Постанова № 33822919, 24.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 916/1175/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А..

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Цуркан М.В.

Від відповідача: Ковальчук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП"

на рішення господарського суду Одеської області

від 27.06.2013 року

по справі № 916/1175/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП"

до Комунального підприємства „Одесреклама"

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Одесреклама" про зобов'язання у триденний термін повернути всі рекламні конструкції, а саме два банери розміром 1,4*1*1 та 2*2*1, що належать позивачеві на праві власності та знаходяться у відповідача.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст. ст. 6, 19, 41, 144 Конституції України та ст. ст. 15, 16, 22, 321, 387, 1212, 1213 ЦК України обґрунтовувалися тим, що в порушення Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008р. № 434, посадовими особами відповідача без попередження 04.12.2012 року та 23.04.2013 року було проведено незаконний демонтаж розміщених на законних підставах належних позивачеві рекламних конструкцій за адресами: м. Одеса, вул. Добровольського, 80 та вул. Добровольського, 76.

КП «Одесреклама» заперечувало проти позову посилаючись на те, що демонтаж зазначених вище рекламних конструкцій, протиправно розміщених позивачем на фасаді будинку, було проведено правомірно на виконання законних вимог Управління реклами Одеської міської ради.

В процесі розгляду даної справи позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 21.06.2013р., відповідно до якої просив господарський суд зобов'язати КП «Одесреклама» повернути всі рекламні конструкції, а саме банер (розміри у мм: 2150*1800*150), який був помилково зазначений співробітниками відповідача в акті № 0542 від 04.12.2012р. як щит розміром 2*2*1, і банер (розміри у мм: 1500*1200*150), який був помилково зазначений співробітниками відповідача в акті № 031 від 23.04.2013р. як щит розміром 1,4*1*1, що належать позивачеві на праві власності та знаходяться у відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.2013 року (суддя - Погребна К.Ф.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами ст. ст. 15, 316, 386, 387, 391 ЦК України та мотивовано тим, що позивачем належним чином не доведено, що він є власником рекламних конструкцій, які були демонтовані відповідачем, та не надано доказів знаходження цих рекламних конструкцій у відповідача, оскільки останнім були демонтовані не банери, а щити, що є різними видами рекламних конструкцій.

При цьому, уточнення позовних вимог від 21.06.2013р. судом до розгляду не прийнято з посиланням на те, що за своєю правовою природою зазначені уточнення є заявою про зміну предмета позову, яка відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України може подаватися лише до початку розгляду справи по суті.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та зобов'язати відповідача у триденний термін повернути всі рекламні конструкції, а саме два банери розміром 1,4*1*1 та 2*2*1, що належать позивачеві на праві власності та знаходяться у відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 387, 1212 ЦК України, ст. ст. 39, 83, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу КП „Одесреклама" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15.07.2011 року між Приватним підприємством „НІКО" (продавець) та ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належне йому майно, а саме рекламні засоби, у тому числі два банери за ціною 2000 грн. кожний, а покупець зобов'язався прийняти майно і сплатити за нього на умовах договору.

Зазначене в даному договорі майно було передано покупцеві від продавця за актом приймання - передачі рекламних конструкцій від 15.07.2011р. Як вбачається з видаткової накладної № 15/07 від 15.07.2011р., виданої продавцем на виконання даного договору, розмір придбаних позивачем банерів становить 2150*1800*150 та 1500*1200*150.

01.08.2012 року Управлінням реклами Одеської міської ради інспектору КП "Одесреклама" було видано направлення № 129 на проведення перевірки/інвентаризації правомірності розташування зовнішньої реклами та вивісок у Суворовському районі м. Одеси

За результатами проведеної інспектором КП "Одесреклама" перевірки складено два акти фіксації від 02.08.2012р. № 000231 та № 000232, якими встановлено, що за адресою: проспект Добровольського, 76 та проспект Добровольського, 80 знаходяться дві рекламні конструкції (вид спеціальної конструкції - зовнішня реклама; тип спеціальної конструкції - рекламні засоби на фасаді будинку розмірами 2*2*1 та 1,4*1*1 відповідно) розміщені ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП". При проведенні перевірки інспектором було встановлено відсутність дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням пункту 6.1. рішення виконкому Одеської міської ради від 22.04.2008р. № 434, та зроблено висновок про їх демонтування. Другий примірник вказаних актів інспектором КП "Одесреклама" було вручено представникам позивача, в присутності яких проводилася перевірка.

На підставі даних актів фіксації Управлінням реклами Одеської міської ради було видано ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" приписи про усунення порушень від 06.08.2012р. за № 02-06-1633/22 та за № 02-06-1633/21 з вимогою в строк до 09.08.2012р. демонтувати протиправно розміщені рекламні конструкції, які було вручено представнику позивача.

04.12.2012 року Управлінням реклами Одеської міської ради інспектору КП "Одесреклама" було видано направлення № 194 на проведення демонтажу рекламних конструкцій ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" розміщених на проспекті Добровольського, 76 та проспекті Добровольського, 80, внаслідок невиконання вимог приписів та відсутності дозвільних документів.

На підставі вказаного направлення відповідачем на проспекті Добровольського, 76 в м. Одесі було здійснено демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами - рекламний засіб на фасаді 2*2*1, що належить ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП", про що складено акт проведення демонтажу від 04.12.2012р. № 0542.

Листом № 0542 від 04.12.2012р. КП "Одесреклама" проінформувало позивача про те, що належна йому рекламна конструкція у вигляді щита 2*2*1 згідно із направленням Управління реклами Одеської міської ради та в порядку встановленому п.п. 13.1, 13.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених в новій редакції рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008р., демонтована силами підприємства, про що складено акт № 0542 від 04.12.2012р. який додається, та виклало прохання одержати належне йому майно за адресою: Польський узвіз, 10 з відшкодуванням витрат на проведення демонтажу.

17.04.2013 року Управлінням реклами Одеської міської ради інспектору КП "Одесреклама" було видано направлення № 67 на проведення демонтажу рекламної конструкції ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" розміщеної на проспекті Добровольського, 80, внаслідок невиконання вимог припису та відсутності дозвільних документів.

На підставі вказаного направлення відповідачем на проспекті Добровольського, 80 в м. Одесі було здійснено демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами - рекламний щит на фасаді 1.4*1*1, що належить ТОВ „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП", про що складено акт проведення демонтажу від 23.04.2013р. № 031.

Листом № 031 від 23.04.2013р. КП "Одесреклама" проінформувало позивача про те, що належна йому рекламна конструкція у вигляді щита 1.4*1*1 згідно із направленням Управління реклами Одеської міської ради та в порядку встановленому п.п. 13.1, 13.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених в новій редакції рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008р., демонтована силами підприємства, про що складено акт № 031 від 23.04.2013р. який додається, та виклало прохання одержати належне йому майно за адресою: Польський узвіз, 10 з відшкодуванням витрат на проведення демонтажу.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову повністю місцевий господарський суд керувався приписами ст. 387 ЦК України про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, суд виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження свого права власності на спірні рекламні конструкції, які були демонтовані відповідачем, та не надано доказів знаходження цих рекламних конструкцій у відповідача, оскільки відповідно до актів проведення демонтажу від 04.12.2012р. та 23.04.2013р. останнім були демонтовані не банери, а щити, що є різними видами рекламних конструкцій.

Колегія суддів в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням про відмову у задоволенні позову, однак вважає, що мотиви, з яких позивачу слід відмовити у задоволенні позову є зовсім іншими, ніж ті, що наведені судом у мотивувальній частині рішення, з огляду на таке.

За приписами статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (пункт 2 Типових правил).

Згідно з пунктом 4 Типових правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розміщення спірних рекламних конструкцій здійснено позивачем з порушенням статті 16 Закону України "Про рекламу", а саме: без отримання відповідного дозволу виконавчого комітету Одеської міської ради на таке розміщення.

Доводи позивача стосовно розміщення ним спірних рекламних конструкцій на законних підставах із застосуванням принципу «мовчазної згоди» згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27.01.2010р. № 77, судом відхиляються як неспроможні. Як вбачається з матеріалів справи, лише 06.09.2012 року, тобто після складення актів фіксації та видачі приписів про усунення порушень, позивач через Управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернувся до Управління реклами Одеської міської ради з заявами № 1998 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 76 у вигляді лайт-боксу, розміром 1.8м х 2.15м, а також на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 80 у вигляді лайт-боксу, розміром 1.2м х 1.8м. Однак, Управлінням реклами Одеської міської ради через Управління надання адміністративних послуг листами № 1998 від 17.09.2012р. позивачеві було надано відмову у встановленні пріоритету на розміщення зовнішньої реклами за вказаними адресами у зв'язку з неналежним оформленням поданих заяв та доданих до них документів.

Відповідно до п. 45 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У пункті 15.1. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (у редакції рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.03.2011р. № 120) визначено, що контроль за дотриманням цих Правил здійснює в межах своїх повноважень робочий орган (Управління реклами Одеської міської ради), КП "Одесреклама", а також інші органи чи організації згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 15.3. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі за результатами проведеної на підставі направлення робочого органу перевірки, складається акт, у якому фіксуються виявлені порушення. Акти перевірки та додані до нього матеріали передаються робочому органу, який за наслідками розгляду вказаних матеріалів вправі здійснити наступні дії: звернутися до особи, якою допущено порушення встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами, з приписом про усунення порушень у визначений робочим органом термін; звернутися до особи, що протиправно розміщує рекламний засіб, з приписом про здійснення демонтажу протиправно розміщеного рекламного засобу (рекламних засобів); звернутися до уповноважених територіальних органів виконавчої влади у справах захисту прав споживачів щодо фактів виявлених порушень.

Відповідно до пунктів 13.1., 13.2. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі демонтаж рекламних засобів здійснюється КП "Одесреклама" за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб'єктів господарювання на підставі відповідних договорів. Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках: а) рекламний засіб є протиправно розміщеним; б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу; в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також, якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

Пунктами 13.6., 13.7. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі передбачено, що демонтаж протиправно розміщеного рекламного засобу, власник якого невідомий, проводиться КП "Одесреклама" на підставі направлення робочого органу. Факт проведення демонтажу рекламного засобу засвідчується актом проведення демонтажу, що складається не пізніше наступного дня від дати проведення демонтажу. За необхідності до акта додається фотофіксація місця розташування до та після демонтажу рекламного засобу.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів встановлено правомірність дій відповідача з демонтажу спірних рекламних конструкцій, які були розміщені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Пунктом 13.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі встановлено, що демонтовані рекламні засоби транспортуються для подальшого зберігання на територію, що знаходиться у віданні КП «Одесреклама». Витрати, пов'язані з проведенням демонтажу рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, відшкодовуються власником демонтованого рекламного засобу.

У відповідності до пункту 13.8. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі зберігання демонтованих рекламних засобів забезпечує КП "Одесреклама", однак не більше терміну зберігання, встановленого цими Правилами.

Згідно з пунктом 13.9. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі повернення демонтованого рекламного засобу розповсюджувачу зовнішньої реклами здійснюється на підставі його письмової заяви, що подається до КП "Одесреклама" у довільній формі, до якої обов'язково додаються документи, що підтверджують право власності заявника на демонтований рекламний засіб. Протягом семи днів з дня отримання заяви КП «Одесреклама» готує розрахунок витрат на проведення демонтажу рекламного засобу та його зберігання й вручає його розповсюджувачу зовнішньої реклами. Видача рекламних засобів здійснюється протягом двох днів з дня отримання документа, що підтверджує внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами плати в рахунок відшкодування витрат на проведення демонтажу рекламного засобу. Видача конструкцій здійснюється за актом приймання - передачі, один з яких видається власнику рекламного засобу, а інший залишається в КП «Одесреклама». Повернення рекламних засобів без відшкодування витрат КП «Одесреклама» на проведення демонтажу не допускається.

Судом установлено, і це не заперечується сторонами, що позивач не звертався до відповідача із заявою щодо повернення демонтованих рекламних конструкцій.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із встановлених судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів обставин вбачається, що право власності позивача на спірні рекламні конструкції підтверджується договором купівлі - продажу від 15.07.2011р., укладеним між ПП «Ніко» та ТОВ «ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП», актом № 15/07 приймання - передачі рекламних конструкцій за договором від 15.07.2011р., видатковою накладною № 15/07 від 15.07.2011р., а також актом обстеження спірних рекламних конструкцій від 20.09.2013р., складеним на вимогу апеляційного суду представниками сторін, з якого вбачається, що розміри спірних рекламних конструкцій, демонтованих відповідачем згідно з актами проведення демонтажу від 04.12.2012р. № 0542 та від 23.04.2013р. № 031 і які перебувають у нього на зберіганні, з урахуванням допустимої похибки практично співпадають з розмірами двох банерів, що вказані у вищезгаданій видатковій накладній, та зовсім не співпадають із розмірами, що зазначені у вищезгаданих актах проведення демонтажу.

Окрім того, у всіх документах складених Управлінням реклами Одеської міської ради та КП «Одесреклама», а саме: актах фіксації від 02.08.2012р., приписах про усунення порушень від 06.08.2012р., направленнях на проведення демонтажу від 04.12.2013р. та від 17.04.2013р., актах проведення демонтажу від 04.12.2012р. № 0542 та від 23.04.2013р. № 031 та листах від 04.12.2012р., 23.04.2013р., саме позивача вказано власником спірних рекламних конструкцій.

За таких обставин, позивачем було доведено належним чином право власності на демонтовані відповідачем рекламні конструкції, які перебувають в нього на зберіганні.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013р. по справі № 5006/18/13/2012).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних в матеріалах справи доказів з достовірністю встановлено факт правомірності дій відповідача з демонтажу спірних рекламних конструкцій, з огляду на відсутність у позивача відповідних дозволу і погодження на їх розміщення, та правомірності дій відповідача з їх зберігання, оскільки на час вирішення даного спору позивач із заявою щодо повернення демонтованих рекламних конструкцій до відповідача не звертався і витрати останнього на проведення їх демонтажу не відшкодував.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не надано доказів оскарження в установленому порядку і визнання протиправними рішень Управління реклами Одеської міської ради щодо демонтажу спірних рекламних конструкцій, на підставі яких діяв відповідач.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві демонтовані спірні рекламні конструкції з огляду на їх безпідставність, оскільки позивачем не доведено належним чином відсутності у відповідача правових підстав для їх зберігання.

Разом з тим колегія суддів вважає, що допущені господарським судом першої інстанції помилки у застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, у зв'язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у позові з підстав викладених у даній постанові.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.06.2013 року у справі № 916/1175/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТД СІТІ-СТАІЛ ГРУП" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.