Постанова № 33822953, 25.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 5015/4299/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області (вих. № б/н від 25.06.2013 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.06.2013 року

у справі № 5015/4299/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П.С.", м. Львів

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління", м. Львів, вул. Кость Левицького, 128, (код ЄДРПОУ 04637875)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від заявника - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

розпорядник майна - не з'явився;

від кредитора Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові - Скоробогатова О.А. - представник за довіреністю.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

20.06.2013 року Господарським судом Львівської області винесена ухвала у справі № 5015/4299/12 (с. Цікало А.І.) за заявою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області з вимогами до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління" на суму 19 585, 40 грн., у відповідності до якої вимоги заявника до боржника визнано у сумі 2121,00 грн. (з яких 1951,00 грн. - основного боргу, 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), в задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що конкурсні кредитори - це кредитори вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, відтак задоволення поточних вимог (ті, що виникли після 15.10.2012 року) можливе лише у межах ліквідаційної процедури. Окрім того, звертає увагу на те, що кредитором не надано доказів підстав виникнення та періоду нарахування пені.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу (вих. № б/н від 25.06.2013 року), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 20.06.2013 року у справі № 5015/4299/12 в частині відмови у визнанні грошових вимог у сумі 9289,69 грн., та прийняти нове рішення, яким включити грошові вимоги скаржника до реєстру вимог кредиторів боржника на суму 9289,69 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розпорядник майна, як і суд першої інстанції безпідставно відхилив грошові вимоги скаржника, які виникли на підставі доданої до заяви декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, обґрунтувавши це тим, що по самому тексту заяви про визнання кредитором не міститься вказівки на місяць травень. Відтак, вважає, що вказані вимоги є конкурсними, та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

09.07.2013 року автоматизованою системою КП "Документообіг господарських судів" справу за № 5015/4299/12 розподілено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 5015/4299/12 введено суддів Костів Т.С., Малех І.Б.

12.07.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 24.07.2013 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року та 11.09.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених у них.

09.09.2013 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від розпорядника майна надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а вимоги апеляційної інстанції без задоволення. При цьому повідомив, що не володіє додатковими доказами та поясненнями з приводу предмету апеляційної скарги, відтак просить розглянути справу без його участі.

Через канцелярію суду представник скаржника 10.09.2013 року надав додаткові пояснення щодо заявлених кредиторських вимог до боржника, а також просив у зв'язку з реорганізацією замінити ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС її правонаступником - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області. В підтвердження факту реорганізації надав суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 382214 та довіреність на представництво інтересів в суді.

У судовому засіданні 25.09.2013 року кредитор - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, пояснень по суті апеляційної скарги не надали, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

З урахуванням вимог статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду колегія суддів звертаючи увагу на належне повідомлення сторін та учасників провадження у справі про банкрутство про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомлення ними причин неявки в судове засідання та відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, зважаючи на достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відтак, колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, про те, що вимоги апеляційної скарги слід частково задоволити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.06.2013 року у справі № 5015/4299/12 скасувати в частині відмови у визнанні вимог Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області кредитором до боржника на суму 9063,00 грн., в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, пeреважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2012 року ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

27.03.2013 року ухвалою Господарського суду Львівської області введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого - Бурму Сергія Валерійовича.

У газеті "Голос України" № 79 (5579) від 24.04.2013 року опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління".

Конкурсними кредиторами згідно положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Так, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2013 року до господарського суду звернулася Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби (правонаступником якої є - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області) з заявою про визнання кредитором боржника на суму 19 585,4 грн.

На підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника заявником надано довідку про взяття на облік платника податків (форма 4-ОПП), Податкові декларації з податку на додану вартість за травень - липень, вересень - грудень 2012 року, податкове повідомлення рішення від 30 липня 2012 року № 0003741520/3818/10/15-2, акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 23.07.2013 року № 155/15-2/04637875*, а також корінець податкової вимоги форми "Ю" від 03.07.2012 року № 463.

Відповідно до ч. 5. ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Так, розпорядником майна арбітражним керуючим - С.В.Бурма визнано грошові вимоги кредитора частково, зокрема в розмірі 2121,00 грн. (в тому числі 1951,00 грн. - основного боргу, та 170,00 грн. штрафних санкцій), решта грошових вимог було відхилено з огляду на те, що частина вимог не вважаються конкурсними, а інші не підтвердженні належними доказами.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Вимоги, яким повинна відповідати заява кредитора передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій зокрема зазначено, що кредитор зобов'язаний зазначити розмір вимог до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені).

Із поданої скаржником заяви вбачається, що він просить суд визнати його кредитором по відношенню до боржника у сумі 19 585,4 грн., однак у прохальній частині заяви не зазначає конкретних підстав (чи періодів) на протязі яких здійснювалося нарахування сум податку на додану вартість, що не суперечить вимогам Закону про банкрутство. Окрім того, до заяви про визнання його кредитором скаржник додав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 9063,00 грн. (том 2, арк. справи 114-116), належну оцінку якій суд першої інстанції не надав, та не врахував її при визначені розміру кредиторських вимог, які підлягають визнанню.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. (ч. 1. ст. 1. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сума самостійно узгодженого боржником зобов'язання з податку на додану вартість за червень, липень та вересень 2012 року становить 1951,00 грн. Однак, колегія суддів вважає, що сума самостійного узгодженого боржником зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 9063,00 грн. також підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки підтверджена належними доказами, які додані до заяви про визнання кредитором та виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, відтак є конкурсною вимогою кредитора.

Обґрунтованою та такою, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів є вимога кредитора до боржника в сумі 170,00 грн., яка підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2012 року та актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 23.07.2012 року.

Щодо вимог які виникли на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2012 року, то такі не є конкурсними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такими, що не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів є вимоги кредитора у сумі 226,69 грн. щодо стягнення пені, оскільки вказані вимоги не підтверджені належними документами, що з урахуванням вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для відмови у їх визнанні.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/4299/12 від 20.06.2013 року слід частково скасувати, вимоги апеляційної скарги частково задоволити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області (вих. № б/н від 25.06.2013 року) задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.06.2013 року у справі № 5015/4299/12 скасувати в частині відмови у визнанні вимог Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління" на суму 9063,00 грн.

3. Визнати вимоги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління міндоходів у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління" на суму 11 184, 00 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

4. В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 30.09.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Малех І.Б.