Рішення № 33816564, 17.09.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/22783/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року

м.Рівне

Рівненський міський Рівненської області

в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Ющук О.С.

з участю представника позивача - Лиса О.В.

представника відповідачів - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрінбанк" до Приватного підприємства фірма « Нова- М», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ «Укрінбанк» Лис О.В. в судовому засіданні позов підтримав, уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з Приватного підприємства « Нова -М» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором № 2025 від 13 вересня 2010 року на загальну суму 864470 гривень 02 копійки; в рахунок погашення заборгованості ПП « Нова -М» та ОСОБА_3 за кредитним договором від 13 вересня 2010 року на загальну суму 864470 гривень 02 копійки звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу з прилюдних торгів предмету іпотеки, а саме домоволодіння загальною площею 330 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0, 1000 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та є приватною власністю ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 25 вересня 1998 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови № 1836-р від 21 вересня 1998 року, зареєстрованого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 від 25.09.1998 року, запис в реєстровій книзі 364, реєстровий № 159-16629 та державного акта на право приватної власності на землю серії РВ№ 00104, виданого ОСОБА_4 Рівненською міською радою на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 1996 року за № 152, нерухоме майно від 11.03.09 серії САС № 019351, розпорядження міського голови від 20 січня 2009 року № 56-р та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2009 року ССМ№654026 та стягнути судові витрати по справі.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та пояснили, що частково здійснювались платежі по кредиту, а тому заборгованість становить 787370, 94 грн. Щодо солідарного стягнення суми кредитного договору з ОСОБА_3 зазначили, що позивачем пропущено шестимісячний строк пред»явлення вимоги до поручителя, а отже і його зобов»язання солідарно сплатити борг сплив, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, то зазначили, що в цей договір іпотеки укладався не в інтересах сім»ї, а отже ОСОБА_4 мала право розпорядитись лише 1\2 частиною домоволодіння. Просять позовні вимоги задоволити частково та стягнути лише з ПП фірма « Нова -М» борг в розмірі 787 370, 94 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору №2025 від 13.09.2010р., та додаткової угоди № 1 від 19.05.2011р. до нього, укладеного між приватним підприємством фірмою «Нова-М» та АТ «Укрінбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрінбанк»), банком було надано ППФ «Нова-М» грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії на термін по 12 вересня 2012 року, з лімітом заборгованості кредиту в розмірі 900000,00 грн., зі сплатою за користування кредитними коштами 23 % річних.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 19.05.2011р. до кредитного договору було змінено процентну ставку до 21,5% річних, встановлено новий граничний термін повернення кредиту до 12.09.2012р. та встановлено графік зменшення ліміту кредитування. Зазначені кошти ППФ «Нова-М» було надано повністю.

Відповідно до умов договору кредиту, банк надав відповідачу кредит на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, однак зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту відповідач не виконує, розрахунок за користування позиченим коштами не провів.

Згідно п. 5.3.2 кредитного договору ППФ «Нова-М» зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату нарахованих процентів та інших платежів передбачених кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 525,526,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З моменту отримання кредиту позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, кредит та відсотки за користування кредитом сплачував частково, внаслідок чого у позичальника утворилась заборгованість, що порушує права позивача як кредитора.

За розрахунками позивача, станом на 11.07.2012 р. відповідачі мають перед банком заборгованість в сумі 853 534,52 гривень - основного боргу й відсотків та 10 935,50 гри. з пені, тобто загальний розмір заборгованості перед позивачем складає 864 470,02 грн.

Оскільки розрахунок заборгованості проведений позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, він приймається судом до уваги.

Доводи відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів - адвоката ОСОБА_2, що сума боргу становить 787370, 94 грн судом не приймаються до уваги, оскільки належних та допустимих доказів щодо часткового погашення заборгованості ( наприклад, платіжних доручень щодо погашення заборгованості, актів взаємозвірок між банокм та відповідачами ) в судовому засіданні надано не було.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту від 13.07.2010 року за №2025 є порука фізичної особи - громадянина України ОСОБА_3.

13.09.2010р з ОСОБА_3 (директор Позичальника ППФ «Нова-М»), та банком було укладено договір поруки №2025/2 та 19.05.2011р. додаткову угоду №1 до нього, за яким ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ППФ «Нова-М», його зобов'язань згідно кредитного договору №2025 від 13.09.2010р. та додаткової угоди №1 від 19.05.2011р. до нього на умовах в порядку та терміни, встановлені кредитним договором

З дослідженого в судовому засіданні п.1.2 договору поруки №2025/2 від 13.09.2010р. вбачається, що «у разі порушення боржником основного договору, боржник і поручитель несуть перед кредитором солідарну відповідальність», а ППФ «Нова-М» і ОСОБА_3 відповідно є боржником і поручителем перед ПАТ «Укрінбанк».

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що даний позов правильно пред'явлено до обох відповідачів, які несуть солідарну відповідальність перед банком.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача ОСОБА_3 щодо припинення поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п.4.1 договору поруки № 2015\2 від 13 вересня 2010 року поручитель зобов»язується виконати за боржника зобов»язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в терміни, встановлені кредитною угодою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.24 Постанови № 5 від 30.03.12 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначив, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З оглянутої в судовому засіданні додаткової угоди до договору поруки № 2025\2 від 19 травня 2011 року ( а.с. 20) вбачається, що сторони прийшли згоди пункт 2.1. договору поруки викласти у наступній редакції «…Згідно умов основного договору Боржник зобов»язується повернути отриманий кредит до 12 вересня 2012 року

Отже, за таких підстав, порука б припинилась лише після спливу шестимісячного строку виконання зобов»язання, тобто з 12 березня 2013 року, а позов був пред»явлений до суду 28 грудня 2012 року, тобто в межах зазначених строків.

Крім того, в забезпечення кредитного договору №2025 від 13.09.2010р. банком із ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №2025/1 від 13.09.2010 р. та додаткову угоду №1 від 19.05.2011р. до нього, за яким надано в іпотеку банку майно, а саме: домоволодіння загальною площею 330, кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та є приватною власністю ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на домобудівлю від 25 вересня 1998 року, виданого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови №1836-р від 21.09.1998р., зареєстрованого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 від 25.09.1998р., запис в реєстровій книзі 364, реєстровий №159-16629; та державного акта на право приватної власності на землю серії РВ №00104, виданого ОСОБА_4 Рівненською міською радою на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 18.10.1996 року за №152. нерухоме майно від 11.03.09 серії САС № 019351, розпорядження міського голови від 20.01.2009р. №56-р та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.03.2009р. ССМ№654026.

Відповідно до частини перщої статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

14 травня 2012 року на адресу позичальника ПП фірма «Нова- М», поручителя ОСОБА_3 та майнового поручителя ОСОБА_4 позивачем було направлено письмову вимогу про дострокового погашення заборгованості. При цьому банк попередив відповідачів, що у разі невиконання боржником та майновими поручителями вимог банку, буде звернуто стягнення на майно, яке передано в іпотеку.

У відповідності до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, передбачених статтею 41 цього Закону.

Згідно статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки, який може бути визначений шляхом застосування процедури, передбаченої статтею 38 цього Закону. Відповідно до зазначеної норми банк має право реалізувати предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем

У відповідності до пункту 2.3 іпотечного договору № 2025\1 від 13.09.2010 року узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку, становить 2333400 гривень.

Оскільки ОСОБА_4 є майновим поручителем ПП фірма « Нова- М» , то згідно умов вищевказаного договору іпотеки вона відповідає своїм майном (яке передане в іпотеку) за виконання зобов'язань по кредитному договору.

Судом відхиляються доводи представника відповідача адвоката ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_4 мала право на укладення договору іпотеки лише на 1\2 частину домоволодіння, оскільки договір поруки є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавався.

Окрім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, сторони на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає за необхідне солідарно стягнути з приватного підприємства « Нова- М», ОСОБА_3 на користь позивача, судові витрати по справі в розмірі 3306 ( три тисячі триста шість ) грн. - судового збору.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку про обгрутнованість та доведеність позовних вимог, а тому вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88, 205, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрінбанк" до Приватного підприємства фірма « Нова- М», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволити.

Стягнути солідарно з приватного підприємства « Нова- М», ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Укрінбанк» 864470, 02 ( вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста сімдесят грн.. 02 коп, заборгованість по кредиту.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 864 470, 02 грн звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 2025\1 від 13 вересня 2010 року, шляхом продажу з прилюдних торгів предмету іпотеки, а саме домоволодіння загальною площею 330 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0, 1000 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та є приватною власністю ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 25 вересня 1998 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови № 1836-р від 21 вересня 1998 року, зареєстрованого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 від 25.09.1998 року, запис в реєстровій книзі 364, реєстровий № 159-16629 та державного акта на право приватної власності на землю серії РВ № 00104, виданого ОСОБА_4 Рівненською міською радою на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 1996 року за № 152, нерухоме майно від 11.03.09 серії САС № 019351, розпорядження міського голови від 20 січня 2009 року № 56-р та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2009 року ССМ№654026

Стягнути солідарно з приватного підприємства « Нова- М», ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Укрінбанк» 3306 ( три тисячі триста шість ) грн..- сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина