Постанова № 33826308, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2013 року 14:31 № 826/12416/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 03.04.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» (далі по тексту – позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 03.04.2013р. №0001652230 та №0001662230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті правомірно.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 16.09.2013р. відповідача, суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Хліб Столиці» за результатами якої 20.03.2013р. складено акт №183/22-30/32313105 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» (код ЄДРПОУ 36969786) за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 1.32 статті 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 822 311грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 822 311грн. та п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 657 849грн., в тому числі за березень 2011 року в розмірі 657 849грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.04.2013р. прийнято податкове повідомлення – рішення №0001652230, яким за порушення п. 1.32 статті 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 822 312грн., в тому числі основний платіж – 822 311грн. та штрафні (фінансові санкції) – 1грн. та №0001662250, яким за порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 657 850грн., в тому числі основний платіж – 657 849грн. та штрафні санкції – 1грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення – рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом на початку 2011 року між позивачем та ДП ВАТ «Київхліб» укладені договори доручення за якими позивач зобов’язується діяти від імені ДП ВАТ «Київхліб» «Булочно – кондитерський комбінат» на підставі договору доручення №4Д від 01.01.2011р., ДП ВАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод» на підставі договору доручення №6Д від 01.01.2011р., ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №2» на підставі договору доручення №2Д від 01.01.2011р., ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» на підставі договору доручення №8Д від 01.01.2011р., ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» на підставі договору доручення №10Д від 01.01.2011р., ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» на підставі договору доручення №12Д від 01.01.2011р. для укладання договорів на закупку товарів та виконання доручень наданих Довірителями.

На виконання вищевказаних договорів та для забезпечення необхідною кількістю борошна ДП ВАТ «Київхліб» - хлібокомбінатів, позивачем на підставі зазначених договорів доручення укладено з ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» договір поставки продуктів переробки №202/Д від 10.03.2011р.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» (Постачальник) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору, а позивач (Покупець) зобов’язується в порядку та на умовах. Визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються Протоколом погодження кількості та оптово – відпускної ціни. Умови поставки Сторони виклали у відповідності до Міжнародних правил щодо тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) та зафіксували у п. 3.1 Договору №202/Д від 10.03.2011р. – ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена Сторонами у Протоколі на умовах ЕХW склад, вказаний Постачальником.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» виписані податкові накладні: №15 від 14.03.2011р. на суму 515 153,90грн., в тому числі ПДВ 85 858,98грн., №14 від 14.03.2011р. на суму 1 189 498,66грн., в тому числі ПДВ 198 249,78грн., №16 від 14.03.2011р. на суму 801 921,38грн., в тому числі ПДВ 133 653,57грн., №18 від 15.03.2011р. на суму 1 211 816,38грн., в тому числі ПДВ 201 969,41грн., №21 від 16.03.2011р. на суму 228 703,55грн., в тому числі ПДВ в розмірі 38 117,26грн.

Суми вказаних ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту в розмірі 657 849грн. за березень 2011 року.

З матеріалів справи судом вбачається, що Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС складено акт перевірки №3400/153/36969789/269 від 31.05.2011р., згідно висновків якого не підтверджено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Торговий дім АгроІнвест». ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» має стан до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.09.2011р./P>

На підставі вищезазначеного податковий орган прийшов до висновку, що за відсутності можливості підтвердити реальність господарської операції з боку ДПІ контрагента постачальника ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» витрати по вищезазначеній господарській операції не можуть бути включені позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством./P>

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов’язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом – покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Торговий дім АгроІнвест» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об’єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013р. №0001652230 та №0001662230, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.10.2013р.

Суддя В.В. Амельохін