Постанова № 33824423, 10.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 р. Справа № 804/10914/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

судді - Златіні С.В.

судді - Царіковій О.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Данилевської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання протиправними дії та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) 13.08.2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (із урахуванням уточнень прийнятих судом) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», у якому просить:

- дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33293066 - визнати протиправними;

- скасувати постанову від 05.07.2013 року, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволовим В.А. про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33293066.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент прийняття державним виконавцем постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження вимоги закону порушені не були, тому були відсутні підстави для винесення постанови про її скасування. Скасування судового рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, на підставі якого відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України закінчено виконавче провадження, є підставою для повторного звернення до виконання виконавчого документа, оскільки на момент винесення постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження судове рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області було чинним, а тому відповідало вимогам закону. Враховуючи вищевикладене представник відповідача просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що враховуючи дійсні обставини, за якими начальником відділу винесена постанова 05.07.2013 за ВП № 33293066, вона є законною та обґрунтованою. Зауважив, що постанови та дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. прийняти та вчинені з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013, якою рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 скасовано, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року залишено в силі. Також представник відповідача зазначив, що рішення судів та інших органів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №606-14 (далі-Закон №606) підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначеному Законом №606, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою МЮУ 02.04.2012 за №489/20802. Керівник відповідного відділу може відреагувати на дії (рішення) підлеглих йому державних виконавців, чиї рішення не відповідають закону, у формі скасування таких рішень своєю постановою. З урахуванням викладеного представник відповідача вважає, що дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. повністю відповідають законодавству України, тому в задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа до суду не з'явилась. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується факсограмою, яка міститься в матеріалах справи. Жодних пояснень по справі чи додаткових доказів до суду не надала.

З урахування положень статті 128 КАС України суд вирішив розглянути справу за даної явки сторін.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 06.06.2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видав виконавчий напис №3225.

06.07.2012 року посадовою особою Відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. на підставі Виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №33293066.

12.03.2013 року Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення, яким вищенаведений Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із п.4 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У зв'язку з чим, на підставі п.4 ч.1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження. Зазначену постанову затвердив начальник Відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволов В.А., що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 року скасовано, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2012 року, яким виконавчий напис №3225 визнано таким, що підлягає виконанню, залишено в силі.

02.07.2013 представник стягувача - ПАТ «Альфа - Банк» звернувся до Відділу ПВР ДВС України із скаргою в порядку ст.ст. 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження» на постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33293066 від 10.06.2013 року. У своїй скарзі представник стягувача посилався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.2013 року, якою рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 скасовано, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2012 року залишено в силі.

05.07.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А. прийнято постанову, якою постанову про закінчення виконавчого провадження №33293066 від 10.06.2013 року скасовано та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.

05.07.2013 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень ДВС України Кеда М.В. на підставі постанови від 05.07.2013 року відновив виконавче провадження ВП №33293066.

Постанова від 05.07.2013 року про відновлення виконавчого провадження ВП №33293066 мотивована тим, що відповідно до вимог ч.1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених Законом. Право на повторне пред'явлення документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 Закону, надано стягувачам, яким повернуті виконавчі документи в порядку, встановленому статтею 47 Закону. Оскільки виконавче провадження закінчено на підставі п.4 ч.1 статті 49 Закону, стягувач позбавлений можливості пред'явити до виконання вищевказаний виконавчий документ повторно.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Оскаржена постанова обґрунтована порушенням права стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, при цьому не зазначено, яку норму закону порушено державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження на момент її прийняття відповідала вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування в межах здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Посилання відповідача на ч.1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених Законом, суд вважає необгрутнованим, оскільки згадана норма вказує лише на те, що завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, посилання на можливість обмеження у відкритті нового виконавчого провадження не містить.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію щодо спливу терміну пред'явлення до виконання виконавчого документу по ВП №33293066, проте зазначене не відповідає дійсності та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про скасування постанови від 05.07.2013 року є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33289878, слід зазначити, що такі повноваження надано начальнику відділу нормами діючого законодавства.

Положенням ч. 1 ст.83 Закону №606 визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ч 2 ст.83).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №512/5 безпосередній контроль за діями державного виконавця покладається на начальників відділів примусового виконання рішень та начальників відділів державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції.

Згідно з п.9.1 Інструкції №512/5 контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83 - 86 Закону, а за змістом п.9.2 начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до ч.2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що дії начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33289878, були в межах повноважень наданих начальнику відділу нормами діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33293066.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Такии чином судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання протиправними дії та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 05.07.2013 року, винесену начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволовим В.А. про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження №33293066.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 здійснені та документально підтвердженні судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2013 року.

Суддя (підпис) Суддя (підпис) Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 16.09.2013 року Суддя І.В. Юхно С.В. Златін О.В.Царікова І.В.Юхно