Рішення № 33817076, 12.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 208/3614/2012 Провадження № 22-ц/772/2133/2013Головуючий в суді першої інстанції:Павленко І.В.Категорія: 79 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Гуцола П.П., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника позивача, апелянта публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонер -

ний Банк» до ОСОБА_4 за участю тре-

тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету по -

зову, на стороні відповідача ОСОБА_5

про звернення стягнення на заставне майно,

за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

29 лютого 2012 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ( далі ПАТ «ВіЕйБі Банк» ) звернулося в Калинівський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставне майно ( а. с. 2-7). Позов мотивований тим, що між банком та ОСОБА_5 14 березня 2007 року був укладений кредитний договір № 23/в, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, згідно цього договору та додаткових до нього угод, що можуть бути укладені в майбутньому і що складатимуть невід'ємну частину цього договору, в сумі 90000,00 доларів США ( дев'яносто тисяч доларів США 00 центів ) зі сплатою 14 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_5 між банком та відповідачем ОСОБА_4 15 березня 2007 року був укладений договір застави, згідно якого ОСОБА_4 передав ПАТ «ВіЕйБі Банк» у заставу рухоме майно, а саме комплекс по переробці молока на вершкове масло та знежирене збиране молоко, виробництвом 3 ( три ) тони на добу, 2006 року випуску. Предмет застави належить відповідачу у справі ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2006 року № 27/2, укладеного між ТОВ «Агропромпереробка» та ОСОБА_4 Оскільки позичальником та майновим поручителем взяті зобов'язання за укладеними договорами належ-ним чином не виконуються і станом на лютий 2012 року утворилася заборго-ваність за кредитним договором у сумі 396477,58 гривень, банк звернувся в суд з даним позовом.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року ( а. с. 104-107 ) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1912,56 гривень, банківських послуг в сумі 25,00 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 912,03 гривень. Стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в сумі 912,03 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник позивача ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане судове рі-шення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ( а. с. 116-120 ). Апелянтка посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на скаргу представ-ників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проана-лізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис-новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_5 14 березня 2007 року був укладений кредитний договір № 23/в, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 90 тисяч доларів США зі сплатою 14% річних, на умовах, визначених договором та додатковими до нього угодами, що можуть бути укладені в майбутньому, і що складатимуть невід'ємну частину цього договору ( а. с. 8-10 ).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_5 між банком та представником за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_9 15 березня 2007 року був укладений нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна, за яким відповідач як майновий поручитель ОСОБА_5 передав у заставу рухоме майно у вигляді комплексу по переробці молока на вершкове масло та знежирене збиране молоко, виробництвом три тони на добу, 2006 року випуску, належний йому на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2006 року № 27/2, укладеного ним з ТОВ «Агропромпереробка». Пунктом 3.4.1. цього договору передбачено, що у разі невиконання позича-льником зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави шляхом його реалізації за ліквідаційною вартістю ( а. с. 13-14 ). Станом на 23 лютого 2012 року через неналежне виконання зобов'язань позичальником та його майновим поручи-телем утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 396477,58 гривень, через що банк використав своє договірне право та вимагає задоволення заявлених в суд вимог шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Відмовляючи у позові ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд першої інстанції у своєму рі-шенні зазначив, що у судовому засіданні було достовірно встановлено факт укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_5, однак у цьому договорі невірно зазначене місце проживання боржника, який заперечує факт укладення ним з банком даного правочину. Судово-почеркознавча експертиза у справі не проведена у зв'язку з ненаданням банком експертній установі оригіналів необхідних для цього документів. Крім цього, у заяві на видачу готівки за кредитним договором, яку до речі ОСОБА_5 не подавав взагалі, підпис останнього відсутній. У договорі застави вказане надумане місце зна-ходження предмета застави, якого фактично не існує.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не обґрунтував належними доказами своїх позовних вимог, не довів обставин, на які посилався як на підставу звернення до суду, у зв'язку з чим у позові належить відмовити.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України вони є помилковими, не об-грунтованими достовірними доказами, тому не можуть бути визнані законними і підставними через неповне з'ясування фактичних обставин справи та доказів, якими підтверджуються доводи сторін, правових норм, що підлягають засто-суванню.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову, допустивши суперечливі висновки та порушення ст. ст. 11, 31, 215 ЦПК Укра-їни.

У відповідності з принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно частини 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У даній цивільній справі позивач, права якого порушені невиконанням умов укладених договорів відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самос-тійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, і які підлягають судовому захистові, звернувся в суд з вимогою стосовно дійсних по даний час договорів як кредитного так і застави. Боржник, який у даній справі є третьою особою, на стороні відповідача - майнового поручителя, власне й сам відпо-відач, заперечуючи укладення цих договорів, не скористалися своїми проце-суальними правами щодо оспорення правочинів в установленому порядку, а по суті заявлених вимог про звернення стягнення на заставне майно суд не може вийти за межі цих вимог та давати оцінку дійсності чи недійсності існуючих договорів.

Заперечення окремих умов, зазначень у договорах з приводу невідповідності їх фактичним обставинам не є достатньою і беззаперечною підставою для висновку щодо можливості невиконання дійсних договорів у цілому.

Залишається не спростованою та доведеність позовних вимог, що за укладеним кредитним договором ОСОБА_5 сплачував встановлені платежі в період з вересня 2007 року по березень 2011 року ( а. с. 64-65 ), позичальник та майновий поручитель, особа, яка діяла від імені заставодавця під час укладення договору застави, є близькими родичами, надавали власні паспорти, наявні у них на час укладення договорів, при цьому договір застави є нотаріально посвідченим.

Сприймаючи та кладучи в основу рішення про відмову у позові заперечення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, укладення з банком як такого взагалі кредитного договору, суд першої інстанції разом з тим не звернув увагу на фактичну відсутність спору з цього приводу за ініціативи ОСОБА_5, а також спору щодо недійсності договору застави рухомого майна, такої своєї позиції відповідач ОСОБА_4 не висловлював. Стосовно договору застави, то відповідачем лише підкреслювалася домовленість його сторін про місце знаходження предмета застави на період дії цього договору в с. Караваєве, Калиновського району Вінницької області, якого фактично не існує. Однак, ця обставина не є достатньою підставою для визнання недійсним укладеного договору застави.

Колегія суддів апеляційного суду Вінницької області визнає доводи апеляційної скарги ПАТ «ВіЕйБі Банк» такими, що заслуговують на увагу і є достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Суд першої інстанції вірно визначився у правовідносих, що склалися між сторонами у справі, однак визнав встановленими ті обставини, що не знайшли свого доведення в судовому засіданні; суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, розглянувши останню у відсутності представника банку, висновки суду першої інстанції не відповідають об'єктивним і фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясу-вання, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності з частинами першою, п'ятою статті 88 ЦПК України, врахо-вуючи ухвалення судом апеляційної інстанції у цій справі нового рішення про задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк», судові витрати відповідача та третьої особи у справі належить залишити за ними, стягнувши з відповідача на користь банку витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ОСОБА_3 задо-вольнити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 задовольнити.

Звернути стягнення заборгованості на кредитним договором від 14 березня 2007 року № 23/в, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_5, на предмет застави шляхом продажу з прилюдних торгів комплексу по переробці молока на вершкове масло та знежирене збиране молоко, виробництвом 3 ( три ) тони на добу, 2006 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого 15 квітня 2008 року в АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судові витрати у справі по сплаті судового збору у сумі 3219,00 гривень ( три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 00 коп. ).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: