Постанова № 33820169, 25.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року № 813/6421/13-а

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

при секретарі Чижук М.М.,

за участю сторін:

представників позивача Дорош Я.С., Дороша Р.В.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галдімбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Галдімбуд» (надалі - ПП «Галдімбуд», позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки, ПП «Галдімбуд», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Нові Технології ТПВ» у розмірі 21 174,00 грн.

Позивач посилається на ту обставину, що акт позапланової невиїзної перевірки №1355/15-20/37483928 від 15.04.2013 року та податкове повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року ґрунтуються виключно на даних акта ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року. Однак, на думку позивача, матеріали зустрічної звірки не можуть бути підставою для встановлення порушень, нібито допущених позивачем, та винесення оскаржуваного рішення відповідача, оскільки така зустрічна звірка є неправомірною, на підтвердження чого, зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі №2а-9946/12/1370, залишеним 21.06.2013 року без змін після апеляційного перегляду, було визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС щодо проведення такої зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТПВ». А тому, акт зустрічної звірки №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року не носить жодної доказової сили і використання його в ході перевірки позивача є протиправним.

Окрім того, позивач загалом вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача, до яких він дійшов у ході перевірки, про нікчемність господарських операцій та договорів, які укладалися позивачем із ТОВ «Нові технології ТПВ». Позивач вважає такі правочини правомірними в силу презумпції правомірності правочину та зважаючи на відсутність рішень суду про зворотне.

Також позивач вважає безпідставною аргументацію відповідача щодо обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних при здійсненні перевезень вантажів, а також необґрунтованим висновок відповідача про не підтвердження таких операцій у разі відсутності товарно-транспортних накладних. Позивач зазначає, що у зв'язку із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування міжнародних автомобільних перевезень», товарно-транспортні накладні виключено з переліку обов'язкових документів, що повинні супроводжувати вантаж.

Підсумовуючи, позивач зазначає, що ним правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у зв'язку із наявністю належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, а тому спірне податкове повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ухвали судді від 19.08.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

На додаткове обґрунтування своєї правової позиції та для підтвердження реальності здійснених господарських операції із ТОВ «Нові технології ТПВ», позивачем було подано додаткові пояснення. У таких поясненнях позивач вказує на те, що ним було укладено із ТзОВ «Монарх» та ВТП «Автосервіс» ОПЛ договори на виконання будівельних робіт №18/04/2012 року від 18.04.2012 року, №05/06/12 від 05.06.2012 року, №16/07/12 від 16.07.2012 року. У свою чергу, для дотримання строків виконання таких робіт, позивачем було залучено до виконання окремих етапів робіт ТОВ «Нові технології ТПВ», у результаті чого було укладено з останнім відповідні договори. Позивач стверджує, що договірні зобов'язання ТОВ «Нові технології ТПВ» виконано належним чином, а роботи прийняті без зауважень та носять безумовний реальний характер.

Відповідачем на заперечення позовних вимог було подано письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях відповідач обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення наступним. На думку відповідача, господарські операції між позивачем та ТОВ «Нові технології ТПВ» у період з травня по липень 2012 року не носили реального характеру. Відповідач зазначає, що у ході перевірки, результати якої оскаржуються позивачем, було достовірно встановлено, що ТОВ «Нові технології ТПВ» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не має, що виключає можливість виконання ним взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем. Такий висновок відповідач обґрунтовує інформацією, здобутою в ході проведення перевірки ТОВ «Нові технології ТПВ».

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позов задовольнити й визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року, судові витрати стягнути з відповідача.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечила і просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 04.09.2013 року, за клопотанням представника відповідача, судом, згідно ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України, було здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Залізничному районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідач).

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Галдімбуд» як суб'єкт господарювання зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 04.01.2011 року. На податковий облік позивача взято 05.01.2011 року і на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

У періоді, за який відповідачем проводилася перевірка, позивач був платником ПДВ (згідно свідоцтва від 17.04.2012 року №200042293).

Так, 08.04.2013 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Нові технології ТПВ» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року, за результатами якої податковим органом було складено акт позапланової невиїзної перевірки №1355/15-20/37483928 від 15.04.2013 року В акті перевірки встановлено наступне: порушення позивачем ведення податкового обліку, не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Нові технології ТПВ» за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року, завищення суми податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року в сумі 21 174,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет з урахуванням залишку від'ємного значення на загальну суму 21 174,00 грн., чим порушено п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Ураховуючи виявлені порушення, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 26 467,50 грн. (у т.ч. основний платіж - 21 174,00 грн., штрафні санкції - 5 293,50 грн.).

Як вбачається з акта №1355/15-20/37483928 від 15.04.2013 року, матеріалів справи та пояснень сторін, зазначене рішення було прийняте контролюючим органом (відповідачем), базуючись на даних акта ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» щодо підтвердження господарських відносин за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року.

У частині акту №4723/22-1/35921869, зміст якого згодом ліг в основу акту №1355/15-20/37483928, наведено міркування податкового органу щодо нереальності здійснюваних ТОВ «Нові технології ТПВ» операцій із своїми контрагентами, оскільки, зазначене Товариство власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не має, що виключає можливість виконання ним будь-яких зобов'язань за господарськими договорами.

При оцінці зазначених доводів відповідача суд приймає до уваги те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року в справі №2а-9946/12/1370 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТПВ» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року та щодо відображення акту №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нові технології ТПВ» в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013 року зазначена постанова була залишена без змін.

У відповідності до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно зі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з чим, суд не враховує висновки податкового органу про нереальність операцій, здійснюваних ТОВ «Нові технології ТПВ», що викладені у акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №4723/22-1/35921869 від 08.11.2012 року.

При цьому, судом також взято до уваги наявну в матеріалах справи копію ліцензії ТОВ «Нові технології ТПВ» на господарську діяльність у сфері будівництва, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, АВ №614436 від 17.02.2012 року. Суд констатує, що зазначений документ, по-перше, надає ТОВ «Нові технології ТПВ» можливість реального виконання договорів на будівництво, укладених із позивачем, у відповідності до чинного законодавства України, а, по-друге, ліцензії на здійснення певних видів діяльності видаються суб'єктам господарювання за умови виконання такими суб'єктів встановлених ліцензійними умовами вимог. У зв'язку із чим, умовою отримання ТОВ «Нові технології ТПВ» ліцензії на господарську діяльність у сфері будівництва від 17.02.2012 року є дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Мінрегіонбуду №47 від 27.01.2009 року, які передбачають обов'язкову укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій, наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт. Що, у свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність виробничих потужностей та трудових ресурсів у ТОВ «Нові технології ТПВ».

Окрім того, позивачем подано на розгляд суду господарські договори, укладені ним із ТОВ «Нові технології ТПВ», які були підставою формування податкового кредиту. А саме: договір на виконання будівельних робіт №10/12 від 10.07.2012 року із додатками, договір на виконання будівельних робіт №16/12 від 16.05.2012 року із додатками, договір на виконання будівельних робіт №04/12 від 04.06.2012 року із додатками.

Як встановлено в ході розгляду справи, такі договори були укладені з метою виконання будівельних робіт, які позивач зобов'язався виконати, уклавши із ТзОВ «Монарх» та ВТП «Автосервіс» ОПЛ договори на виконання будівельних робіт №18/04/2012 року від 18.04.2012 року, №05/06/12 від 05.06.2012 року, №16/07/12 від 16.07.2012 року. При цьому, суд бере до уваги, що договорами, укладеними із ТзОВ «Монарх» та ВТП «Автосервіс» ОПЛ, не заборонено залучати до виконання робіт третіх осіб, а отже, такі дії позивача були правомірними та спрямованими на реалізацію його господарської компетенції й на виконання вчинених ним правочинів.

Оцінюючи зазначені правочини (договори) суд відзначає, що ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному ж випадку відповідачем не доведено наявності підстав нікчемності таких правочинів (договорів) з посиланням на відповідну норму закону.

При цьому, суд відзначає, що доводи та аргументи відповідача фактично спрямовані на утвердженні в думці про фіктивність здійснюваних між суб'єктами господарювання операцій. У розумінні ст.234 Цивільного кодексу України, правочини, які вчинені без наміру створення реальних наслідків, які ними обумовлені, є фіктивними. Такі правочини можуть бути визнані судом недійними. Однак, на даний час відсутні рішення щодо визнання недійсними договорів, укладених позивачем із ТОВ «Нові технології ТПВ», з підстав їх фіктивності.

Суд звертає увагу, що укладені позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів №10/12 від 10.07.2012 року, 16/12 від 16.05.2012 року, №04/12 від 04.06.2012 року позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт по відповідних договорах і платіжні доручення про оплату таких робіт.

З огляду на вказане, суд, вирішуючи справу, констатує, що наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази в своїй сукупності свідчать про факти виконання позивачем та ТОВ «Нові технології ТПВ» ряду господарських операцій у сфері будівельної діяльності. Відповідно, реальність таких операцій не спростовується матеріалами справи, а навпаки - підтверджується.

Окрім того, позивачем подано податкові накладні на загальну суму ПДВ 21 174,42 грн., виписані ТОВ «Нові технології ТПВ» за договорами №10/12 від 10.07.2012 року, 16/12 від 16.05.2012 року, №04/12 від 04.06.2012 року, а саме: податкову накладну №751 від 30.07.2012 року на суму ПДВ 2 552,48 грн., податкову накладну №825 від 31.05.2012 року на суму ПДВ 10 190,82 грн., податкову накладну №691 від 29.06.2012 року на суму ПДВ 4 749,54 грн., податкову накладну №690 від 29.06.2012 року на суму ПДВ 3 681,58 грн. Як встановлено судом, ТОВ «Нові технології ТПВ» такі податкові накладні виписувалися правомірно, оскільки в період травень-липень 2012 року воно було платником ПДВ - за свідоцтвом про реєстрацію від 12.08.2008 року, а позивач - за свідоцтвом від 17.04.2012 року.

Із цього приводу, суд зауважує, що відповідно до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

А тому, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ, а спірне податкове повідомлення-рішення №0005081520 від 14.05.2013 року не ґрунтується на дійсних обставинах справи та встановлених порушеннях.

Водночас, суд звертає увагу на те, що актуальна судова практика вирішення податкових спорів, базуючись на нормах чинного законодавства України, виходить із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними. Відповідно, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин.

Відповідно до ст.8 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні у справі «Щокін проти України» (п.49) Європейський Суді з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

У контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно також повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»).

Суд також акцентує особливу увагу на неприпустимості притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Залізничному районі ГУ Міндоходів у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі Головного управління Міндоходів у Львівській області) №0005081520 від 14.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Галдімбуд» сплачений судовий збір у сумі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 вересня 2013 року.