Постанова № 33819914, 23.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року /11:14/Справа № 808/5440/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Чорної В.С., представників позивача Барського А.О., Дєєвої Л.Є., представника відповідача Сергієнко Т.С., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство «Символ»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 року № 0000552214/4782, № 0000562214/4783,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство «Символ» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 року № 0000552214/4782, № 0000562214/4783.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки від 13.05.2013 № 126/22-1421/20503714, є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого від контрагента ТОВ «Технопромгруп», а також про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом, не відповідають дійсності, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ПрАТ «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство «Символ» не може відповідати. Звертає увагу, на те, що ТОВ «Технопромгруп» на момент здійснення господарських операцій знаходилось на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульовано, правочини з ним, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому порядку недійсними. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягали, з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначили, що подорожні листи, про відсутність яких на час перевірки було зазначено податковим органом в акті перевірки, насправді були в наявності та надавалися перевіряючим. Отримання товарів відбувалося на підставі належним чином наданих довіреностей, що зареєстровані в Книзі обліку довіреностей. Вказали, що перевірка нарахування та сплати постачальниками податкового зобов'язання не є обов'язком позивача при отриманні повного комплекту документів на фактичну поставку товарів, але на запит позивача, ним було отримано копії податкових декларацій від його контрагента ТОВ «Технопромгруп» з податку на додану вартість за періоди 07-11 місяця 2012 року, в додатку 5 до яких мають місце визначення податкового зобов'язання постачальника при поставці матеріальних цінностей позивачу. Також зазначили, що оскарження податкових повідомлень-рішень одразу до суду, без оскарження в адміністративному порядку є правом платника. Також позивачем із контрагентом ТОВ «Технопромгруп» було укладено додаткову угоду, відповідно до якої поставка товарів здійснювалася автотранспортом замовника (позивача).

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технопромгруп» не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання. Зазначила, що позивачем не надані до перевірки подорожні листи, що підтверджують транспортування товару, отриманого від контрагента ТОВ «Технопромгруп». Також зазначила, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або у визначені терміни платник податків не надає посадовим особам органу податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в період з 24.04.2013 по 30.04.2013 року Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАт «СМЕП «Символ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено Акт від 13.05.2013 № 126/22-1421/20503714.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

п.п. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Технопромгруп» на загальну суму 58571 грн., а саме по періодам:

- за липень 2012 року на суму 9453,00 грн.,

- за серпень 2012 року на суму 21012,00 грн.;

- за вересень 2012 року на суму 4899,00 грн.;

- за жовтень 2012 року на суму 4759,00 грн.;

- за листопад 2012 року на суму 18448,00 грн.,

що призвело до:

1) заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18.1 Декларації з ПДВ за липень 2012 року) на загальну суму 9453,00 грн.;

2) заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ за липень 2012 року) на загальну суму 9453,00 грн.;

3) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 Декларації з ПДВ за серпень 2012 року) на загальну суму 5512,00 грн.;

4) заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18.1 Декларації з ПДВ за серпень 2012 року) на загальну суму 15500,00 грн.;

5) заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ за серпень 2012 року) на загальну суму 15500,00 грн.;

6) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 Декларації з ПДВ за вересень 2012 року) на загальну суму 4899,00 грн.;

7) заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18.1 Декларації з ПДВ за жовтень 2012 року) на загальну суму 6794,00 грн.;

8) заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ за жовтень 2012 року) на загальну суму 6794,00 грн.;

9) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 19 Декларації з ПДВ за листопад 2012 року) на загальну суму 10720,00 грн.;

10) заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18.1 Декларації з ПДВ за листопад 2012 року) на загальну суму 7728,00 грн.;

11) заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ за листопад 2012 року) на загальну суму 7728,00 грн.

На підставі акту перевірки 13.05.2013р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0000552214/4782, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5512,00 грн. за серпень 2012 року, 4899,00 грн. за вересень 2012 року, 10720,00 грн. за листопад 2012 року; та № 0000562214/4783, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 59212 50 грн. (основний платіж - 39475,00 грн., штрафні санкції - 19737,50 грн.).

Податкові повідомлення - рішення від 28.05.2013 року № 0000552214/4782, № 0000562214/4783 в адміністративному порядку відповідно до положень п. 56.2 ст. 56 ПКУ не оскаржувалися.

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що первинні документи, податкові накладні, оформлені ТОВ «Технопромгруп» для Позивача, на думку Відповідача, не засвідчують факти отримання платником податків товарів та не являються підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту; господарські операції між контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків (передачу товарів). Так, на думку посадових осіб відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та на підставі акту перевірки від 13.05.2013 року, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини на підставі укладеного договору поставки, з ТОВ «Технопромгруп».

Зокрема, судом встановлено, що на підставі договору поставки від 26.03.2012 року № 26/03-12 позивачем придбавалася у ТОВ «Технопромгруп» фарба для розмітки доріг, сольвент, - кількість, характеристика та вартість яких викладені в накладних, виписаних Продавцем ТОВ «Технопромгруп» та затверджених підписами та печатями обох сторін, або печаттю продавця та довіреністю покупця на кожну партію товару (п.1.1 Договору).

Порядок оплати - оплата за фактом поставки.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента. В акті перевірки на стор. 5 перелічені платіжні доручення, відповідно до яких відбувалася оплата за товар.

Підприємством ТОВ «Технопромгруп» в адресу позивача були виписані:

видаткова накладна № 465 від 11.07.2012 року, податкова накладна № 88 від 11.07.2012 року на суму ПДВ 7319,34 грн.

видаткова накладна № 466 від 11.07.2012 року, податкова накладна № 89 від 11.07.2012 року на суму ПДВ 350,40 грн.

видаткова накладна № 526 від 31.07.2012 року, податкова накладна № 217 від 31.07.2012 року на суму ПДВ 1782,76 грн.

видаткова накладна № 1493 від 03.08.2012 року, податкова накладна № 42 від 03.08.2012 року на суму ПДВ 5988,40 грн.

видаткова накладна № 1511 від 07.08.2012 року, податкова накладна № 79 від 07.08.2012 року на суму ПДВ 1752,00 грн.

видаткова накладна № 1567 від 15.08.2012 року, податкова накладна № 120 від 15.08.2012 року на суму ПДВ 13271,40 грн.

видаткова накладна № 1830 від 20.09.2012 року, податкова накладна № 120 від 20.09.2012 року на суму ПДВ 4899,30 грн.

видаткова накладна № 1907 від 02.10.2012 року, податкова накладна № 11 від 02.10.2012 року на суму ПДВ 4759,32 грн.

видаткова накладна № 2002 від 18.10.2012 року, податкова накладна № 97 від 18.10.2012 року на суму ПДВ 4899,30 грн.

видаткова накладна № 2082 від 01.11.2012 року, податкова накладна № 1 від 01.11.2012 року на суму ПДВ 7685,92 грн.

видаткова накладна № 2143 від 12.11.2012 року, податкова накладна № 59 від 12.11.2012 року на суму ПДВ 5862,92 грн.

Загальна сума ПДВ, згідно перелічених податкових накладних, становить 58571,06 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Позивач повністю розрахувався із ТОВ «Технопромгруп» за поставлені товари.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Технопромгруп», що підтверджують факт здійснення господарських операцій. Також до перевірки були надані товарно-транспортні накладні, в яких зазначена номенклатура товарів, відображена у видаткових та податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технопромгруп». До зазначених документів жодного зауваження податковим органом в акті перевірки не вказано.

До матеріалів справи надано додаткову угоду від 23.05.2012 року № 2 до договору № 26/03-12 від 26.03.2012 року, якою було внесено зміни до п. 3.4 Договору поставки від 26.03.2012 року № 26/03-12, та зазначено, що доставка товару проводиться транспортом замовника (ПрАТ «СМЕП «Символ») за його рахунок, що в свою чергу не тягне за собою зміну ціни на відпускаємий товар. Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних, на підставі додаткової угоди № 2, транспортування товарів здійснювалося транспортом ПрАТ «СМЕП «Символ».

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «Технопромгруп» було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, також в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Технопромгруп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Технопромгруп» підтверджені первинними документами.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Технопромгруп» позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 58 571,06 грн., а саме по періодам: за липень 2012 року на суму 9453,00 грн., за серпень 2012 року на суму 21012,00 грн., за вересень 2012 року на суму 4899,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 4759,00 грн., за листопад 2012 року на суму 18448,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ тощо, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Технопромгруп», які засвідчують отримання товару, у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт поставки товарів (надання послуг) та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо поставки товару, укладених між позивачем та ТОВ «Технопромгруп», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Технопромгруп», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Окрім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 13.05.2013 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Технопромгруп».

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Технопромгруп» в акті перевірки, відсутні.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на відсутність у позивача подорожніх листів не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

До матеріалів справи позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля, також на підтвердження наявності у позивача власного автомобільного транспорту, яким відбувалося транспортування товарі, до матеріалів справи надано обороно-сальдову відомість по рахунку 105. Судом досліджено надані документи та встановлено, що автомобілі, вказані в подорожніх листах, містяться в переліку основних засобів по ПрАТ «СМЕП «Символ». Також до матеріалів справи надано витяг з журналу реєстрації приходу вантажів; дати приходу вантажів від ТОВ «Технопромгруп» по ним співпадають із датами виписки видаткових накладних.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надання заперечень до акту перевірки, а також оскарження винесених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку є не обов'язком платника, а його правом. Також суд зазначає, що в самому акті перевірки міститься запис про не згоду директора ПрАТ «СМЕП «Символ» з висновками перевірки.

Також суд вважає пояснення відповідача відносно недоцільності транспортування товарів від ТОВ «Технопромгруп» власним транспортом ПрАТ «СМЕП «Символ» необґрунтованими, оскільки, як встановлено наданими до матеріалів справи документами, а саме: податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ «Технопромгруп» за період з липня по листопад 2012 року та квитанціями про подачу в електронному вигляді вказаних податкових декларацій до податкового органу, вбачається, що за вказаний період податковою адресою ТОВ «Технопромгруп» було вказано: вул. Південне шосе, буд. 57, кв. 35, м. Запоріжжя, а податкові декларації подавалися до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних та факту реєстрації ТОВ «Технопромгруп» як суб'єкта підприємницької діяльності та платника податку на додану вартість як на момент вчинення господарських зобов'язань з поставки товару, суд дійшов висновку, що податковий кредит у спірні періоди сформований позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 13.05.2013 року, щодо порушення позивачем правил податкового обліку, є безпідставним.

Доказів щодо спростування доводів позивача відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з його контрагентом ТОВ «Технопромгруп» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частині 2 статті 71 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.05.2013 року № 0000552214/4782, № 0000562214/4783, винесені Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство «Символ».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство «Символ» судовий збір в розмірі 803 грн. 43 коп. (вісімсот три грн. 43 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко