Постанова № 33822970, 26.09.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 901/95/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12р. - старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: Тихончук Світлана Геннадіївна, довіреність № 01-01/1392 від 18.06.12р. - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

представник відповідача: Дудко Артем Олександрович, довіреність № 24/01-55/1368 від 18.07.13р. - Сімферопольська міська рада;

представник третьої особи: Чукаткіна Тетяна Вікторівна, довіреність б/н від 01.06.13р. - ТОВ "Альфанафтаюг";

представники інших третіх осіб: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 28 лютого 2013 року у справі №901/95/13-г

за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі

Ради Міністрів Автономної Республіки Крим

до відповідача Сімферопольської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Сімферопольське лісомисливське господарство"

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг"

про визнання недійсним пункту рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сімферопольської міської ради про визнання недійсним пункту 15 рішення 17 сесії V скликання Сімферопольської міської ради №238 від 29.03.2007р. "Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2013р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Сімферопольське лісомисливське господарство", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг".

Рішенням господарського суду АР Крим від 28 лютого 2013 року у справі №901/95/13-г (суддя Медведчук О. Л.) позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що приймаючи спірне рішення Сімферопольська міська рада діяла по за межами наданих їй повноважень в сфері земельних правовідносин у не передбачений Конституцією та законами України спосіб, оскільки ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" є державним підприємством, припинення його права постійного землекористування здійснюється власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом самоврядування. Крім того, статут ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" не передбачає права відмови останнього від користування землею, а акт технічного обстеження земельної ділянки за своєю формою не може розцінюватися як заява про відмову від землі в розумінні ст. 142 ЗК України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у даній справі скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляду вказаної справи місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права та розглянув спір, який не підсудний господарським судам, оскільки по своїй суті є спором між суб'єктами владних повноважень, який виник з підстав розподілу їх компетенції під час вирішення питань про припинення права постійного користування землею, а відтак відноситься до адміністративної юрисдикції.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг" посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а тому оспорювань рішення суду було прийнято за його відсутності, чим порушений принцип рівності усіх учасників судового процесу та позбавлено останнього можливості подати до суду заяву про застосування строку позовної давності на подання позову до суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 березня 2013 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.05.2013р. о 11 год. 00 хв., колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Проценко О. І., Котлярова О. Л.

08 квітня 2013 року на адресу суду, у виконання запиту від 28.03.2013р. за вих. №977/10898, надійшла довідка Головного управління державної міграційної служби України в АР Крим від 04.04.201р. за №01-01/вх. 1888 щодо адреси місця проживання третіх осіб у справі громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а. с. 47, том 2).

07 травня 2013 року на адресу суду від Заступника прокурора міста Сімферополя надійшли письмові пояснення у справі щодо власників спірної земельної ділянки (а. с. 60, том 2).

Також, прокурор спрямував до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що спір виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, а саме припинення права постійного користування землею, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, а тому є спором про цивільне право, який підлягає розгляду в господарських судах. Також, прокурор зазначає, що згідно п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» третіми особами у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки правила ст. ст. 1, 21 ГПК України встановлено лише для сторін судового процесу - позивачів і відповідачів, а тому даний спір за суб'єктивним складом учасників судового процесу також підвідомчий господарському суду та не є спором адміністративної юрисдикції (а. с. 70, том 2).

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2013р., в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Заплаву Л. М.

16 травня 2013 року на адресу суду від третьої особи ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" надійшли витребувані судом документи в порядку ст. 99, 101 ГПК України, а саме статут підприємства, протокол виїмки від 24.02.2012р., постанова про проведення виїмки від 22.02.2012р., свідоцтво про реєстрацію підприємства та довідка статистики, (а. с. 74, том 2), а також письмові пояснення від 15.05.2013р. в яких зазначає, що ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" не відмовлялося від права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому пункт 15 рішення 17 Сімферопольської міської ради 5 скликання від 29.03.2007р. №238 не відповідає діючому законодавству України з моменту його прийняття (а. с. 87, том 2).

20 червня 2013 року на адресу суду від громадянки ОСОБА_12 надійшло клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а. с. 105, том 2).

Також, 20 червня 2013 року від Сімферопольської міської ради надійшли витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.05.2013р. в порядку ст. 99, 101 ГПК України, документи необхідні для розгляду справи (а. с. 111, том 2).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 року в задоволенні клопотання громадянки ОСОБА_12 відмовлено (а. с. 122, том 2).

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії суддів на суддю Євдокімова І. В.

16 липня 2013 року на адресу суду від журналіста Суспільної організації «Русское Единство» ОСОБА_13 надійшло клопотання про надання судом дозволу на проведення фотофіксації та відеофіксації у залі судового засідання 16.07.2013р. під час розгляду даної справи, яке було задоволено колегією суддів про що винесена ухвала від тієї ж дати (а. с. 151, том 2, а. с. 89, том 3).

Відповідач у виконання вимог суду викладених в ухвалі від 20.06.2013р., в порядку ст. 99, 101 ГПК України, представив суду копії проектів відводу земельних ділянок громадянам ОСОБА_8 і ОСОБА_10 (а. с. 153, том 2).

Також, у виконання вимог суду викладених в ухвалі від 20.06.2013р., третя особа ТОВ «Альфанафтаюг» представила суду витребувані в порядку ст. 99, 101 ГПК України документи (а. с. 1, том 3).

31 липня 2013 року на адресу суду від Республіканського комітету по лісовому та мисливському господарству АР Крим надішли витребувані запитом від 18.07.2013р. за вих. №977-27538 документи (а. с. 116, том 3).

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Заплаву Л. М. замінено на суддю Котлярову О. Л.

06 вересня 2013 року на адресу суду від Прокуратури міста Сімферополя надійшли документи витребувані ухвалою суду від 01.08.2013р.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року було здійснено заміну суддів у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у даній справі, а саме суддю Євдокімова І. В., в зв'язку з відпусткою, замінено на суддю Проценко О. І.

Слід зазначити, що з огляду на неодноразову зміну складу колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у даній справі, двохмісячний строк її розгляду почався заново, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній в п. 3.8 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Перед початком судового засідання, яке відбулося 26 вересня 2013 року, від журналіста Суспільної організації «Русское Единство» ОСОБА_13 надійшло клопотання про надання судом дозволу на проведення фотофіксації та аудіофіксації у залі судового засідання 26.09.2013р. під час розгляду даної справи, яке було задоволено колегією суддів про що винесена відповідна ухвала суду від 26.09.2013р.

Позивач та прокурор в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність оскаржуваного рішення.

В свою чергу, представник третьої особи ТОВ «Альфанафтаюг» наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, а також представив суду витребувані в порядку ст. 99, 101 ГПК України ухвалою суду від 01.08.2013р. документи.

Представники інших третіх осіб в судове засіданні не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином ухвалою суду від 01.08.2013р.

Оскільки, усі треті особи у справі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що їх явка не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 26 вересня 2013 року за відсутності представників інших третіх осіб.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно п. 1.1. статуту ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство», підприємство засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства від 31.10.1991 №133 "Про організаційну структуру управління лісового господарства України", належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Республіканського комітету АРК з лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п. 5.2. статуту ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство», майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується і розпоряджується зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству по цьому статуту.

Слід зазначити, що 11.11.2011р. Прокуратурою Центрального району міста Сімферополя порушено кримінальну справу №12011002010161 по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Сімферопольської міської ради та постановою помічника прокурора Центрального району міста Сімферополя від 22.02.2012р. було вирішено провести виїмку в будівлі Сімферопольського державного лісомисливського господарства Лісопаркового лісництва картографічних документів, які підтверджують приналежність земель площею 0,43 га (квартал НОМЕР_1, виділ НОМЕР_2) в АДРЕСА_1, про що складений протокол виїмки від 24.02.2012р.(а. с. 77-78, том 2).

06 грудня 2006 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся із клопотанням за №786 до Республіканського комітету по лісовому та мисливському господарству в АР Крим про погодження передачі в землі запасу міста земельну ділянку в районі вул. Аральської згідно доданої схеми, площею 0,3 га, а також був складений акт технічного огляду лісних площ, запитуємих до відводу із державного лісового фонду (а. с. 118-122, том 3).

23 квітня 2007 року за №05-1/25 Республіканський комітет по лісовому та мисливському господарству в АР Крим надав висновок про можливість передачі земельної ділянки Сімферопольського державного лісомисливського господарства Лісопаркового лісництва квартал 64 виділ 3 площею 0,30 га в землі запасу міста Сімферополя (а. с. 117, том 3).

Пунктом 15 рішення 17 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №238 від 29.03.2007р. "Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі" припинено на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України Сімферопольському державному лісомисливському господарству Лісопаркового лісництва (квартал 64, виділ 3) право користування земельною ділянкою площею 0,3 га в районі вул. Аральської та переведено вказану земельну ділянка до земель запасу міста.

Рішенням Сімферопольської міської ради від 27.05.2008р. №558 затверджено проекти землеустрою по відводу земельних ділянок в приватну власність для будівництва в обслуговування житлових будинків і матеріали інвентаризації, передати земельні ділянки у власність (сумісну, спільну), в оренду громадянам України для будівництва і обслуговування житлових будинків, гаражів і ведення садоводства, раніше представлені в користування по матеріалам інвентаризації і їх фактичному використанню, на підставі цивільно - правових угод і рішень судів про визнання права власності на будівлі, по рішенням сесій міської ради про надання дозву на розроблення проектів землеустрою по відводу земельних ділянок:

- гр. ОСОБА_9 - в АДРЕСА_2 (поз. по ГП-2) площею 0,1000 га, в тому числі площею 0,0300 га, при умові дотримання пункту "і" статті 111 ЗК України (а. с. 112, том 2);

- гр. ОСОБА_10 - в АДРЕСА_2 (поз. по ГП-1) площею 0,1000 га, в тому числі площею 0,0300 га, при умові дотримання пункту "і" статті 111 ЗК України (а. с. 113, том 2);

- гр. ОСОБА_8 - в АДРЕСА_2 (поз. по ГП-3) площею 0,1000 га, в тому числі площею 0,0514 га, при умові дотримання пункту "і" статті 111 ЗК України (а. с. 114, том 2).

Слід зазначити, що вищевказані проекти відводу земельних ділянок громадянам ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були витребувані судом апеляційної інстанції в порядку статей 99, 101 ГПК України і наявні в матеріалах справи (а. с. 154-218, том 2).

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання пункту 15 рішення 17 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради №238 від 29.03.2007р. "Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі" недійсним.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, п. "ж" ч. 3 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пунктів в) і г) ст. 12 Земельного кодексу України (далі - Кодекс, в редакції на момент прийняття спірного рішення), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 33 Лісового кодексу України (в редакції, станом на березень 2006 року) було визначено, що сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: 1) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; 2) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; 3) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 4) організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; 5) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства; 6) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст. 56 Земельного кодексу України, землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції на момент прийняття спірного рішення), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів.

За приписами ст. 7 Закону, при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п. 12 Перехідних положень Кодексу).

Згідно ч. 2 і 3 ст. 149 Кодексу, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень; сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті (ч. 8 даної норми).

Частинами 2 та 6 ст. 122 Кодексу передбачено, сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Як зазначалось вище, ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство», підприємство засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства від 31.10.1991 №133 "Про організаційну структуру управління лісового господарства України", належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Республіканського комітету АРК з лісового та мисливського господарства.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.3,4 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, виходячи із обставин справи та аналізу змісту вищенаведених норм матеріального права Сімферопольська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла припиняти право постійного користування землею ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство» площею 0,3 га та передавати її в землі запасу міста.

При цьому, як підставно встановив суд першої інстанції, що зі змістів п. 4.2, 4.4 та 4.6 статуту ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство", підприємство має право здійснювати володіння та користування землею, але права відмови від користування землею статут підприємства не передбачає, а наявний в матеріалах справи акт технічного обстеження земельної ділянки за своєю формою не може бути заявою про відмову від землі у розумінні ст. 142 Земельного кодексу України.

До того ж, в матеріалах справи відсутнє та сторонами представлено не було, відповідного клопотання ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство" про відмову від спірної земельної ділянки. Натомість, матеріали справи містять клопотання самої Сімферопольської міської ради від 06.12.2007р. до Республіканського комітету по лісовому та мисливському господарству в АР Крим про погодження передачі в землі запасу міста земельну ділянку в районі вул. Аральської згідно доданої схеми, площею 0,3 га.

В зв'язку з чим, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо можливості припинення права постійного землекористування ДП «Сімферопольське лісомисливське господарство» тільки власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не має значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами.

Відносно посилання ТОВ "Альфанафтаюг" на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам, судова колегія зазначає наступне.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48,133,148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Як слідує зі справи, сторонами у ній є позивач - Заступник прокурора м. Сімферополя, в інтересах держави в особі Ради Міністів АР Крим та відповідач - Сімферопольська міська рада, а спір у справі виник із підстав перевищення радою своїх повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки остання є землями лісового фонду та згідно з пунктом 4 ст. 84 Земельного кодексу України відноситься до земель державної власності, яка не може передаватися в приватну власність, окрім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, в даному випадку існує спір про право на повернення у користування спірної земельної ділянки Державному підприємству "Сімферопольське лісомисливське господарство", оскільки спірними рішенням останнє було безпідставно припинено та наданий дозвіл на розробку проекту з її відведення іншим фізичним особам.

Враховуючи викладене, Сімферопольська міська рада в даних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в області цивільних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій, а вступає в якості суб'єкта права, який дає погодження або навпаки припиняє можливість подальшого використання земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 цього Кодексу).

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності, користування на спірну земельну ділянку. Рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.

В пункті 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6, вказано, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають зокрема такі категорії спорів, заснованих на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III -V ЗК України:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

Таким чином, міська рада реалізувала своє право розпорядження землями і надання їх у власність фізичним особам. Пред'являючи позов про визнання частково недійсним рішення Сімферопольської міської ради про надання земельних ділянок у приватну власність громадянам України, у сторін виник спір про право (розпоряджатися землями; про право третіх осіб на земельні ділянки), тобто у даних правовідносинах відсутня підпорядкованість одного учасника земельних відносин іншому (громадян -органу місцевого самоврядування -міській раді ).

Крім того, вимоги прокурора направлені саме на захист права на земельну ділянку, а саме відновлення порушеного права третьої особи - ДП "Сімферопольське лісомисливське господарство", та у таких вимогах відсутній публічно -правовий спір між позивачем та відповідачем, оскільки ці вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку органів державної влади, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Що стосується фізичних осіб, яким спірним рішенням було затверджено проекти землеустрою по відведенню вищезазначених земельних ділянок в приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_2 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, судова колегія зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 1 ГПК України та частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Однак, це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду. Така думка викладена у п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Окрім того, судова колегія зазначає, що проект відведення земельної ділянки, який був затверджений фізичним особам рішенням, не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України "Про оренду землі") та передумовою отримання Державного акту.

Також, безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на його неповідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки усі процесуальні документи надсилалися ТОВ "Альфанафтаюг" за адресою, яка містилися в матеріалах справи: м. Сімферополь, вул. Павленко, 54, кв. 95, однак кореспонденція поверталася на адресу суду із відміткою поштового відділення про невручення з причин закінчення терміну зберігання (а. с. 47, 93, том 1, а. с. ).

Вищим господарським судом у п. 3.9. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, судова колегія не може прийняти в якості доказів зміни юридичної адреси ТОВ "Альфанафтаюг" на: м. Сімферополь, вул. Бородіна, буд.. 18-А, офіс 205, Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА №853760 і Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оскільки дата видачі останніх є квітень 2013 року, що не може свідчити про зміну адреси товариства на час прийняття місцевим господарським судом окаржуваного рішення, а саме станом на 28.02.2013р.

До того ж, як вбачається з Витягу із державного реєстру правочинів, 05.10.2011р. приватним нотаріусом ОСОБА_16 були внесенні відомості відносно адреси ТОВ "Альфанафтаюг": м. Сімферополь, вул. Павленко, 54, кв. 95.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не знайшла порушень норм процесуального права місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року у справі №901/95/13-г.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфанафтаюг" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року у справі №901/95/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

О.Л. Котлярова