Постанова № 33820129, 23.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 року Справа № 812/7448/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання Запорожцевій І.В.,

за участю представників сторін:

позивач - не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до громадянки ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до громадянки ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості з 22.11.2012 була зареєстрована громадянка ОСОБА_1 як така, що шукає роботу. Статус безробітної їй був присвоєний 29.11.2012. За період з 01.12.2012 по 02.07.2013 ОСОБА_1 була нарахована та виплачувалась допомога по безробіттю. В результаті здійснення запиту про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області від 11.07.2013 №3/04-1700 щодо факту державної реєстрації як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, була отримана інформація, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 24.02.2007 і на поточний час знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням суду. З метою встановлення достовірності цього факту Антрацитівським МРЦЗ було проведено розслідування страхового випадку (акт №120 від 19.07.2013). За результатами розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 під час реєстрації в центрі зайнятості у якості безробітної не повідомила, що зареєстрована як фізична особа-підприємець з 24.02.2007 і її реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не припинена, чим порушила ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі викладеного, Антрацитівським міськрайцентром зайнятості було прийнято рішення стягнути з ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 01.12.2012 по 02.07.2013 в сумі8344,14 грн. та 29.07.2013 був виданий наказ №98 про повернення коштів. Претензія №03/01-1860 від 30.07.2013 про повернення коштів була вручена ОСОБА_1особисто під розпис 31.07.2013. Але до цього часу боржник заборгованість не сплатила.

Таким чином, розмір позовних вимог Антрацитівського центру зайнятості складає 8344,14 грн. допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 неправомірно за період з 01.12.2012 по 02.07.2013. У своєму позові позивач також звертає увагу суду на те, що згідно ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав 18.09.2013 до суду клопотання, у якому просив розглянути справу без участі представника (а.с.44).

Відповідач у дане судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.52).

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що з 22.11.2012 ОСОБА_1 зареєстрована в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, що підтверджується персональною карткою № 120312112200003, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.5).

За період з 01.12.2012 по 02.07.2013 ОСОБА_1 була нарахована та виплачувалась допомога по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, Антрацитівським міськрайцентром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за результатами якого складено акт № 120 від 19.07.2013 (а.с.12).

Із зазначеного акту вбачається, що під час перевірки були співставлені дані, які подала громадянка ОСОБА_1 під час реєстрації 22.11.2012 для отримання статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та відомості отримані від державного реєстратора Реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області. Перевіркою встановлено, що станом на дату реєстрації як такої, що шукає роботу 22.11.2012 та під час отримання статусу безробітної і призначення виплати допомоги по безробіттю 29.11.2012 ОСОБА_1 не повідомила про те, що є фізичною особою-підприємцем з 24.02.2007.

Посилання відповідача ОСОБА_1 у своїх письмових запереченнях проти адміністративного позову (а.с.36-37) на те, що позивачем не надано відомостей про те, що на час набуття статусу безробітної вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець не знаходять свого підтвердження, оскільки у матеріалах справи містяться докази, які спростовують дане твердження відповідача, а також документально підтверджується, що підприємницька діяльність відповідача не є припиненою, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесений відповідний запис про її припинення, а міститься інформація саме про перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в стані припинення такої діяльності, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що знайшло своє відображення у наявних письмових доказах по справі.

Посилання відповідача на порушення порядку проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення судом не беруться до уваги, оскільки вказана процедура проведення розслідування та перевірки щодо відповідача не є предметом розгляду даної справи, а винесені у результаті розслідування рішення є чинними і відсутні дані про їх оскарження.

Факт перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця підтверджується актом вибіркової перевірки персональних карток безробітних за період з 01.12.2012 по 30.04.2013, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.8,10-11). Відповідно до вказаного витягу зазначено дату державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 24.02.2007. Також у витязі міститься запис, що фізична особа-підприємець 24.02.2013 перебуває в стані припинення за судовим рішенням, а саме наступного змісту: «судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, 08.07.2003, 18.07.2003, 14/346 ПН, Господарського суду Луганської області» (зворотній бік а.с.10). Прізвище «Сімонова» є дівочим прізвищем відповідача ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про одруження та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.46-48).

З викладеного вбачається, що відповідач отримала виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття на підставі недостовірних відомостей (не мала право на реєстрацію як такої, що шукає роботу з виплатою матеріального забезпечення на випадок безробіття) за період з 01.12.2012 по 02.07.2013 у розмірі 8344,14 грн. (відповідно до довідки, наданої Антрацитівським міськрайцентром зайнятості), чим порушила вимоги ч.2 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.12).

Згідно довідки Антрацитівського міськрайцентру зайнятості б/н за період з 01.12.2012 по 02.07.2013 ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в сумі 8344,14 грн. (а.с.14).

29.07.2013 директором Антрацитівського міськрайцентру зайнятості видано наказ №98 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_1 в сумі 8344,14 грн. (а.с.13).

31.07.2013 вказаний наказ та претензія № 03/01-1860 від 30.07.2013 були вручені відповідачу, про що свідчить особистий підпис (а.с.15).

Доказів повернення відповідачем зазначених коштів суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 23 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 вересня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до громадянки ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 8344,14 грн. (вісім тисяч триста сорок чотири гривні 14 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 30 вересня 2013 року.

Суддя О.О. Цицюра