Постанова № 33824705, 08.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 804/8926/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юхно І.В.

при секретарі Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача: Бичкова В.В.

представника відповідача: Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 з податку на додану вартість на суму 30317,02 грн. за основним платежем та 7579,25 грн. за штрафними санкціями, а всього на загальну суму 37896,27 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 протиправно прийнято без розгляду заперечень на акт перевірки та документів, які подані позивачем разом із запереченнями. Перевірка протиправно проведена без надання можливості позивачу подати документи до моменту початку проведенню перевірки, що суперечить п. 85.2 статті 85 ПКУ та акт незаконно складений після того, як позивача фактично було повідомлено про таку перевірку. Зауважив, що відповідач незаконно проігноровані положення п.п.44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України щодо права позивача, як платника податку на подачу документів, які не було можливості подати під час перевірки. Окремо зауважив, що перевірка незаконно проведена на підставі окремих ксерокопій документів, які отримані за запитом, який не відповідає вимогам ст. 73 ПКУ та проведення перевірки по окремих ксерокопіях суперечить п. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПКУ. Представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що зміст акту перевірки свідчить про те, що мета перевірки суперечить п. 75.1.2 ст.75 ПКУ - вибірково перевірений лише податковий кредит ТОВ «Агроветкорм» за умови, коли обов'язково мали перевірятися і податкові зобов'язання щодо товару нібито за «нікчемним» правочином. Висновки за актом перевірки про нікчемність правочину на думку позивача суперечать закону, правовим позиціям Мінюсту України, Пленуму Верховного Суду України. Зазначив, що в акті перевірки не наведені докази, які свідчать про нікчемність правочину, не спростовані доводи ТОВ «Агроветкорм» наведені в первинній скарзі щодо дійсного змісту ст. 192 ПКУ, яка не передбачає обов'язку коригування податкового кредиту з інших підстав, і наведено в цій статті, не враховано приписи п.140.2, ст. 140, п.159.3.8., п.159.3.9 ст. 159 ПКУ, які пов'язуй обов'язок зміни показників податкової звітності виключно з рішеннями суду щодо недійсних правочинів. Зауважив, що правочин який ДПІ вважає нікчемним фактично є оспорюваним, а відтак потребує судового рішення щодо визнання його нікчемним. Також представник відповідача вказав на те, що в порушення вимог п.58.1 ст. 58 ПКУ до податкового повідомлення розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій не було не додано. Враховуючи вищевикладене представник позивача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасовано судом повністю. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від від 10.12.12 № 1807 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ ««Агроветкорм» ( ЄДРПОУ 33719042) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413) за квітень 2012р. В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на те, що ТОВ «Агроветкорм» для перевірки не надано товарно-транспортні накладні по отриманим від ТОВ «Акопт» ТМЦ, які є єдиними первинними документами та підставою для оприбуткування придбаних товарів у бухгалтерському обліку. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 36552068) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Таким чином, в порушення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) відповідачем правомірно встановлено завищення ТОВ «Агроветкорм» податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 30317,02 грн. Письмові пояснення посадових осіб ТОВ «Агроветкорм» щодо виявлених порушень податкового законодавства не надані. Представник відповідача посилався на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012 року № 401/22-417/37999413 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р., в якому було встановлено, що ТОВ «Акопт» має наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявні в штаті тільки керівні посади, відсутні основні фонди, транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків: придбання ТМЦ, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податків. Представник відповідача зазначив, що у разі коли фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Окремо зауважив, що згідно акту звірки за перше півріччя між ТОВ «Агроветкорм» та ТОВ «Акопт» кредиторська заборгованість складає 171 897, 5 грн. В ході перевірки до Західної МДПІ м.Харкова було направлено запит від 30.03.2012 про проведення зустрічної звірки, проте відповідь не надано. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що акт перевірки акт від 10.12.12 № 1807 складений правомірно, згідно діючого законодавства, а висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими. Підстав для визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в редакції чинній на момент правовідносин визначених у позовній заяві.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» (код ЄДРПОУ 33719042) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

На підставі наказу №849 від 07 грудня 2012 року, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» ( ЄДРПОУ 33719042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413).

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт №1807 від 10.12.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» ( ЄДРПОУ 33719042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413), в якому зафіксовано порушення:

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) за перевірений період, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2012 р. на суму 30317,02 грн.

Не погодившись з актом перевірки ТОВ «Агроветкорм» 24.12.2012 року було подано заперечення на акт №1807 від 10.12.2012 року та надано копії документів на підтвердження дійсності правовідносин з ТОВ «Акопт» за квітень 2012 р.

На підставі акту перевірки №1807 від 10.12.2012р ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 28.12.2012 р. № 000018206 з податку на додану вартість на суму 30317,02 грн. за основним платежем та 7579,25 грн. за штрафними санкціями, а всього на загальну суму 37896,27 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями TOB «Агроветкорм» було подано скаргу від 22.02.2013 року №11 до ДПС у Дніпропетровській області. Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 26.04.2013 № 1890/10/10-25 податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 залишено без змін, скаргу ТОВ «Агроветкорм» залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «Агроветкорм» було подано повторну скаргу від 17.05.2013 року №14 до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 10.06.2013 р. № 4537/6/99-99-10-01- 15 податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 р. № 000018206 залишено без змін, скаргу ТОВ «Агроветкорм» залишено без задоволення, залишено без розгляду всі доводи ТОВ «Агповеткорм» про те, що

- податкове повідомлення-рішення протиправно прийнято без розгляду заперечень на акт перевірки та документів, які подані позивачем разом із запереченнями;

- перевірка протиправно проведена та акт незаконно складений після того, як позивача фактично було повідомлено про таку перевірку;

- перевірка незаконно проведена без надання можливості позивачу подати документи до моменту початку проведенню перевірки, що суперечить п. 85.2 статті 85 ПКУ,

- незаконно проігноровані положення п.п.44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України щодо права позивача, як платника податку на подачу документів, які не було можливості подати під час перевірки.

- перевірка незаконно проведена на підставі окремих ксерокопій документів, які отримані за запитом, який не відповідає вимогам ст. 73 ПКУ та проведення перевірки по окремих ксерокопіях суперечить п. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПКУ,

- зміст акту перевірки свідчить про те, що мета перевірки суперечить п. 75.1.2 ст. ПКУ (вибірково перевірений лише податковий кредит ТОВ «Агроветкорм» за умови, коли обов'язково мали перевірятися і податкові зобов'язання щодо товару нібито за «нікчемним» правочином)

- висновки за актом перевірки про нікчемність правочину суперечать закону, правовим позиціям Мінюсту України, Пленуму Верховного Суду України,

- в акті перевірки не наведені докази, які свідчать про нікчемність правочину, не спростовані доводи ТОВ «Агроветкорм» наведені в первинній скарзі щодо дійсного змісту ст. 192 ПКУ, яка не передбачає обов'язку коригування податкового кредиту з інших підстав, і наведено в цій статті, не враховано приписи п.140.2, ст. 140, п.159.3.8., п.159.3.9 ст. 159 ПКУ, які пов'язуй обов'язок зміни показників податкової звітності виключно з рішеннями суду щодо недійсних правочинів, правочин, який ДПІ вважає нікчемним фактично є оспорюваним, а відтак потребує судового рішення щодо визнання його нікчемним;

- на порушення вимог п.58.1 ст. 58 ПКУ до податкового повідомлення розрахуй податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлені рішення не було не додано.

Судом встановлено, що заступник начальника ДПІ у Ленінському районі Сиротенко Н.В. звернувся до ТОВ «Агроветкорм» з запитом від 06.09.2012 р. №15789/10/15-2 про надання пояснень та інформації по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413) у квітні 2012 р.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПКУ передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Вищезазначений запит не містив в собі жодної підстави для надіслання запиту передбачених п.73.3 ст.73 цього Кодексу.

Згідно п.85.1. ст. 85 ПКУ забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПКУ передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Враховуючи відсутність зазначення у запиті від 06.09.2012 р. № 15789/10/15-2 підстав для його направлення з переліку, встановленого п.73.3 ст. 73 ПКУ ТОВ «Агроветкорм» суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що у цьому випадку платник податків звільнений від надання відповіді на такий запит.

Проте 25.09.2012 року ТОВ «Агроветкорм» листом №06 було надано відповідь на запит від 06.09.2012 року з поясненнями, що на території, яка взята в оренду по договору №1/12 від 01.02.2012 р. знаходяться виробничі потужності, які були перераховані у листі та копії документів на підтвердження реальності господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт». В судовому засіданні представником позивача було зазначено, що документи надавав бухгалтер, а не керівник позивача і оскільки ТТН не відображаються в бухгалтерському обліку, бухгалтер їх не надала.

07.12.2012 року посадовими особами податкового органу на виконання пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України було складено наказ № 849 від 07.12.2012 р. та повідомлення №243 від 07.12.2012 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» ( ЄДРПОУ 33719042) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за квітень 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» (код ЄДРПОУ 37999413), без зазначення підстав для проведення вищезазначеної перевірки.

10.12.2012р. посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було складено акт перевірки №1807.

Копія повідомлення №243 від 07.12.2012 р. та наказу № 849 від 07.12.2012 р. про її призначення органом поштового зв'язку було вручене під розпис у 15 год. 30 хв. 11 грудня 2012 року ОСОБА_4, яка не є працівником ТОВ «Агроветкорм» та працює в ТОВ «Вікторія». Вказані документи ТОВ «Агроветкорм» отримало 12 грудня 2012 р.

Оскільки наказ та повідомлення на перевірку позивачем було отримано лише 12.12.2012, а акт перевірки було складено 10.12.2012 р., то позивач за об'єктивних причин був позбавлений можливості надати відповідачу будь-які документи, пояснення, які за законом мають бути надані до дати складання акту перевірки, тобто до 10.12.2012 р.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що законних підстав для призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки за квітень 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413) згідно наказу № 849 від 07.12.2012 р. у податкового органу не було.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 20 грудня 2012 р. отримав акт перевірки №1807 від 10.12.2012 р.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК УКраїни у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Керуючись вищезазначеною нормою 24.12.2013 року позивач разом із запереченнями на акт перевірки подав до ДПІ копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій, оскільки до цього часу обов'язок подання таких документів у позивача за правилами п. 85.2 ст. 85 ПКУ не виник. Разом з запереченнями до податкового органу також було надано довідку Поштампу від 21.12.2012 р. на підтвердження отримання позивачем акту перевірки 20.12.2013 року.

При цьому позивач просив розглянути заперечення на акт перевірки в присутності представника платника податків.

На порушення вимог п.86.7 ст. 86 ПКУ відповідачем заперечення на акт перевірки розглянуті не були.

ТОВ «Агроветкорм» не було повідомлено, а ні про розгляд цих заперечень та поданих документів, а ні про результат розгляду таких заперечень. А відтак були порушені права позивача на розгляд заперечень та присутність підчас розгляду своїх заперечень.

При цьому, відповідачем не було розглянуто скаргу позивача № 9 від 17.12.2012 р. щодо порушення порядку призначення та проведення такої перевірки, яка ще до складання акту перевірки була подана відповідачу через канцелярію.

Також судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкової накладної отриманої ТОВ «Агроветкорм» від ТОВ «Акопт», з підстав того, що ТОВ «Агроветкорм» для перевірки на надано товарно-транспортні накладні по отриманим від ТОВ «Акопт» ТМЦ, які є первинними документами та підставою для оприбуткування придбаних товарів у бухгалтерському обліку.

В акті перевірки від 10.12.2012р. позивач посилається на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012 року № 401/22-417/37999413 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 р. по 30.06.12р. встановлено, що ТОВ «Акопт» має наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди; транспортні засоби; приміщення для зберігання товарів; платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутній зв'язок між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків: придбання ТМЦ, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податків. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Акопт» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Таким чином, в порушення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) встановлено завищення ТОВ «Агроветком» податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 30317,02 грн.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агроветком» (Покупець) укладено договір з ТОВ «Акопт» (Продавець) №2504 від 02.04.12р. про поставку продукції - білково-вітамінно-мінеральних добавок (БВМД) для виробництва комбікормів, яким передбачено-Мовою оригіналу: «п.п.1.1. Поставщик принимает на себя поставку, Покупатель - приемку и оплату белково-витаминно- минеральнных добавок (БВМД), применяемых в изготовлении комбикормов для свиней, в порядке и на условиях, обусловенньїх в данном Договоре». На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Акопт» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткову накладну № 55 від 10.04.2012 р., податкову накладну № 55 від 10.04.2012 р. Також позивачем було укладено разовий договір № 4 на перевезення вантажу від 02.04.2012 р. з ФОП ОСОБА_5, на підтвердження виконання якого складено товарно-транспортну накладну від 10.04.2012 р., акт прийому-передачі послуг з перевезення вантажу від 12.04.2012 р. (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи). Копії вказаних документів також були подані до податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки, що підтверджується матеріалами справи та не заперечував представник відповідача в судовому засіданні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Агроветком» у безготівковій формі, що підтверджується наданою до суду оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за квітень 2012 року. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту, отриману сировину включено до складу валових витрат. Надалі ТОВ «Агроветком» використовувало отримані ТМЦ у власній господарській діяльності для виробництва готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Як вбачається з акту перевірки - основним видом діяльності ТОВ «Агроветкорм» є виробництва готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Як на час укладення вищевказаного правочину Позивача із ТОВ «Акопт», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В акті перевірки позивача зазначається, що на момент проведення перевірки ТОВ «Агроветком» був платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 30.08.2005 року №4611068, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Відносно посилань про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Також необхідно зазначити, що позивач був позбавлений можливості надати копії товарно-транспортних накладних до перевірки, оскільки копія повідомлення про проведення перевірки та копія наказу про її призначення були отримані позивачем 12.12.2012 р., тоді як акт перевірки було складено 10.12.2012 р. Окрім того копію товарно-транспортної накладної позивач надав до податкового органу разом з запереченнями на акт перевірки, також вона наявна в матеріалах справи.

Акт перевірки позивача було складно на підставі акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012 року № 401/22-417/37999413 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р., в якому було встановлено, що ТОВ «Акопт» має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності.

Необхідно зазначити, що з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі №2-а-13151/12/2070 визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Акопт" за результатами якої складено Акт № 401/22-417/37999413 від 24.09.2012 р. "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Акопт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р.".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі №2-а-13151/12/2070 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.03.2013 року відмовив Західній міжрайонній державній податковій інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі №2-а-13151/12/2070.

Таким чином Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року набрала законної сили 19.02.2013 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Також суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ТОВ «Акопт» було виписано на адресу ТОВ «Агроветкорм» податкову та видаткову накладні, товарно-транспортну накладну. На момент складання вказаних документів ТОВ «Агроветкорм», ТОВ «Акопт» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії податкової, видаткової накладних, товарно-транспортної накладної. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склади ТОВ «Агроветкорм» від ТОВ «Акопт».

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Агроветкорм» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

На підтвердження недійсності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзної перевірки контрагента позивача, в ході якої не досліджувались первинні документи та запит про проведення зустрічної звірки на який не отримано відповіді. Висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведеної між ТОВ «Агроветкорм» та ТОВ «Акопт» операцій купівлі-продажу товарів.

Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зважаючи на те, що рішенням суду, яке набрало чинності, визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Акопт" за результатами якої складено Акт № 401/22-417/37999413 від 24.09.2012 р. "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Акопт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р." його висновки не можуть мати правового значення.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Акопт» є недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договір не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, та не підкріплена належними доказами.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Агроветкорм» та ТОВ «Акопт» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Агроветкорм» та ТОВ «Акопт» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Агроветкорм» було відомо про порушення ТОВ «Акопт» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товар, а постачальник отримав грошові кошти за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Акопт» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Агроветкорм» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

Посилання відповідача на можливі здійснення запитів до Західної МДПІ м.Харкова про проведення зустрічної звірки, тощо не підтверджені жодними доказами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 28.12.2012 р. №000018206 з податку на додану вартість на суму 30317,02 грн. за основним платежем та 7579,25 грн. за штрафними санкціями, на загальну суму 37896,27 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроветкорм» судовий збір у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 97 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 13.08.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно