець за Договором повинен був оплатити поставлений йому товар.

Проте, із сформованих позовних вимог та доданих позивачем до них доказів не надається можливим встановити, зазначені вище обставини щодо моменту реалізації товару та дат подання звітів. І відповідно дослідити чи виникло у Позивача право щодо стягнення заборгованості за Поставлений Відповідачу за Договором товар.

У зв'язку з чим, суд ухвалами від 20.08.2013р. та від 03.09.2013р. зобов'язував позивача - надати суду, як докази:

- оригінали усіх доданих до позовної заяви документів (для огляду в судовому засіданні);

- акт звірки розрахунків з врахуванням реалізованого, повернутого та оплаченого відповідачем товару підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками (ініціативу проведення звірки покладено на позивача);

- докази реалізації відповідачем товару (п. 6.1 Договору).

- довідку банку про надходження коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" від контрагента приватного підприємства "САНТЕ ЛЮКС", за період з 01.07.2010 року по 03.09.2013р.

Проте, зазначених доказів станом на 24.09. 2013р. позивачем суду не представлено.

Додатково суд зобов'язував сторони провести звірку взаєморозрахунків з врахуванням реалізованого, повернутого та оплаченого відповідачем товару (ініціативу проведення покласти на позивача). Відповідачу розглянути та підписати акт зі своїми застереженнями (за наявності) та надіслати його на адресу суду.

Проте, доказів проведення звірки суду з боку сторін не надано.

Враховуючи вищезазначене, вимоги чинного законодавства та неподання позивачем неодноразово витребовуваних належних доказів, необхідних для вирішення спору, наявні обставини, що позбавляють суд можливості чітко визначити факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором і відповідно виникнення у Позивача права вимагати у судовому порядку стягнення з Відповідача заборгованості за Договором та які б дали змогу повно та об'єктивно розглянути спір по суті.

А тому, при вирішенні даного спору, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України заходами та засобами доказування, господарський суд не має можливості з'ясувати всі фактичні обставини по даному спору, а відповідно і винести об'єктивне судове рішення у справі.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Вказаним приписом п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України встановлено процесуальну санкцію за невиконання вимог суду, а саме неподання позивачем документів, які витребовувались судом та неявку представника позивача у судове засідання.

При цьому, станом на момент слухання справи у судовому засіданні 24.09.2013р., позивач витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору не подав, а його представник у судове засідання не з'явився.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши матеріали справи та приймаючи до уваги те, що, позивачем не дотримано вимог, передбачених ГПК України при зверненні до суду з позовом про захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу, станом на 24.09.2013р. вимоги суду позивачем не виконані, витребувані матеріали, необхідні для вирішення спору не подані, що перешкоджає вирішенню господарського спору по суті, створює перешкоди для всебічного, об'єктивного та повного дослідження всіх обставин у справі, а тому суд вважає, що позов слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Згідно п. 4. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Також і згідно п.п. 4.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом відмічено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Із аналізу змісту п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України встановлено процесуальну санкції за два випадки невиконання вимог суду, а саме: 1) неподання позивачем документів, які витребовувались судом або 2) неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду якщо його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

В свою чергу п. 4. ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено виключення із правила про повернення судового збору при залишені заяви без розгляду лише у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням та не зазначено випадку, коли позов залишається без розгляду судом у зв'язку з неподанням витребуваних документів позивачем.

Разом з цим, суд даною ухвалою залишає позов без розгляду не з причини повторної неявки позивача у судове засідання, так як, його явка у судові засідання обов'язковою судом не визнавалась, а суд залишає позов без розгляду з підстав неподання позивачем на неодноразову вимогу суду витребуваних судом матеріалів необхідних для вирішення спору.

Враховуючи зазначене, судовий збір сплачений позивачем підлягає поверненню йому з Державного бюджету на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Одночасно, суд має за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 42 - 47, 22, 33, 43, 44, 49, п. 5 ч.1 ст. 81, 86 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

Ухвалив:

1.Позов залишити без розгляду.

2.У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон", вул. Машинобудівна, 44, м. Київ, 03680, ідент. код 30178883 до Державного бюджету України на рахунок 31217206783002 УДКСУ м. Тернополя, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО банку - 838012, код - 37977726, згідно платіжного доручення № 1413 від 20.06.2013р., підлягає поверненню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Девілон", вул. Машинобудівна, 44, м. Київ, 03680, ідент. код 30178883.

3.Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя В.Л. Гевко