Постанова № 33820479, 12.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р. Справа № 821/1982/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ім. Т. Г. Шевченка до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство ім. Т.Г. Шевченка (далі ПП ім. Т.Г.Шевченко, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2013 року № 0000352200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 43306 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 54132 грн., № 0000342109 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 61041 грн. 08 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 15260 грн. 27 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що завищення суми податку на додану вартість, яка перераховується на спецрахунок відповідно до ст. 209 ПКУ, не призвело до податкових наслідків та виникнення зобов'язання перед бюджетом. Щодо висновку податкової інспекції про заниження суми податку на доходи фізичних осіб, яким позивач виплачує дохід за оренду земельних паїв, позивач зазначає, що доходи (орендна плата) виплачуються відповідно до умов укладених договорів оренди, які є діючими, не визнані неправомірними. Представник позивача Герцун С.Ю. подала заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області ДПС (відповідач) надала заперечення проти позову, в яких посилається на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, за наслідками перевірки, якою було встановлено використання пільги не за призначенням - заниження та завищення в певні періоди суми податку на додану вартість, яка акумулюється на спеціальному рахунку позивача, як сільгосппідприємства. Також відповідач зазначає, що орендна плата виплачується відповідно до умов договору, але не може бути меншою мінімально встановленого законом розміру, в даному випадку не менше 3 % від вартості земельної частки (паю).

Суд здійснив заміну Бериславської МДП на правонаступника Новокаховську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Представник відповідача Познякова О.В. подала заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство ім. Т.Г. Шевченка є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків в Високопільському відділенні Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.09.

Фахівцями Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області ДПС в березні-квітні 2013 року була проведена позапланова перевірка з питань дотримання податкового законодавства ПП ім. Т.Г. Шевченка за період 01.07.12 по 31.12.12 (акт за № 19-22/34087979 від 10.04.13), при проведенні якої було виявлено порушення: п.п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", щодо нарахування ПДВ, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок та визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, по рослинництву: завищено суми ПДВ, що підлягають сплаті на спеціальний рахунок у сумі 39383 грн. за жовтень 2012р.; заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок у сумі 3923 грн., у т.ч. за вересень на 433 грн. та за листопад 3490 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного податкового періоду на 114 грн. за серпень 2012 р.

Опис порушень наведений на сторінці 56 акту перевірки, де зазначено, що до податкового кредиту вересня 2012 року віднесено суму ПДВ 433 грн. 33 коп. не підтверджену оригіналом податкової накладної, до перевірки було надано ксерокопію податкової накладної № 468 від 10.09.12 ТОВ "СК "Сиол". У листопаді 2012 року податковий кредит завищено на 3469 грн. 34 коп. внаслідок подвійного відображення в жовтні та листопаді сум податку за податковими накладними Березнгуватської філії ТОВ НЗК: п/н № 6/016 від 05.10.12р. на суму ПДВ 538,09 грн.; п/н № 41/016 від 30.10.12р. на суму ПДВ 21,50 грн.; п/н № 19 від 20.11.12р. на суму ПДВ 2909,75 грн.

Позивачем допущено заниження податкового зобов'язання на 21 грн. у зв'язку з неправильним визначенням ПДВ від загальної суми реалізації соняшника ТОВ "Кернел-Трейд" в листопаді 2012 року.

28.09.2012 позивач здійснив продаж 72 т соняшника ТОВ "Кернел-Трейд" на загальну суму 320400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 53400,00 грн. (виписка банку за 28.09.2012р. - кошти надійшли в повному обсязі). Дану господарську операцію позивач включив до реєстру податкових накладних, в т.ч. і до податкової декларації (скороченої) за вересень 2012 р. - податкова накладна № 12/2 від 28.09.12р. на загальну суму 320400 грн., в т.ч. ПДВ - 53400грн. У жовтні 2012р. позивачем зроблено розрахунок коригування сум ПДВ з позначкою "+", чим збільшено було податкове зобов'язання і разом з іншими зобов'язаннями в загальній сумі перераховано на спецрахунок. Таким чином, у жовтні 2012 року позивачем завищено податкові зобов'язання по ПДВ на суму 39382 грн. у зв'язку з некоректним відображенням коригування. Відповідач сам це підтверджує на арк. 54 акту перевірки: сума реалізації із-за технічної помилки проведена двічі, а саме у реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2012 року проведено розрахунок коригування № 1/2 від 16.10.12 до податкової накладної № 12/2 від 28.09.2012, згідно якого збільшено реалізацію соняшника на 53,1 тн на загальну суму 236295 грн., в т.ч. ПДВ - 39382,50 грн., підстава для проведення коригування - технічна помилка. Таким чином, на спецрахунок позивачем було двічі перераховано суму ПДВ в розмірі 39382 грн.

Таким чином, позивачем було допущені порушення, як завищення суми ПДВ, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок у сумі 39383 грн. за жовтень 2012р. так і заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок у сумі 3923 грн. (вересень на 433 грн. та за листопад 3490 грн.). На підставі акту перевірки Бериславською МДПІ Херсонської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013р. № 0000352200 (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання до бюджету з податку на додану вартість на суму 54132 грн. (у тому числі за основним платежем - 43306 грн., за штрафними санкціями 10826,50 грн.).

МДПІ також було встановлено порушення абз. 2 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185 "Про внесення змін до методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213, в результаті чого занижено податку на доходи фізичних осіб загальну суму 61041,08 грн. Підприємством в грудні 2012 року не застосовувався коефіцієнт в розмірі 1,756 при нарахуванні та виплаті орендної плати фізичним особам за орендовані частки (паї). Бериславською МДПІ Херсонської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013р. № 0000342109 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 76301,35 грн. (у том числі за основним платежем - 61041, 08 грн., за штрафними санкціями 15260,27 грн.).

Виявлені інші порушення та податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржуються.

Податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000352200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43306 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10826,50 грн. з посиланням на п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209, п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України є неправомірним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п. 209.2 ст. 209 ПКУ, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках" спеціальним режимом оподаткування, на якому перебуває позивач, передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Відповідно до п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках. на спеціальні рахунки перераховуються суми ПДВ, визначені сільськогосподарським товаровиробником у податковій декларації з ПДВ (скороченій). Суми ПДВ, визначені до сплати за спеціальною декларацією, не підлягають сплаті до бюджету, а використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Фактично використання коштів на спецрахунку є бюджетною підтримкою сільськогосподарського підприємства. Цільовим використанням акумульованих коштів зі спеціального рахунку вважається фінансування витрат сільськогосподарського підприємства, пов'язаних безпосередньо з веденням сільськогосподарської діяльності, наприклад, сплата орендної плати за орендовану сільськогосподарську техніку, якщо за її допомогою вирощується продукція рослинництва, проценти банкам за кредитами на придбання сільгосптехніки, виплати зарплати працівникам, які безпосередньо зайняті виробництвом продукції рослинництва чи тваринництва, а також тим, які працюють на сільськогосподарській техніці. За спецдекларацією платник не сплачує цей податок до бюджету, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Нормами пункту 123.2 статті 123 Кодексу, відповідно до якого податковою службою донараховано грошове зобов'язання до бюджету та застосовані штрафні санкції в розмірі 25 % від суми зобов'язання, визначено, що використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Тобто штрафна санкція за цією нормою застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, коли останні не направлені: на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, - на інші виробничі цілі (при наявності залишку). Передумовою застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України є доведення податковим органом у встановленому порядку факту використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання цієї пільги згідно з законом з питань відповідного податку.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (п. 30.1 ст. 30 ПКУ).

Допущені позивачем факти порушень призвели до загального завищення суми ПДВ, яка підлягала перерахуванню на спецрахунок, при цьому виявлені обставини порушень (подвійне нарахування податку внаслідок технічної помилки, відсутність оригіналу податкової накладної), ніяким чином не спричинили зниження податкових зобов'язань по загальним деклараціям, за якими сплачується податок до бюджету. Нарахована позивачем сума ПДВ у спеціальній декларації не формує податкового боргу цього платника податків, оскільки не є заборгованістю перед бюджетом. Фактів нецільового використання коштів, перерахованих на спецрахунок, фактів несплати податку до бюджету у зв'язку з отриманням податкової пільги, не виявлено, а зайве перерахування коштів на спецрахунок не порушенням цільового використання коштів. Також податковою інспекцією не обгрунтовано застосування штрафу в розмірі 25 % за п. 1 ст. 123 ПКУ, який може бути застосований тільки якщо податкова інспекція самостійно визначає суму податкового зобов'язання, штраф обчислюється від суми такого визначеного податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (п. 14.1.156 ст. 14 ПКУ). Доказів визначення відповідачем податкового зобов'язання позивачу немає.

Що стосується правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд звертає увагу на те, що в ході перевірки відповідачем було з'ясовано, що позивач у перевіряємому періоді орендував згідно укладених договорів оренди у фізичних осіб 251 земельний пай різної вартості, грошова оцінка ділянок вказана в договорах оренди. Як стверджує позивач, грошова оцінка проведена в період 2003-2011 рр. Договори укладені позивачем з фізичними особами у січні 2012 року та строком на 5 років. В п.6 договорів вказано, що орендна плата грошова або натуральна (зерно, солома, соняшник) та відробіткова (оранка городу), тобто в договорах вказано тверду суму орендної плати або перелічено натуральну оплату у вигляді кількості зерна, соняшника.

В п. 10 договорів вказується, що розмір орендної плати переглядається за згодою сторін один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; інших випадках, передбачених законом. Згідно п. 29 договорів зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативно- методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 31.10.2011 закріплено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки проведеної станом на 01.07.1995 застосовуються із коефіцієнтом 1,756. З системного аналізу зазначених вище положень чинного в Україні законодавства вбачається, що застосування коефіцієнту 1,756 до визначення вартості нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки законодавцем поставлено у залежність від дати її проведення, а саме - виключно тієї нормативної оцінки, яка була здійснена до 01.07.1995. ДПІ не встановила, в якому році була проведена нормативно-грошова оцінка ділянок, які орендував позивач.

Відповідно ст. 288 ПКУ підставами для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку. Ст. 274 ПКУ встановлена ставка податку за земельні ділянки в розмірі 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки. Вимоги пп. 288.5.1 ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього. Але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПКУ, оскільки у самому ПКУ (п. 288.1) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс. Що ж стосується органів державної податкової служби України, то вони не наділені правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки.

Отже, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Те, що п. 288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною. Однак ні ПКУ, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

Позиція органу ДПС щодо сплати товариством орендної плати не у передбаченому договором оренди розмірі, а у розмірі, помноженому на коефіцієнт 1,756, не може вважатися правомірною. Органи державної податкової служби України не наділені правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки навіть у випадку, якщо вважають такий розмір заниженим.

Крім того, податкова інспекція при проведені перевірки не встановила порушень при визначенні позивачем розміру податку з доходів фізичних осіб, він розраховувався, утримувався та перераховувався до бюджету з фактично сплачених фізичним особам сум.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов приватного підприємства ім. Т. Г. Шевченка задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року № 0000352200, № 0000342109.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.8