Рішення № 33821482, 25.09.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/1415/13-ц

2/248/722/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.

при секретарі - Сауніної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьк цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Харцизької міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» в лютому 2013 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення, в якому вказує, що відповідно до укладеного договору № DOX2GA0000000006 від 26.09.2008 року третя особа ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 18744,60 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2013 року. У порушення норм та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.01.2013 року заборгованість склала 53479,44 доларів США, яка складається з наступного: 19217,58 доларів США - заборгованість за кредитом, 6490,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2269,27 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 22925,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 2545,15 доларів США - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.09.2008р. було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру загальною площею 53,40кв.м., житловою площею 39,40кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і яка належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності №362 від 02.09.2008 р. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 145851,00 грн.

Позивач-відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_3 основного зобов'язання по кредитному договору, просить: визнати дійсним договір іпотеки від 26.09.2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на вищезазначену квартиру - предмет іпотеки, з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведення дій щодо оформлення та

отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в цій квартирі із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

12.04.2013 року відповідач-позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача-відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії. Свій позов мотивує тим, що 26.09.2008 року між ним, ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки №DOX2GA0000000006, предметом якого стала їх трикімнатна квартира загальною площею 53,40кв.м., житловою площею 39,40кв.м., яка належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності №362 від 02.09.2008 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Менеджером відповідача їм було роз'яснено, що вказаний договір іпотеки укладається як гарантія того, що ОСОБА_3 буде виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, однак доки кредит не буде повністю виплачено ОСОБА_3, вони не зможуть продати чи обміняти свою квартиру. Наданий йому договір іпотеки він прочитав, але не повністю зрозумів його зміст у зв'язку з тим, що погано володіє українською мовою. Отримавши в березні 2013 року позовну заяву відповідача та додані до неї документи, він звернувся до фахівців в галузі права, які роз'яснили йому докладно умови договору, після чого він вважає договір іпотеки недійсним, оскільки його було укладено з порушенням умов чинного законодавства, і його умови не відповідають фактичній дійсності. По-перше, між ним і відповідачем не укладалося будь-якого договору майнового поручительства, тобто між ним і відповідачем відсутні будь-які зобов'язання щодо права вимоги з нього або з його сина погашення боргу замість боржника у випадку порушення кредитором основних зобов'язань за кредитним договором. Виконання ними умов Договору іпотеки не надає їм в подальшому прав кредитора які передбачені ст.11 Закону України «Про іпотеку» та Цивільним кодексом України. По-друге, пунктом 2 договору іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавців за кредитним договором, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати платежів, порядок погашення заборгованості, винагороду за резервування ресурсів за цим договором, зазначені у п.33.2 цього договору. Однак, жодних кредитних договорів між ним, його сином та відповідачем ніколи не укладалось, і, відповідно, неможливо забезпечити іпотекою виконання не існуючих зобов'язань по неіснуючому кредитному договору. По-третє, будь-яких зобов'язань між ним, його сином і відповідачем не існує і ніколи не існувало, будь-яких договорів, окрім спірного, між ними укладено не було. В договорі іпотеки не вказано, які зобов'язання має виконати ОСОБА_3 перед іпотекодержателем. Згідно умов договору іпотеки на нього і на його сина було незаконно покладено виконання зобов'язань по кредитному договору № DOX2GA0000000006 від 26.09.2008 року, який вони ніколи з відповідачем не укладали, та встановлено, що виконання цих зобов'язань забезпечується іпотекою (їх квартирою), хоча будь-яких договорів поруки ними підписано не було. Таким чином, договір іпотеки, укладений 26.09.2008 року між ним, його сином та відповідачем, укладено з порушенням норм Цивільного Кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Інструкції Національного Банку України «Про Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України «Про заставу», і сам договір іпотеки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 3, 5 та 6 статті 203 цього

Кодексу, зокрема: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач-позивач ОСОБА_2 просить поновити йому строк для подання позовної заяви; визнати недійсним договір іпотеки № DOX2GA0000000006 від 26.09.2008 року, укладений між ним, його сином та ПАТ КБ «ПриватБанк»; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» направити приватному нотаріусу Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяву про зняття заборони відчуження на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка була накладена 26.09.2008 року в зв'язку з посвідченням вказаного договору іпотеки; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» направити приватному нотаріусу Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяву про зняття арешту з нерухомого майна - вказаної квартири; стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача-відповідача - ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав та просив відмовити в його задоволенні. В запереченнях на зустрічний позов пояснив, що правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем, регулюються Законом України «Про іпотеку». Позивач ОСОБА_2 неправомірно посилається у своїх доводах щодо недійсності правочину на ч.5 ст.203 ЦК України, адже недійсність договору іпотеки регулюється статтею 18 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, і зазначені істотні умови іпотечного договору, які повинні міститься у такому договорі та, у разі відсутності яких, договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Таким чином, підстав для визнання недійсним договору іпотеки немає. Щодо наявності або відсутності спрямованості договору іпотеки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на частину 3 ст.209 ЦК України, а саме на те, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Тобто, якби спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, він би взагалі не був підписаний та нотаріально посвідчений. Ствердження позивача, що він нібито не повністю зрозумів зміст договору іпотеки під час його підписання через погане володіння українською мовою не є доведеним фактом і не є підставою для визнання договору недійсним. Під час підписання договору та його нотаріального посвідчення в обов'язки нотаріуса входить обов'язок пояснити підписантам зміст договору та перевірити їх дієздатність та правоздатність. В договорі іпотеки зазначено, що його підписано у присутності нотаріуса ОСОБА_4, дієздатність іпотекодавців перевірена. Тобто під час підписання договору і позивач і ОСОБА_1 повністю розуміли свої дії та усвідомлювали усі можливі наслідки підписання договору. Згідно п.12.9 при укладанні договору іпотеки іпотекодавцями враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї. На час укладення договору іпотеки у квартирі були зареєстровані позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Згідно довідки, наданої позивачем, у 2009 році у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_5, а у 2011 році - малолітня дитина - ОСОБА_6 Із заявою щодо узгодження реєстрації у квартирі вказаних осіб до відповідача позивач не звертався, тобто порушив п.18.7 договору іпотеки. Також вважає, що ОСОБА_2 пропущена позовна давність, встановлена ст.257 ЦК України. Посилання позивача на те, що він нібито дізнався про те, що договір був укладений з порушенням умов чинного законодавства, лише у березні 2013 року, коли звернувся до фахівців в галузі права, не є підставою для поновлення йому строків позовної давності, тому просить застосувати до зустрічного позову наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнали просили відмовити в їх задоволенні, свої вимоги за зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач-третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав з підстав зазначених в зустрічному позові ОСОБА_2, зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав та просив його задовольнити.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Харцизької міської ради, Фролова І.В. в судовому засіданні пояснила, що неповнолітні діти мають право користуватися тільки тим майном, яке належить їх батькам на праві власності. Оскільки на момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти не були зареєстровані в квартирі, то необхідності в наданні Органом опіки дозволу на укладення цього договору не було. Вважає, що в даному випадку порушень прав дитини не буде. Просила винести рішення відповідно до норм діючого законодавства.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надавши заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просить відмовити, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DOX2GA0000000006, згідно якого ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 18744,60 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.09.2013 року (а.с.10-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 вересня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки квартири, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру загальною площею 53,40кв.м., житловою площею 39,40кв.м., вартістю 145851грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності іпотекодавцям (ОСОБА_2, ОСОБА_1) на підставі свідоцтва про право власності № 362 від 02.09.2008 року (а.с.16-18).

Згідно довідки ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія» №968 від 01.04.2013 року, на теперішній час в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.79).

З розрахунку заборгованості за договором № DOX2GA0000000006 від 26.09.2008 року, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що боржник ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 09 січня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 53479,44 доларів США, яка складається з наступного: 19217,58 доларів США - заборгованість за кредитом, 6490,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2269,27 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 22925,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 2545,15 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с.24-25).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ст.33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому порядку.

Такі ж вимоги щодо прав та обов'язків іпотекодавця і іпотекодержателя закріплені в розділі 2 Договору іпотеки від 26.09.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, про що свідчить розмір заборгованості станом на 9 січня 2013 року, який значно перевищує заставну вартість предмету іпотеки, узгоджену сторонами на день укладання договору іпотеки.

Письмову вимогу про усунення порушень із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про їх виконання та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу відповідачів та третьої особи було направлено рекомендованим листом 28.11.2012р. за №30.1.0.0/2-399 (реєстр на рекомендовані листи від 30.11.2012р) (а.с.27-29).

При цьому боржником ОСОБА_3 не застосовано заходів щодо виконання зобов'язань та погашення заборгованості, що стало підставою для звернення до суду.

Таким чином, у позивача-відповідача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено діючим законодавством та договором іпотеки, Розділ 3.

Із позовної заяви вбачається, що позивач-відповідач, як іпотекодержатель, просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ними вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ними всіх передбачених нормативно правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Правилами ст.38 вищевказаного Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, порядок та процедуру такого продажу.

З урахуванням встановлених вищевказаних обставин та вимог закону, суд вважає необхідним позов ПАТ КБ „ПриватБанк" в частині визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити та в рахунок погашення заборгованості третьої особи ОСОБА_3 за кредитним договором №DOX2GA40000000006 від 26 вересня 2008 року в сумі 53479,44 доларів США, що за курсом НБУ складає 427300,72грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,40кв.м, житловою площею 39,40кв.м, з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі не менш ніж 145851 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, оскільки наявність осіб зареєстрованих у будинку, на який звертається стягнення, перешкоджатиме реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із найманого житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Разом з тим, у ч.1 ст.40 Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» установлений порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні,на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Згідно листа-вимоги ПАТ КБ „Приватбанк" від 28.11.2012р. за №30.1.0.0/2-399 на ім'я відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 вбачається, що ПАТ КБ „ПриватБанк", як іпотекодержатель, повідомив відповідачів про необхідність добровільно звільнити квартиру,

розташовану за адресою: АДРЕСА_1, протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, та якщо мешканці не звільнять житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення буде здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно Реєстру поштових відправлень ПАТ КБ „ПриватБанк" від 30.11.2012р. (а.с.28) вбачається, що позивачем-відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено претензію боржнику ОСОБА_3 та іпотекодавцям ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Ніяких доказів того, що відповідачі отримали вищевказану вимогу про виселення, суду позивачем-відповідачем не надано.

При таких обставинах, враховуючи, що суду не надано доказів отримання відповідачами вказаної вимоги, позовні вимоги в частині виселення відповідачів з усіма особами, які з ними проживають та зняття їх з реєстрації за вищевказаною адресою, не підлягають задоволенню, що не позбавляє позивача на звернення до суду з такими ж вимогами.

Що стосується зустрічних позовних вимог відповідача-позивача ОСОБА_2 до позивача-відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії, суд вважає, ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що підстав для визнання недійсним іпотечного договору укладеного 26.09.2008р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 не має, оскільки його форма і зміст відповідають нормам діючого законодавства, договір містить усі істотні умови передбачені Законом України «Про іпотеку», волевиявлення сторін під час укладання договору було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, що не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору, що було перевірено приватним нотаріусом під час укладання цього договору. Сам договір, як це і належить, підписаний сторонами та нотаріально посвідчений. Все це свідчить про спрямованість іпотечного договору на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Доводи відповідача-позивача ОСОБА_2 про те, що на нього та його сина було незаконно покладено виконання зобов'язань по кредитному договору №DOX2GA40000000006 від 26 вересня 2008 року, який вони ніколи з ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладали, суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу під час ухвалення рішення по справі.

Дійсно в п.33.2 розділу 7 Договору іпотеки квартири від 26.09.2008р. зазначається, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавців, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кредитним договором від 26.09.2008р. №DOX2GA40000000006, укладеного між Іпотекодержателем, тобто ПАТ КБ «ПриватБанк», та Іпотекодавцями, і зазначається, які саме зобов'язання забезпечуються цим договором.

Однак, як зазначено в п.33.1 Договору, предметом цього договору є надання Іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3, перед Іпотекодержателем. Це свідчить про те, що в Договорі була допущена описка, і замість «боржник» в п.33.2 Договору було зазначено «Іпотекодавці», що на думку суду не може бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки, враховуючи також те, що зобов'язання, які перелічені в п.33.2 Договору іпотеки, в забезпечення яких він був укладений, повністю співпадають із зобов'язаннями третьої особи ОСОБА_3 по кредитному договору від 26.09.2008р. № DOX2GA40000000006, укладеному між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, суд вважає необхідним з вищезазначених підстав відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічного позову до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2008р. та зобов'язання вчинити певні дії.

Крім того, суд вважає, що відповідачем-позивачем ОСОБА_2 зустрічний позов поданий до суду після спливу позовної давності.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності .Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту .

Як зазначалося вище, Договір іпотеки квартири було укладено між сторонами 26.09.2008р., а з вимогами про визнання цього договору недійсним, відповідач-позивач ОСОБА_2 звернувся до суду лише 12.04.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності. Поважних причин для поновлення позивачу-відповідачу пропущеного строку позовної давності судом не встановлено.

Доводи відповідача-позивача ОСОБА_2 про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише в 2013 році, після консультації з фахівцями у галузі права, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки підписавши договір іпотеки він тим самим засвідчив, що він ознайомлений і згодний з умовами договору. Крім того, як зазначив сам відповідач-позивач в судовому засіданні, у нього не було перепон для того, щоб в повній мірі ознайомитися з його змістом. Також, під час укладання договору іпотеки, умови та наслідки його укладання були роз'яснені відповідачам нотаріусом, який посвідчував договір.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача-відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі по 1720,50грн. з кожного, а всього 3441грн.

Керуючись ст.ст.192,203,209,210,220,526,527,530,572,576,577,629,640,1050,1054 ЦК України, ст.ст.3,7,11,12,18,33,38,39,40 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.9,109 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214,215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

Визнати дійсним договір іпотеки квартири, укладений 26.09.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2.

В рахунок погашення заборгованості в загальному розмірі 53479,44 доларів США, що із урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 09.01.2013р. складає 427300 гривен 72 копійки, яка складається із: 19217,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 6490,82 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2269,27 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 22925,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 2545,15 доларів США - штраф (процентна складова), за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором № DOX2GA40000000006, укладеним 26 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,40кв.м, житловою площею 39,40кв.м, з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі не менш ніж 145851 гривень, передану в іпотеку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" вказаної квартири, з укладанням від імені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Харцизьк Донецької області, ІНН НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м.Єреван, ІНН НОМЕР_2, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Харцизьк Донецької області, ІНН НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м.Єреван, ІНН НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,буд.50, Код ЄДРПОУ 14360570, р/рахунок №64993919400001 в ПАТ КБ "Приватбанк",МФО 305299 ) судовий збір у розмірі по 1720,50грн з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25.09.2013 року. Повний текст рішення складений 30.09.2013 року.

Суддя: