Рішення № 33817029, 12.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/832/13-ц Провадження № 22-ц/772/2683/2013Головуючий в суді першої інстанції:Камінський В.П.Категорія: 5 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Гуцола П.П., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю відповідачки, апелянтки ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, яка є уповноваженим представником неповнолітньої ОСОБА_4, представ-ника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_6,

яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4-

ни до ОСОБА_2 про припинення права вла -

сності на частку у спільному майні, визнання права власності,

за апеляційними скаргами позивачки ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року, додаткове рішення цього ж суду від 06 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

15 березня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_6, яка діє як законний представник в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, звернулися у Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на майно ( а. с. 3-9 ). Позовні вимоги мотивовані тим, що власник однокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 14,9 кв.м., загальною - 30,9 кв.м. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, залишивши заповіт на належну йому квартиру по 1/4 частці кожній із сторін у справі: доньці ОСОБА_3, внучці ОСОБА_6, правнучці ОСОБА_4 та дружині ОСОБА_2 ОСОБА_6 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_3, яка отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1/2 частини квартири, ОСОБА_4 отримали таке свідоцтво на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом не отримує по даний час. Враховуючи, що частка відповідачки у спадковому майні є незначною і не може бути виділена в натурі через неподільність квартири як речі, а спільне володіння і користування квартирою є неможливим, те, що припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам, позивачки звернулися в суд з даним позовом.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року позов задоволений ( а. с. 130-132 ). Припинено право влас-ності ОСОБА_2 на 1/4 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_8, що знаходиться АДРЕСА_1, вартістю 20127,00 гривень. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_8, що знаходиться АДРЕСА_1, в рівних частках кожній, тобто по 1/8 частині цієї квартири. Після вступу даного рішення суду в законну силу ОСОБА_2 належить виплатити з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області 20127,00 гривень вартості 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, які були внесені 15 липня 2013 року ОСОБА_3 по квитанції № k39/F9.

Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької об-ласті 06 серпня 2013 року ( а. с. 142 ) на задоволення заяви ОСОБА_3 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 1777,85 гривень витрат по сплаті судового збору та 1468,80 гривень витрат з оплати здійсненої у справі судової будівельно-технічної експертизи, а всього 3246,65 гривень. На користь ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_6 стягнуто з ОСОБА_2 1777,85 гривень у відшкодування судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями у справі, відповідачка ОСОБА_2 оскаржує їх в апеляційному порядку, просить дані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянтка вважає, що оскаржу-вані нею рішення суду є незаконними, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права ( а. с. 146-147, 150-152 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на скарги осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали останньої, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга ОСОБА_2 на рішення суду від 16 липня 2013 року задоволенню не підлягає, а скарга на додаткове рішення від 06 серпня 2013 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених ти-ми доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції від 16 липня 2013 року відповідає цим ви-могам, однак суд, ухвалюючи додаткове власне рішення від 06 серпня 2013 року помилився у розподілі судових витрат у справі.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка діяла в ін-тересах доньки ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 15 липня 2013 року, тобто в день звернення в суд з даним по-зовом, внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області 20127,00 гривень вартості 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування ОСОБА_2 її частки у спадковому майні. Частка спадкоємиці ОСОБА_2 у спадковому майні є незначною, не може бути виділена в натурі; це спадкове майно є річчю неподільною, спільне во-лодіння і користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_8, всіма спадкоємцями, враховуючи відсутність родинних стосунків між позивачками і відповідачкою, є неможливим. Суд прийшов до такого переконання з врахуванням у певній частині висновку будівельно- технічної експертизи від 21 червня 2013 року № 813/814/815/816/13-21 ( а. с. 74-89 ), який є однозначним і ніким з учасників процесу не оспорюється.

До вірного висновку прийшов суд першої інстанції також в тій частині, що позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 підлягає задоволенню не дивлячись на те, що ОСОБА_2 не от-римує свідоцтво про право на спадщину, хоча в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини вона звернулася своєчасно, в установленому порядку. Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 3 статті 1296 цього Кодексу визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Не залишилися поза увагою суду також обставини, на які посилається ОСОБА_2, що вона не забезпечена житлом, в тому числі у м. Жмеринка, та що розмір грошової компенсації 1/4 частини квартири є заниженим.

Суд врахував, що ОСОБА_2 ніколи не мешкала у спірній квартирі, на-віть за життя подружжя ОСОБА_8 Весь час вона проживала і постійно проживає по місцю своєї реєстрації в АДРЕСА_2, у приватному будинку своїх ба-тьків, де забезпечена житлом та правом користування ним.

Стосовно оцінки спірної нерухомості, то суд зважив, що ОСОБА_2, за-перечуючи достовірність визначення вартості квартири, навіть на пропозицію суду не скористалася своїм правом на призначення повторної чи додаткової судової будівельно-технічної експертизи з цього питання. Пояснення ж експерта за клопотанням апелянтки по зробленому висновку не вбачалися до-цільними через абсолютну зрозумілість і конкретність.

Висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні від 16 липня 2013 року, є правильними, такими, що відповідають нормам чинного матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами у справі щодо загальних положень цивільного права про спадкування, зокрема, спадкування за запо-вітом, здійснення права на спадкування та оформлення права на спадщину.

Стосовно додаткового рішення Жмеринського міськрайонного суду Він-ницької області від 06 серпня 2013 року належить зауважити, що апеляційна скарга ОСОБА_2 щодо помилкового стягнення з неї на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат з оплати судового збору в сумі 1777,85 гривень є обгрунтованою, в цій частині скарга підлягає задоволенню. На ко-ристь позивачок стягненню з ОСОБА_2 підлягає сума по 100,64 гривень кожній, оскільки судовий спір має місце лише стосовно 1/4 частини квартири вартістю 20127,00 гривень.

В решті додаткове рішення суду першої інстанції від 06 серпня 2013 року є законним і обгрунтованим з огляду на норми статті 88 ЦПК України. Остання передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких у відповідності зі статтею 79 цього Кодексу відносяться, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Всі інші посилання апеляційних скарг ОСОБА_2 є необгрунтованими, надуманими, такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інста-нції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Пунктом четвертим частини першої статті 309 ЦПК України передбачено, що підставами зміни рішення суду першої інстанції може бути неправильне застосування норм процесуального права. В даному випадку це стосується розподілу судових витрат у даній справі між її сторонами.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 липня 2013 року відхилити, дане рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року задовольнити частково, змінивши його в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відшкодування витрат по сплаті судового збору замість 1777,85 гривень кожній по 100,64 гривень ( сто гривень 64 коп. ) кожній.

В решті додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: