Постанова № 33820221, 26.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 вересня 2013 р. справа № 820/5800/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

прокуратури Червонозаводського району м.Харкова - Косіченко М.М.,

представників сторін

позивача - Аракелян Т.А.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про застосування штрафу, конфіскацію обладнання, стягнення доходу (прибутку),-

встановив:

Позивач, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в порядку адміністративного судочинства висунув до суду вимоги про 1) застосування до відповідача, ФОП ОСОБА_4 штрафних санкцій в розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат (7.376.000,00грн.) за організацію азартних ігор, 2) конфіскацію у відповідача, ФОП ОСОБА_4 грального обладнання: автомату РВА-16 заводський номер 0001060, автомату РВА-16 заводський номер 0000290, автомату РВА-16 заводський номер 0000296, автомату РВА-16 заводський номер 0000288, автомату РВА-16 заводський номер 0001082, автомату РВА-16 заводський номер 0001058, автомату РВА-16 заводський номер 0000299, автомату РВА-16 заводський номер 0000291, автомату РВА-16 заводський номер 0000293, автомату РВА-16 заводський номер 0001067, автомату РВА-16 заводський номер 0000292, автомату РВА-16 заводський номер 1071; 3) стягнення з відповідача, ФОП ОСОБА_4 прибутку (доходу) у розмірі 100,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ФОП здійснював організацію та проведення азартних ігор, тобто свідомо та умисно проваджував заборонену законом підприємницьку діяльність. Відповідальність за скоєне порушення передбачена закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» і полягає у накладенні штрафу, конфіскації грального обладнання, стягненні прибутку (доходу). Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що азартними іграми не займався, а надав послуги з використання технічних пристроїв розважального характеру. При цьому, відповідач стверджував, що результат споживання послуги не передбачає можливості отримання будь-якого виграшу взагалі. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Прокуратура Червонозаводського району міста Харкова повністю погодилась з доводами і вимогами, викладеними в позові податкової інспекції, у зв'язку з чим просила суд прийняти рішення про задоволення заявлених ДПІ вимог.

За матеріалами справи судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі №2а-279/11/2070, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012р., позов ДПІ було залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2013р. згадані судові акти були скасовані, а справа скерована на новий розгляд до суду першої інстанції з тих мотивів, що судовим розглядом не встановлена мета гри громадян на гральних пристроях, не досліджені обставини отримання гравцями виграшу, не допитані гравці, не вирішено питання про належність експлуатуємих ФОП пристроїв до гральних автоматів, не з'ясовано питання призначення експертизи.

При новому розгляді справи судом з'ясовано, що 08.12.2010р. прокуратурою Червонозаводського району міста Харкова, Відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, Відділом боротьби з економічною злочинністю Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області було задокументовано факт отримання громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 грошових коштів в розмірі 100,00грн., 42,00грн., 100,00грн. відповідно внаслідок споживання послуг гри на розважальних автоматах, котрі надавались ФОП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

Згадані обставини відображені в протоколі від 08.12.2013р., підтверджені письмовими поясненнями ОСОБА_5 на ім'я начальника Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, ОСОБА_9 на ім'я начальника Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, ОСОБА_10 на ім'я прокурора Червонозаводського району міста Харкова, усними показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, котрі були допитані в ході судового розгляду справи.

Викладені в протоколі від 08.12.2010р. обставини послугували підставою для прийняття СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 13.12.2010р. рішення про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.203 Кримінального кодексу України (зайняття забороненими видами господарської діяльності; кримінальна справа №63100666).

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова кваліфікував викладені в протоколі від 08.12.2010р. відомості як провадження ФОП ОСОБА_4 забороненої господарської діяльності у сфері грального бізнесу і лістом №5555вих-10 від 15.12.2010р. звернувся до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з приводу вжиття цивільно-правових заходів відповідно до Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

В подальшому постановою СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 30.12.2011р. (котра за даними ГУМВСУ в Харківській області - лист №39/3787 від 30.07.2013р., а.с. 89 т.2, погоджена прокурором, не скасована, є діючою) порушена кримінальна справа №63100666 була припинена на підставі п.2 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача та прокурора, суд бере до уваги, що за визначенням ст..1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» (в редакції станом на грудень 2010р.) під гральним бізнесом розумілась діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку, а під азартною грою - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

З положень наведеної норми закону випливає, що закон забороняв використання будь-якого обладнання безвідносно до технічних властивостей пристроїв з метою надання зацікавленим особам послуги, споживання якої починається після передачі гравцем певної суми коштів організатору гри або уповноваженому організатором працівнику (як ставки чи оплати вартості послуги), характеризується повною або частковою випадковістю і обов'язково передбачає можливість отримання позитивного фінансового результату (набуття у власність гравця коштів чи інших матеріальних благ, котрі є вільними в цивільному обороті).

За таких обставин, суд вважає, що наявність в технічному обладнанні купюроприймачів чи програмного забезпечення, здатного самостійно забезпечити отримання гравцем виграшу, не має вирішального юридичного значення для кваліфікації певної діяльності як грального бізнесу, позаяк всі притаманні гральному бізнесу ознаки можуть бути забезпечені організатором виключно завдяки роботі персоналу.

З огляду на викладене, суд не вбачає необхідності в проведенні технічної експертизи обладнання, що використовувалось відповідачем, ФОП ОСОБА_4 в приміщенні за адресою АДРЕСА_1.

З тексту договору суборенди устаткування №7-10/2 від 01.05.2010р. з додатками (а.с.22-30 т.1) судом встановлено, що згадане вище обладнання є розважальними відеоатракціонами.

В ході перевірки 08.12.2010р. прокуратурою Червонозаводського району міста Харкова, ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, ВБЕЗ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області не було виявлено, що згадане обладнання без додаткового втручання фізичних осіб забезпечує можливість гри та отримання виграшу.

З витребуваних судом копій судових експертиз комп'ютерної техніки і програмних продуктів, призначених в кримінальній справі №63100666 (а.с.120-195 т.2), не вбачається, що згадане обладнання без додаткового втручання фізичних осіб забезпечує можливість гри та отримання виграшу.

Допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (гравці) та ОСОБА_8 (працівник відповідача, ФОП ОСОБА_4) суд встановив, що організаційна діяльність робітника ФОП, котрий від імені приватного підприємця надавав послуги гри на відеоатракціонах, не містила ознак створення умов для азартної гри, адже полягала виключно в отриманні коштів від гравців (дана операція документально не оформлялась) та в приведенні обладнання в робочий стан. Ймовірний виграш втілювався у додатковому часі, котрий гравець безоплатно отримував для продовження подальшої гри на устаткуванні поза межами оплаченої послуги.

Розв'язуючи спір суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд зазначає, що позивач та прокурор не подали до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів здійснення позивачем діяльності в сфері грального бізнесу.

Окремо суд враховує, що згідно з ст..3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

З положень наведеної норми закону слідує, що за приписами згаданого акту законодавства до відповідальності можуть бути притягнуті лише суб'єкти господарювання.

В розумінні ст..55 Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суб'єктами господарювання є юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Як з'ясовано судом за даними Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 09.09.2013р. припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_4

Вказані обставини підтверджені також і позивачем, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, за участі прокуратури Червонозаводського району міста Харкова до ФОП ОСОБА_4 про застосування штрафу, конфіскацію обладнання, стягнення доходу (прибутку) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.09.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко