Постанова № 33820482, 18.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2013 року 16:36 № 826/676/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2012р.,за участю:

представника позивача - Завойська Т.В.

представника відповідача - Оксененко К.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2012р. №0000912220 та №0000922220.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Сеа Електронікс» на виконання постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України капітана юстиції Черняка І.Р. від 20.06.2012р. за розглядом матеріалів кримінальної справи №732 за результатами якої 09.08.2012р. складено акт №2442/22-222-32611674 про результати документальної позапланової виїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 14.06.2010р. по 10.05.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 660 916грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року - 361 875грн., 4 квартал 2010 року - 1 299 041грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р., що призвело до заниження ПДВ на суму 1 328 733грн., а саме: вересень 2010 року - 289 500грн., жовтень 2010 року - 471 676грн., грудень 2010 року - 567 557грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 31.08.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000912220, яким за порушення . 5.1 статті 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 076 145грн., в тому числі основний платіж - 1 660 916грн. та штрафні санкції - 415 229грн. та №0000922220, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 660 916грн., в тому числі основний платіж - 1 328 733грн. та штрафні санкції - 332 183грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем на запит відповідача №7616/10/22-211 від 27.07.2012р. не надано первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 14.06.2010р. по 10.05.2011р. в зв'язку з виїмкою документів ОВС УПМ ДПС у Житомирській області (протокол від 16.12.2011р.). Під час перевірки відповідачем використовувались податкові накладні, видаткові накладні виписані ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на виконання умов договорів укладених з позивачем.

З Акту перевірки судом вбачається, що між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» укладено письмові договори в спрощений спосіб, відповідно до п. 1 статті 181 Господарського кодексу України.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Укртехномас-Сервіс» виписані рахунки - фактури, а саме: №070901 від 07.09.2010р., №051001 від 05.10.2010р., №110506 від 11.10.2010р., №101209 від 10.12.2010р., №221207 від 23.12.2010р., №231206 від 23.12.2010р.

В матеріалах справи містяться копії вказаних рахунків - фактур та податкових накладних виписаних ТОВ «Укртехномас-Сервіс», які надані з матеріалів вказаної кримінальної справи, а саме: №1009 від 10.09.2010р. на суму 1 737 000грн., №051001 від 05.10.2010р. на суму 2 187 000грн., №110506 від 11.10.2010р. на суму 643057,42грн., №101209 від 10.12.2010р. на суму 594 322,88грн., №231206 від 23.12.2010р. на суму 483 679,54грн., №231207 від 23.12.2010р. на суму 2 327 336,93грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України капітаном міліції Черняком І.Р. від 20.06.2012р. призначено у кримінальній справі документальну позапланову виїзну податкову перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ «Сеа Електронікс» у зв'язку з тим, що в провадженні перебуває кримінальна справа №732 по обвинуваченню ОСОБА_4 в організації створення ТОВ «Укртехномас-Сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК України.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р., яка набрала законної сили 26.03.2012р. ТОВ «Укртехномас-Сервіс» визнано фіктивним.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р. не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у згаданій постанові встановлено лише обставини щодо придбання ТОВ «Укртехномас-Сервіс», підписання ОСОБА_5. статутних документів ТОВ «Укртехномас-Сервіс», їх реєстрація у державного реєстратора та відкриття рахунків в установах банку.

Інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ТОВ «Укртехномас-Сервіс» по взаємовідносинам з позивачем Печерським районним судом міста Києва не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ТОВ «Укртехномас-Сервіс» реальних господарських операцій.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на прибуток та заниження ПДВ є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосування штрафних санкцій - протиправним.

Судом також встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка «Укртехномас-Сервіс» проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБ України капітана юстиції Черняка І.Р. від 20.06.2012р. за розглядом матеріалів кримінальної справи №732, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказів того, що правочини між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» визнані судом недійсними внаслідок недодержання вимоги щодо відповідності таких правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідачем до суду не надано.

При вирішенні спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Укртехномас-Сервіс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на віднесення до складу валових витрат вартості придбаного товару достатньо наявності належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вже проводилась перевірка ТОВ «Сеа Електронікс» за вказаний вище період, за результатами якої 09.11.2011р. складено акт перевірки №6794/23-322-32611674 за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. в результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 740,8тис. та 2315,5грн. ПДВ., складено податкові повідомлення - рішення №0008692303 та №0008692303 від 25.11.2011р., які в судовому порядку скасовані.

Позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (п. 71 рішення Європейського Суду). В цьому ж рішенні Європейський Суд з прав людини зазначає, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідної суми до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника, могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування» того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності (в рішенні право податкового кредиту прирівнюється до власності).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р., по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, оцінюючи постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р. як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалене вказане судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р. не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Позиція суду узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема у справі №К/800/14657/13 за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «Катех-Електро» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень.

Крім того, позивачем надано суду первинну документацію, що підтверджує реалізацію отриманого ним товару у ТОВ «Укртехномас-Сервіс», контрагентам - покупцям.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень - рішень від 31.08.2012р. №0000912220 та №0000922220, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеа Електронікс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000912220 від 31.08.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000922220 від 31.08.2012р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 25.09.2013р.

Суддя В.В. Амельохін