Ухвала суду № 33826791, 01.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року справа №805/11558/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Нікулін О.А., Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 805/11558/13-а за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта 1/3 «Новогродівська» Донецької області до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта 1/3 «Новогродівська» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Новогродівці Донецької області (надалі - відповідач, Управління) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку на суму 5076,71 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням відповідача № 99 від 16.04.2013 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню тому, що воно прийнято на підставі норм, яка на момент винесення цього рішення втратила чинність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 805/11558/13-а позов задоволений (а.с.50, 51-53).

Скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 99 від 16.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 5076,71 грн. Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правової можливості застосувати відповідну санкцію у вигляді штрафу, яка скасована.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, та просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.55-56). В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення пенсійного органу прийняте з урахуванням усіх обставин справи, на підставі діючого законодавства, яке регулює відносини між сторонами у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, без порушень. Стверджує, що порушення вимог діючого законодавства було допущено позивачем у той час, коли були дійсні норми Закону України №1058-IV. Також, відповідач зазначає, що фінансова санкція правомірно була застосована за нормами законодавства, яке діяло на час скоєння порушення вимог Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Державне підприємство "Селидіввугілля" - зареєстроване у якості юридичної особи Селидівською міською радою 06.06.2005 року за номером 12761070049000226, ідентифікаційний код 33426253, про що свідчить довідка АБ № 214729 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

15.04.2013 року відповідачем складений акт № 9 про результати позапланової перевірки щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2006 року по 03.02.2006 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено рішення № 99 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 16.04.2013 року на суму 5 076,71 грн. (а.с.12, 13-17).

Позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на спірне рішення була подана скарга від 25.04.2013 року № 201343 (ас.с19-20).

Рішенням від 25.06.2013 року № 5244/08 про результати розгляду скарги скаргу позивача від 25.04.2013 року № 5244/08 залишено без задоволення та спірне рішення без змін (а.с.21-22).

Приймаючи 16 квітня 2013 року рішення про застосування до позивача відповідальності, пенсійний фонд керувався саме п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058, та в основу покладена санкція по складу порушення визначений цим пунктом.

У редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, пунктом 5 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 2464-VІ, з 01 січня 2011 року положення п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратило чинність.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в даному випадку спірним питанням по справі є не стягнення наявної заборгованості по сумі штрафної санкції, нарахованих та/або не сплачених, що мало місце до 01 січня 2011 року, а в даному випадку спірним є, наявність правової можливості для застосування (покладання на позивача) відповідальності за порушення, що мали місце ще до 01 січня 2011 року, застосовуючи ті правові норми, що визначають не тільки розмір такої відповідальності, склад порушення, умови, за яких настає така відповідальність, норми закону, якого скасовані та не є діючими на час прийняття спірного рішення.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин та на час прийняття спірного рішення пенсійним фондом, Закону, безпосередньо п.5 ч.9 ст.106 Закону №106, який би передбачав нарахування та стягнення штрафної санкції, не існувало, тобто мало місце застосування не існуючої норми.

У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 відсутня пряма вказівка про надання зворотної дії у часі положенням у частині проведення перевірки та встановлення порушень, що має наслідком накладення штрафу за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.

З огляду на викладене, відповідач помилково застосував норму матеріального закону, що була чинною на момент вчинення позивачем правопорушення, без врахування того, що ця норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, а й саму відповідальність за правопорушення. На момент притягнення позивача до відповідальності норм, тобто підстав для відповідальності не існувало, що доводить протиправність спірних рішень.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 7 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 та погоджуэ висновки суду першоъ ынстанцыъъ, що наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20 листопада 2012 року, від 04 червня 2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім цього, актом перевірки № 9 від 15.04.2013 року визначено порушення, а саме: "підприємством у 2006 році не подано Індивідуальну початкову відомість до системи персоніфікованого обліку на застраховану особу", а спірним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції за порушення, а саме: подання до відповідача недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

З огляду, на вищезазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Прийняте відповідачем спірне рішення про застосування штрафної санкції, є протиправним.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що судове рішення ухвалене суддею суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 805/11558/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді О.А. Нікулін

О.П. Лях