Постанова № 33820516, 23.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року справа № 823/2870/13-а

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Поліщук О.О.,

за участю представника позивача - Чернець С.С. (за довіреністю), представника відповідача - Левенець А.М. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Теплосервіс-2000» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «Теплосервіс-2000» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В позові позивач просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 00000182301 (Форма «Р») від 10.01.2013 року, яким ПП «Теплосервіс-2000» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» за основним платежем на суму 63 452 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 863 грн.; податкове повідомлення-рішення № 00000192301 (Форма «Р») від 10.01.2013 року, яким ПП «Теплосервіс-2000» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» за основним платежем на суму 79 314 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19 829 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки без врахування норм Закону України «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», норм Цивільного кодексу України, без врахування положень ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є помилковими, незаконними, немотивованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечувала з підстав, викладених в запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Теплосервіс-2000» зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 03.02.1999 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10261200000009290.

08.02.1999 року позивач взятий на облік в органах державної податкової служби за №74/99.

ПП «Теплосервіс-2000» було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію №100143271 від 03.10.2008 року.

21 грудня 2012 року, згідно наказу ДПІ у м. Черкасах №1534 було призначено проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Теплосервіс-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Згідно висновку акту №412/22-12/30284785 від 29.12.2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Теплосервіс-2000» (код 30284785) щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.» перевіряючим органом відповідно до наданих копій фінансово-господарських документів, даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, встановлено неправомірність формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за грудень 2010 року в сумі ПДВ 63452,00 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 63452,00 грн. та заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 79314,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішенням №00000182301 (Форма «Р») від 10.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 79315,00 грн., - за основним платежем на суму 63452,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15863,00 грн. та податкове повідомленням-рішенням №00000192301 (Форма «Р») від 10.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на загальну суму 99143,00 грн., з яких - 79314,00 грн. - основний платіж, 19829,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою реальності господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (що був чинними на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім того, підпунктом 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (із змінами, далі - Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З наведених вище норм вбачається, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Між ПП «Теплосервіс-2000» та ВАТ «Азот» 09.04.2010 року та 20 липня 2010 року були укладені договори підряду на виконання значного обсягу монтажних робіт на території ВАТ «Азот». В зв'язку із значним обсягом робіт, які потрібно було провести протягом 2-х місяців на території ВАТ «Азот», ПП «Теплосервіс-2000» було прийнято рішення щодо залучення до їх виконання субпідрядника, яким і стало ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

У відповідності до укладених з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договорів №010-11-460 від 01.11.2010 року та №011-852 від 05.11.2010 року, актів виконаних робіт №№41 та 44, за грудень 2010 року підприємством було фактично та у визначених обсягах отримано роботи по монтажу вакуумних апаратів, ежектора, дообладнання ємкості, монтаж запірної арматури, трубопроводів в цеху М-6 ВАТ «Азот», які частково були передбачені основними договорами.

Відповідні суми витрат та суми податку на додану вартість, які було включено до складу податкового кредиту, підтверджені договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, що оформлені належним чином у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що претензій щодо якості виконаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» робіт у ПП «Теплосервіс-2000» як Генпідрядника, так і у ВАТ «Азот» не виникало.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З вищенаведеного вбачається, що ПП «Теплосервіс-2000» правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, фактично сплачену в ціні товарів на користь ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які від нього і були отримані, та відобразило ці суми в податкових деклараціях з податку на додану вартість у грудні 2010 року відповідно до отриманих податкових накладних.

Наказом Державної податкової служби України №4 від 14.09.2011 року було затверджено реєстр великих платників податків на 2012 рік, до якого під №516 було внесено ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що податковим органом в акті перевірки не зазначено того, що на момент укладення угоди установчі документи ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були визнані недійсними, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість, що укладені між ПП «Теплосервіс-2000» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» угоди визнані недійсними в судовому порядку та те, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був у наявності намір не сплачувати до бюджету суми ПДВ, і ПП «Теплосервіс-2000» про цей намір знало.

Виходячи з принципу персональної відповідальності платника податку, право позивача на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент чи інші особи в ланцюгу постачання не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Сам факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-72, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів Черкаської області від 10.01.2013 р. № 00000182301, яким ПП «Теплосервіс-2000» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» за основним платежем на суму 63452 грн. 00 коп., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15863 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів Черкаської області від 10.01.2013 р. № 00000192301, яким ПП «Теплосервіс-2000» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» за основним платежем на суму 79314 грн. 00 коп., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19829 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Теплосервіс-2000» (код ЄДРПОУ 30284785) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 58 коп., згідно платіжного доручення № 1432 від 05 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2013 р.