Постанова № 33826228, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/248

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

30 вересня 2013 року 10:15 № 826/13947/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.08.2013 № 149-15, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (далі - позивач, ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.08.2013 № 149-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13947/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13947/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 18.09.2013 прибули представники позивача. Представник відповідача в судове засідання 18.09.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18.09.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" 21.08.2013 отримало податкову вимогу від ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 № 149-15 (форма «Ю»), в якій позивачу було повідомлено, що станом на 18.08.2013 сума податкового боргу податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями позивача становить 376 044,00 грн., в т.ч. авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 376 044,00 грн.

Також вищевказаною вимогою відповідачем було попереджено позивача про те, що з 19.01.2013 на будь-яке майно, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке позивач набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; вимагається терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності); було застережено позивача, що у разі несплати суми податкового боргу до нього будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. Можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивач вважає, що податкова вимога ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 № 149-15 (форма «Ю») є протиправною, тому звернувся за її скасуванням до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна", виходячи з наступних мотивів.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В оскаржуваній податковій вимозі вказано, що податковий борг виник за узгодженими грошовими зобов'язаннями позивача по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 376 044,00 грн.

Узгодженою сумою грошового зобов'язання є сума податкового та/або грошового зобов'язання, самостійно обчислена платником податків, яку він зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (п. 54.1 ст. 54 ПК України), або у випадках самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Також днем узгодження грошового зобов'язання платника податків вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження (пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Суд звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми грошового зобов'язання у розмірі 376 044,00 грн. податковим органом не приймалися, а в декларації дані зобов'язання позивачем не відображалися.

Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 № 1113, визначено вичерпний перелік підстав для формування податкових вимог (п. 2.2).

Разом з тим, наявність вказаних умов для формування податкової вимоги відносно позивача відповідачем не доведено, оскільки сума авансового платежу з податку на прибуток, зазначена у оскаржуваній податковій вимозі, не узгоджена у встановленому законом порядку, тобто у відповідача були відсутні підстави для винесення податкової вимоги.

Відповідно до положень абзаців 4 - 6 , 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої по сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Законом України від 05.07.2012 № 5083-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» (далі - Закон № 5083) передбачено, зокрема, сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств, починаючи з 01.01.2013.

Так, Законом № 5083 доповнено пункт 2 підрозділу 4 розділу XX ПК України, яким передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України розмір авансових внесків з податку на прибуток розраховується від нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Ця сума має відповідати значенню рядка 14 податкової декларації за рік, без додавання значення рядка 20 (авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів), оскільки:

такі авансові внески розраховуються не за звітний рік, а залежно від суми дивідендів;

такі авансові внески не є сумою податку, а лише передоплатою в рахунок податку.

Таким чином, виходячи з положень абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, суд вважає доцільним зазначити, що мова йде перш за все про сплату податку на прибуток в порядку п. 57.1 ст. 57 ПК України, а не сплати авансового внеску при виплаті дивідендів. Особливість порядку нарахування полягає в тому, що платники податку щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Суд звертає увагу, що потрібно розрізняти в ПК України як сплату авансом поточних зобов'язань з податку на прибуток (згідно розрахунку, здійсненого у складі річної декларації з податку на прибуток підприємства), так і сплату авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів.

З положень абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України чітко вбачається, що воно стосується платника податку на прибуток підприємств, які, починаючи з 2013 року, подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу. Тобто мова йде виключно про поточні зобов'язання за січень та лютий місяці 2013 року з податку на прибуток і жодного відношення до питання авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів не має, оскільки ці питання врегульовано іншою спеціальною статтею ПК України, а саме пунктом 153.3 статті 153 ПК України.

Крім того, базою розрахунку належної до сплати суми є показник податку на прибуток, який нараховано у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, а не показник авансового внеску при виплаті дивідендів, оскільки це прямо вказано у нормі.

Судом встановлено, що 11.10.2012 позивачем до відповідача була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року та зареєстрована за № 9062068445, в якій в рядку 14 (податок на прибуток за звітний (податковий) період код (рядок 11 + рядок 12-рядок13) зазначено прочерк, тобто сума відсутня.

Одночасно з податковою декларацію був поданий додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства - зменшення нарахованої суми податку, в якому зазначена сума 7 253 795,00 грн. - сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових періодах), тобто, у разі виникнення податку на прибуток позивач має право зменшити суму податку на прибуток на суму 7 253 795,00 грн. Дана сума також підтверджена актом № 479/22-2/25662676 від 20.05.2013 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (Т. 1, арк. 65).

Крім того, суд звертає увагу, що 23.08.2013 позивач отримав акт звірення розрахунків платника з бюджетом за період 01.01.2012 по 31.12.2012, виданий відповідачем, в якому зазначено, що переплата з податку на прибуток складає 54 224,48 грн.

Згідно п. 24 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України сума перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», над сумою податкових зобов'язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, враховується в майбутніх періодах відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем не доведено як сам факт узгодження податкового зобов'язання, так і виникнення такого зобов'язання у позивача взагалі.

Враховуючи відсутність підстав для донарахування спірного податкового зобов'язання та відсутність факту його узгодження, підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позивачем було чітко дотримано вимоги чинного податкового законодавства, відтак, податкова вимога ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 № 149-15 (форма «Ю») є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу (форма «Ю») державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 149-15 від 19.08.2013.

3. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова