Постанова № 33815206, 23.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа №805/11362/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:20

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ІМПЕРІАЛ»

про скасування податкового повідомлення рішення № 0000492202 від 15.07.2013р. в розмірі 76 235,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Маленького О.В. - за дов. від 02 січня 2013 року

від відповідача: Матеші Ю.С. - за дов. від 05 липня 2013 року

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» (далі - ТОВ «ТТК «АлТранс», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ІМПЕРІАЛ» (далі - ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ», третя особа) про скасування податкового повідомлення рішення № 0000492202 від 15.07.2013р. в розмірі 76 235,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем надано суду заяву, в якій він уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області № 0000492202 від 15.07.2013р. в розмірі 76 235,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового з податку на додану вартість платника у банку за червень 2011 року, про що складений акт перевірки № 981/22-2/35292565 від 20.06.2013р., згідно з висновками якого, на думку відповідача, він порушив п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 76 324,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на суму 17,00 грн.

Посилається на безпідставність донарахування податкового зобов'язання та зменшення податковим органом від'ємного значення з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням. Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Імперіал» внаслідок укладення нікчемних правочинів. Вказує, що оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини між ним та ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» в повному обсязі були надані перевіряючим під час проведення перевірки.

Вважає, що суми податку на додану вартість правомірно включені до податкового кредиту за червень 2011 року за договором з ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» від 09.06.2011р. № 39 на поставку нафтопродуктів.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки за червень 2011 року, було встановлено порушення податкового законодавства: заниження суми податкового зобов'язання та від'ємного значення з податку на додану вартість.

Вказує, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що позивач взаємодіяв з ТОВ «Імперіал», було встановлено розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованих податкових зобов'язань за період червень 2011 року (ТОВ «ТТК «АлТранс» сформовано податковий кредит в сумі 76 254,59 грн., контрагентом ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» не задекларовано податкові зобов'язання у сумі 76 254,59 грн.).

Зазначає, що актом перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18.04.2013р. № 1683/15-2/37491628 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Імперіал» з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.04.2013р. по 18.04.2013р.» встановлено, що ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» має стан платника «9», тобто, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Вважає, що вказане свідчить про відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України, а наявні документи складені лише з метою «штучного» формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особи у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

Крім того, судом було викликано та опитано 17 вересня 2013 року в судовому засіданні у якості свідків фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. справи 211 - 216, том 1). Також, в судовому засіданні 20 вересня 2013 року було викликано та опитано в якості свідка ОСОБА_5 (арк. справи 37 - 38, том 2), головного бухгалтера ТОВ «ТТК «АлТранс».

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 35292565, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 116758 (арк. справи 65, 131, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 7 - 14, том 1) Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК «АлТранс» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ІМПЕРІАЛ».

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 07.06.2013р. № 467 та направлення на перевірку від 07.06.2013р. № 991, 992, 993, які вручено під підпис головному бухгалтеру ТОВ «ТТК «АлТранс» ОСОБА_5 (арк. справи 46 - 50, том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 07.06.2013р. по 13.06.2013р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імперіал» та складено акт про результати перевірки від 20.06.2013р. № 981/22-2/35292565 (арк. справи 7 - 14, том 1).

За результатами перевірки податковим органом 15.07.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000492202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76 234,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (арк. справи 15, тьом 1).

Вказаним актом зазначено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби податковою декларацією з ПДВ за червень 2011 року та додатками, сума податкового кредиту відображена в декларації по контрагенту ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ», складає 76 255,00 грн.

Так, позивачем до складу податкового кредиту по декларації за червень 2012р. включені податкові накладні, отримані від постачальника ТОВ «ТК «Імперіал», що перебував у фінансово-господарських відносинах з позивачем по першій ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей відповідно до укладеного правочину від 09.06.2011р. № 39.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 та податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Станом на дату проведення перевірки згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів між ТОВ «ТТК «АлТранс» та ТОВ «ТК «Імперіал» у червні 2011 року наявні розбіжності у сумі 76 254,59 грн.

Крім того, актом перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 18.04.2013р. № 1683/15-2/37491628 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентами-постачальниками за період з 01.04.2011р. по 18.04.2013р.» встановлено, що ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» має стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Управлінням оподаткування юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС здійснено вихід за юридичною адресою (акт № 212/15-2/37491628 від 17.04.2013р.). До ВПМ надано службову записку № 199 від 17.04.2013р. для проведення відповідних заходів із встановлення місцезнаходження платника податків. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС складено довідку № 296 від 18.04.2013р. про не встановлення місцезнаходження ТОВ «ТК «Імперіал», яка надана відділу реєстрації та обліку платників податків з метою надання інформації до Єдиного державного реєстру (арк. справи 10, 31 - 45, том 1).

На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за червень 2011 року в розмірі 76 234,00 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення ПДВ у сумі 17,00 грн. (арк. справи 13, том 1).

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 76 234,00 грн.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту за червень 2011 року за договором з ТОВ «ТК «Імперіал» від 09.06.2011р. № 39, згідно з яким ТОВ «Торгівельна компанія «ІМПЕРІАЛ» (Постачальник) зобов'язується передати в узгоджені строки, а ТОВ «ТТК «АлТранс» (Покупець) - прийняти та оплатити товар - нафтопродукти, в асортименті, кількості та за ціною, які вказуються у специфікаціях (арк. справи 69 - 70, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 98 - 112, том 1).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 234,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 1,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору, укладеного ТОВ «ТТК «АлТранс» з ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні за червень 2011 року: від 09.06.2011р. № 75, від 15.06.2011р. 80, від 16.06.2011р. 81, від 23.06.2011р. 84, від 24.06.2011р. 87, від 25.06.2011р. 88 (арк. справи 71 - 76, том 1), які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 104 - 112, том 1), сума податкового кредиту за червень 2011 року по контрагенту ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» згідно з наданими податковими накладними за червень 2011 складає 76 254,59 грн.

Крім того, фактичне виконання договору підтверджується видатковими накладними: від 10.06.2011р. № РН-0000075, від 16.06.2011р. № РН-0000081, від 17.06.2011р. № РН-0000082, від 17.06.2011р. № РН-0000083, від 23.06.2011р. № РН-0000085, від 25.06.2011р. № РН-00087, від 25.06.2011р. № РН-00089, а також рахунками-фактурами: від 09.06.2011р. № СФ-0000083, від 16.06.201р. № СФ-0000088, від 16.06.2011р. № СФ-0000089, від 22.06.2011р. № СФ-0000091, від 23.06.2011р. № СФ-0000093, від 24.06.2011р. № СФ-0000095, від 15.06.2011р. № 87 (арк. справи 84 - 97, том 1).

Вказані операції були відображені в податковому кредиті по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (арк. справи 103, том 1) та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 104 - 112, том 1) (сума податкового кредиту по операціях з ТОВ «ТК «Імперіал», визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні складає 76 255,00 грн. - 4,00 грн.(рядок 19 декларації) - 17,00 грн. (рядок 21 декларації) = 76 234,00 грн.).

Розрахунки за придбані товари підтверджуються банківськими виписками (арк. справи 113 - 119, том 1).

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Перевезення товару здійснювалось фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджується товарно-транспортними накладними (арк. справи 77 - 83, том 1).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності позивача є «49.41 Вантажний автомобільний транспорт» (арк. справи 65, том 1).

Відповідно до виду діяльності, підприємством використовувалось отримане пальне в господарській діяльності, про що свідчать акти списання № 98 від 30.06.2011р., № 106 від 30.06.2011р., довідки про витрати пального, наказ від 29.04.2011р. № 5 «Про норму витрат пального на автотранспортне підприємство», наказ від 25.10.2008р. № 41 «Про встановлення норм на фронтальний навантажувач ZL50G» (арк. справи 120 - 130, том 1).

Вказані господарські операції знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства (арк. справи 133 - 139, 141, том 1).

Якість придбаного товару засвідчена сертифікатом відповідності серія ДІ, зареєстрований в реєстрі за № UA 1.039.0130033-10 (арк. справи 140), паспортами якості (арк. справи 10 - 16, том 2).

Відпуск товару здійснювався за довіреностями, виданими ТОВ «ТК «АлТранс», які наявні в матеріалах справи, що також підтверджується витягом з журналу довіреностей (арк. справи 221, 223 - 226, том 1).

Між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» було проведено звірки взаємних розрахунків, які підтверджуються актами звірки (арк. справи 143 - 144, том 1).

Третьою особою надано до матеріалів справи договори, які підтверджують придбання ТОВ «ТК «Імперіал» пального з метою його подальшої реалізації, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНП-СХІД», виконання яких підтверджується накладними, податковими накладними (арк. справи 235 - 250, том 1; 1 - 4, том 2).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Крім того, згідно з наданою до матеріалів справи податковою декларацією ТОВ «ТК «Імперіал» за червень 2011 року, в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» було відображено в розділі І «Податкові зобов'язання» суму 76 254,59 грн. по контрагенту ТОВ «ТТК «АлТранс» (арк. справи 5 - 9, том 2).

Судом було викликано в судове засідання колишнього директора та засновника третьої особи - ОСОБА_9, якого було опитано в якості свідка.

Свідок надав усні пояснення, ідентичні тим, які були надані в письмовому вигляді до матеріалів справи представником третьої особи ОСОБА_10

Зазначив, що ТОВ «ТК «Імперіал» було створено з метою реального провадження господарської діяльності, господарські операції з ТОВ «ТТК «АлТранс» були товарними, підтверджені первинними документами.

Крім того, судом було викликано та опитано 17 вересня 2013 року в судовому засіданні у якості свідків фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. справи 211 - 216, том 1).

Свідок ОСОБА_3 вказала, що вона на час здійснення спірних операцій знаходилася у трудових відносинах з ТОВ «АлТранс» (вказане підтверджується копією трудової книжки - арк. справи 217, том 1), обіймала посаду менеджера з логістики, була присутня при прийманні пального під час його відвантаження від ТОВ «ТК «Імперіал», перевірила його властивості, вказала, що приймання товару відбувалось за адресою місцезнаходження третьої особи - ТОВ «ТК «Імперіал», вказала, що транспортом перевезення пального були цистерни.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що був присутнім разом з ОСОБА_3 при прийманні пального під час його відвантаження від ТОВ «ТК «Імперіал», вказав, що приймання товару відбувалось за адресою місцезнаходження третьої особи - ТОВ «ТК «Імперіал», вказав, що транспортом перевезення пального були цистерни. Вказав, що раніше працював на підприємстві, діяльність якого була пов'язана з реалізацією пального, досвід роботи в цій сфері в нього вже був, а тому, під час приймання пального за спірними в даній справі господарськими операціями він допомагав ОСОБА_3 визначити якісні характеристики товару.

В матеріалах справи наявні накази ТОВ «АлТранс» від 04.01.2011р. №№ 5, 6 (арк. справи 219 - 220, том 1), згідно з якими на ОСОБА_4 покладено обов'язки заправника пального та дозволено останньому здійснювати отримання та відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Також, в судовому засіданні 20 вересня 2013 року було викликано та опитано в якості свідка ОСОБА_5 (арк. справи 37 - 38, том 2), головного бухгалтера ТОВ «ТТК «АлТранс». Свідок викликався в судове засідання з приводу надання пояснень стосовно ненадання податковому органу під час проведення перевірки всіх необхідних документів, які витребовувались у позивача письмовими запитами (арк. справи 27 - 29, том 2).

Свідок надала пояснення, в яких вказала, що дійсно на момент здійснення перевірки та підписання акту перевірки вона була головним бухгалтером позивача, та саме її підпис щодо отримання стоїть на запитах податкового органу від 12.06.2013р. № 11146/10/22-2 та від 22.05.2013р. № 10049/10/22-2. Однак, вона не може з певністю сказати надавались чи ні документи, вказані у запитах для проведення перевірки, а якщо надавались, то в повному обсязі чи ні, оскільки минув час та вона не пам'ятає цього.

Як зазначено третьою особою, у позивача документи про перевезення товару на час проведення перевірки були відсутні з об'єктивних причин, оскільки він вказані перевезення не замовляв. Договори про перевезення укладались ТОВ «ТК «Імперіал» зі сторонніми фізичними особами-підприємцями, про що свідчать документи, надані до матеріалів справи, а саме: договори про надання транспортних послуг, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ліцензії про надання транспортних послуг, ліцензійні картки, рахунки з вказанням вартості перевезення, акти приймання-передачі виконаних робіт, талони замовника з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (арк. справи 166 - 193, том 1).

Стосовно ненадання під час проведення перевірки паспортів якості на пальне, представником позивача надано пояснення, що вказані документи не вимагалися органом податкової служби під час проведення перевірки. У зв'язку з відсутністю в спірному договорі прямого обов'язку ТОВ «ТК «Імперіал» надати ТОВ «ТТК «АлТранс» разом із кожною партією товару паспорти, такі паспорти були у останнього на час здійснення перевірки (арк. справи 21, том 2).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 199091 від 02.03.2011р., з якого вбачається, що на час здійснення спірних операцій, контрагент позивача ТОВ «ТК «Імперіал» було діючим та мало право на виписку податкових накладних (арк. справи 199, том 1).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту в червні 2011 року, що призвело до визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2012 року, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 205, том 1), з якої вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «ТК «Імперіал» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Викладене також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ІМПЕРІАЛ», статутом підприємства, довідками про взяття на облік в органі державної податкової служби, наказом «Про вступ на посаду директора» від 29.12.2010р. № 1, згідно з яким ОСОБА_9 призначений на посаду директора ТОВ «ТК «Імперіал» (арк. справи 194 - 205, том 1).

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «ТК «Імперіал» на час здійснення господарських операцій було діючим, і як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (видатковими, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками-фактурами, актами списання, товарно-транспортними накладними).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем (його контрагентами) або порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем відсутності об'єктів оподаткування при документальному оформленні дизельного пального від ТОВ «ТК «ІМПЕРІАЛ».

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 76 234,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 15.07.2013р. № 0000492202, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ІМПЕРІАЛ» про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000492202 від 15.07.2013р. в розмірі 76 235,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000492202 від 15.07.2013р про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 234,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АлТранс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 50 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 27 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.