Постанова № 33820208, 17.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року 810/4560/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка» (далі – ТОВ «Славянка», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі – ДПІ у Бородянському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 29.04.2013 №0000212200 та №0000232200.

Позовні вимоги ТОВ «Славянка» обгрунтовує тим, що викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають дійсності, позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та формування валових витрат за результатами взаємовідносин з контрагентом ПП «Такопром», що підтверджується первинною документацією, зокрема, належним чином оформленими податковими накладними. Господарські операції ТОВ «Славянка» з контрагентом ПП «Такопром» реально існували та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача 17.09.2013 надав суду заяву про розгляд в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка» зареєстроване як юридична особа 13.06.1997 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.06.1997 за № 267 та перебуває на обліку в ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності товариства є, зокрема, оптова торгівля м’ясом та м’ясними продуктами, виробництво м’ясних продуктів.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Славянка» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Такопром» ДПІ у Бородянському районі складено акт перевірки від 15.04.2013 №220/22-24883794 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано порушення з боку ТОВ «Славянка» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 55-1 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 66 607,00 грн., у тому числі у січні 2012 року на суму 20 291,00 грн., у лютому 2012 року на суму 46 316,00 грн.; порушення статті 138 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі на суму 69 938,00 грн. у І кварталі 2012 року.

До вказаних вище висновків ДПІ у Бородянському районі дійшло у зв’язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами.

28.11.2011 між ТОВ «Славянка» (Покупець) і ТОВ «Такопром» (Продавець) укладено договір №104/11, відповідно до умов якого Продавець зобов’язаний поставляти, а позивач приймати та оплатити товар (м’ясну продукцію). Дія договору до 31.12.2011.

03.01.2012 між ТОВ «Славянка» (Покупець) і ТОВ «Такопром» (Продавець) укладено договір №19/12, відповідно до умов якого Продавець зобов’язаний поставляти, а позивач приймати та оплатити товар (м’ясну продукцію). Дія договору до 31.12.2012.

Згідно з наданими до перевірки документами, на виконання вказаних договорів ТОВ «Славянка» отримано товар, у зв’язку з чим ТОВ «Такопром» виписано видаткові та податкові накладні за січень 2012 року на суму 121 747,25 грн., у т.ч. ПДВ – 20 291,21 грн., за лютий на суму 277 898,55 грн., в т.ч. ПДВ – 46 316,41 грн., всього на суму 399 645,80 грн., в т.ч. ПДВ – 66 607,62 грн.

Вказані суми податку на додану вартість ТОВ «Славянка» включило до складу податкового кредиту у січні та лютому 2012 року, а отримані від контрагента податкові накладні відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних.

У ході перевірки установлено, що ТОВ «Славянка» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Такопром» кошти в сумі 401 093,25 грн. за отриманий на підставі вказаних договорів купівлі-продажу товар.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС отримав акт від 28.02.2013 №783/22-221-33346090 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Такопром» щодо підтвердження господарських відносин з третіми особами.

В вищезазначеному акті зазначено, що на момент перевірки ТОВ «Такопром» первинні та інші документи цього підприємства відсутні, посадові особи за зареєстрованим місцезнаходженням підприємства відсутні, їх місце перебування встановити не вдалося, перевірку здійснено на підставі аналізу даних, наявних в автоматизованих інформаційних системах ДПС.

У ході перевірки встановлено, що по всіх контрагентах ТОВ «Такопром» (ПП «Матрікс», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «ТК «Смарт») складено акти, якими зафіксовано порушення вимог податкового та цивільного законодавства, що полягає у непідтверджені реального здійснення господарських операцій.

Згідно акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 28.02.2013 №783/22-221-33346090 відповідачем зроблено висновок, що у ТОВ «Такопром» відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі потужності, складські приміщення, що свідчить про відображення підприємством у податковій звітності відносин з третіми особами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків.

Отже, ДПІ у Бородянському районі вважає, що укладені між позивачем і ТОВ «Такопром» договори купівлі-продажу вчинені в порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Тобто, податковий орган дійшов висновку про відсутність поставок товарів ТОВ «Такопром» платнику податків – ТОВ «Славянка». У свою чергу, позивач перераховував на користь контрагента кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків.

Зважаючи на викладене та на підставі Акта перевірки ДПІ у Бородянському районі прийняло податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 104 907,00 грн., в тому числі 69 938,00 грн. – основний платіж, 34 969,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції; та №0000212200, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на 99 910,50 грн., в тому числі 66 607, 00 грн. – основний платіж, 33 303,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Окрім викладеного, з матеріалів справи судом встановлено наступне.

У межах укладених між позивачем і ТОВ «Такопром» договорів купівлі-продажу м’ясної продукції 28.11.2011 №104/11 і від 03.01.2012 №19/12, належним чином оформлено та долучено до матеріалів справи копії первинних документів, що підтверджують реальність здійснення операцій між вказаними суб'єктами господарювання.

Зокрема, видаткові накладні №РН-000021 від 11.01.2012, №РН-000035 від 17.01.2012, №РН-000042 від 20.01.2012, №РП-0000113 від 10.02.2012, №РН-0000120 від 14.02.2012, №РН-0000129 від 16.02.2012, №РН-0000144 від 21.02.2012, №РН-0000158 від 23.02.20, №РН-0000178 від 28.02.2012 тощо.

Також у матеріалах справи містяться копії виписаних ТОВ «Такопром» податкових накладних на відповідну суму, які позивач включив до податкового кредиту за результатами взаємовідносин зі вказаним контрагентом, зокрема, податкова накладна №21 від 11.01.2012, №31 від 16.01.2012, №49 від 20.01.2012, №32 від 10.02.2012, №39 від 14.02.2012, №61 від 20.02.2012, №89 від 27.02.2012 тощо.

Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі-продажу м’ясної продукції у контрагента ТОВ «Такопром» позивач долучив до справи завірені належним чином копії подорожніх листів вантажного автомобіля, які свідчать про факт транспортування придбаного товару у дні виписки контрагентом видаткових накладних на м’ясну продукцію.

Крім того, ТОВ «Славянка» надало копії видаткових накладних, згідно з якими позивач здійснював подальшу реалізацію придбаних у ТОВ «Такопром» м’ясних виробів на користь третьої особи – ТОВ «Славянский дом».

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Славянка» і ТОВ «Такопром» при укладанні та виконанні договорів купівлі-продажу, які на переконання відповідача є протиправними, суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв’язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочинів між позивачем та контрагентом не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договорів про купівлю-продаж не доведено.

У той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, постачання товарів, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання м’ясної продукції, її оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат за правочинами, факт здійснення ТОВ «Славянка» розрахунку за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за договорами купівлі-продажу.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, у результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, валові витрати, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за договорами купівлі-продажу.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, ДПІ у Бородянському районі повинна надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Такопром», правомірності прийнятих нею оспорюваних рішення. Проте відповідних доказів відповідач суду не надав.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Такопром» підтверджується наступними доказами у справі: укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами купівлі-продажу, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами, доказами подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідач в Акті перевірки не зазначив, що первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставним.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень №0000212200 та №0000232200 від 29.04.2013 з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 29 квітня 2013 року №0000212200 та №0000232200, прийняті Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язанням Державної податкової інспекції у Бородянськокому районі Київської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.