Постанова № 33820272, 30.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

="fs44">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 2а-7781/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до Львівського комунального підприємства «Княже місто» про стягнення коштів, -

встановив:

31 серпня 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Княже місто» про стягнення з відповідача в дохід Держбюджету України 178 488,21 грн.

01 вересня 2010 року ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Запотічного І.І. відкрито провадження у справі.

03 серпня 2011 року матеріали адміністративної справи прийнято до провадження суддею Журомською М.В. та ухвалою від 26.01.2012 року провадження у даній справі зупинено до встановлення правонаступника Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

29 липня 2013 року поновлено провадження у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року № 346 «Про ліквідацію урядових органів» Державну інспекцію з контролю за цінами у Львівській області внесено в перелік урядових органів, що підлягають ліквідації.

Відповідно до Указу Президента України від 17 квітня 2013 року № 220/2013 «Про внесення змін до Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами» до основних завдань Державної інспекції України з контролю за цінами віднесено здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

На виконання цих завдань Державній інспекції України по контролю за цінами надано повноваження приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Для виконання цих завдань Державна інспекція України з контролю за цінами: - здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI, відповідно до частини п’ятої якої міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації(злиття, приєднання, поділу. перетворення) або ліквідації.

Частиною 7 статті 5 цього Закону передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до звершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України №3 від 16 березня 2012 року центральні органи виконавчої влади, на які покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються.

Оскільки Державна інспекція України з контролю за цінами наділена повноваженнями державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, запобігання порушенням у сфері ціноутворення, якими до ліквідації була наділена її попередниця, а територіальні органи є лише структурними підрозділами її апарату без права юридичної особи, тому Державна інспекція України з контролю за цінами є належним позивачем у даній справі.

Відповідно до статті 55 КАС України, в порядку процесуального правонаступництва, здійснено заміну Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на Державну інспекцію України з контролю за цінами.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача, у судовому засіданні в якому був присутнім, проти позову заперечив, вважав, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №241 від 23.07.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на суму 178 488,21 грн. є протиправним, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання 30 вересня 2013 року явки уповноваженого представника не забезпечив, повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, оскільки представником відповідача в судовому засіданні були надані пояснення по справі.

Відповідно до статті 71 та статті 128 КАС України розгляд справи завершувався за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до статті 192 Господарського Кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

З матеріалів справи судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку Львівського комунального підприємства «Княже місто» та 19 липня 2010 року складено акт № 000364. Проведеною перевіркою встановлено, що Підприємством одержано необґрунтовану виручку в результаті порушення порядку застосування тарифів на послуги з оформлення документів дозвільного характеру та послуг з утримання будинків і прибудинкових територій в частині витрат за вивезення побутових відходів, що є порушенням вимог статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», ухвали Львівської міської ради № 816 від 26.10.2000 року, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1431 від 26.12.2008 року.

За результатами встановлених порушень Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення № 241 від 23 липня 2010 року про застосування економічних санкцій в сумі 178 488,21 грн. , яке виставлено до Львівського комунального підприємства «Княже місто» претензію.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Тому, Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулася до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Княже місто» про стягнення в дохід Держбюджету України 178 488,21 грн. за рішенням № 241 від 23 липня 2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державної інспекції з контролю за цінами Львівське комунальне підприємство «Княже місто» звернулася до суду з позовом про його скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №2а-8861/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, Львівському комунальному підприємству «Княже місто» у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 581 від 31.07.2009 року «Про порядок видачі дозволів щодо виконання ремонтних робіт на території м. Львова та здійснення контролю за відновленням благоустрою», відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації м. Львова № 542 від 17.08.2009 року «Про видачу дозволів на виконання ремонтних робіт на території Галицького району», та рішення Львівської міської ради від 23.10.2009 року № 880 «Про затвердження переліку адміністративних послуг, які надаються виконавчими органами Львівської міської ради», 31.07.2009 року Львівському комунальному підприємству «Княже місто» передано повноваження щодо надання послуг з опрацювання документації на виконання робіт при будівництві, ремонті споруд, інженерних споруд і зовнішнього благоустрою та контролю за їх виконанням. Проте, відповідно до статей 28-31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органам місцевого самоврядування не надано повноважень щодо делегування своїх обов’язків комунальним підприємствам. Судами встановлено, що застосування Львівським комунальним підприємством «Княже місто» тарифів за оформлення документів дозвільного характеру є неправомірним, не передбачене чинним законодавством, що в свою чергу є порушенням статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та положень ухвали Львівської міської ради від 26.10.2000 року №816.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи викладене вище, судом не беруться до уваги твердження представника відповідача, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №241 від 23.07.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін сумі 178 488,21 грн. є протиправним. Оскільки його правомірність встановлена постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №2а-8861/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів погашення заборгованості перед бюджетом в сумі 178 488,21 грн. відповідачем суду не представлено, не надано доказів на спростування вимог.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Княже місто» (м. Львів, вул.. Тиха, 5; Ідентифікаційний код 20774241) до бюджету економічні санкції в сумі 178 488,21 грн. (сто сімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 21 коп.).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Лейко-Журомська М.В.