Ухвала суду № 33813347, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1312/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Паксервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Паксервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.07.2012 року по 25.07.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Паксервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з БВП "Строитель - Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 46 471, 00 грн., та порушення пункту 198.1 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 800, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 559/22-08/30782106 від 27.07.2012 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0007932208 від 16.08.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 46 254, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 6 454, 00 грн. та № 0007942208 від 16.08.2012 за платежем податок на прибуток на загальну суму 51 428, 00грн.н, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 957, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що договір № 01/02 від 01.02.2011, укладений з БВП "Строитель - Плюс", не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки фінансово - господарські відносини з БВП "Строитель - Плюс" за вказаним договором мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар, використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з БВП "Строитель - Плюс" позивачем надано суду копії договору поставки № 01/02 від 01.02.2011, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 01/02 від 01.02.2011, його предметом є здійснення поставки товару в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках фактурах.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.1 зазначеного договору ціна товару вказується в рахунках фактурах та видаткових накладних, а поставка товару здійснення згідно замовлень на кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.2 договору № 01/02 від 01.02.2011 встановлено, що оплата поставленого товару проводиться на підставі рахунків - фактур складених постачальником.

Таким чином, відповідно до умов договору № 01/02 від 01.02.2011 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем товару від БВП "Строитель - Плюс" є замовлення, рахунок - фактура та накладні.

Позивачем, на підтвердження правовідносин з БВП "Строитель - Плюс" за вказаним договором, замовлень та рахунків - фактур перевіряючим та суду першої інстанції надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, в наданих позивачем видаткових накладних в графах "Відвантажив(ла)" та "Отримав(ла)" міститься підпис та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили зазначені підписи.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення поставки та транспортування товару, не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже, підтверджувати факт здійснення БВП "Строитель - Плюс" поставки позивачу товару.

Надані позивачем на підтвердження факту використання товару, отриманого від БВП "Строитель - Плюс" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку первинні документи, а саме, видаткові накладні та виписки з особового рахунку не можуть були прийняті судом в якості доказу, оскільки з зазначених документів не вбачається можливим встановити факт того, що товар, якій відповідно до них було поставлено позивачем контрагентам - покупцям, було отримано позивачем саме від БВП "Строитель - Плюс" за договором № 01/02 від 01.02.2011 року.

Тобто, позивачем не надано суду першої інтонації достатніх первинних документів, які мали складатися підчас здійснення поставки товару, відповідно до умов укладеного договору, зокрема, замовлень та рахунків фактур, а також документів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, а також те, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з БВП "Строитель - Плюс", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Також, не приймаються до уваги посилання позивача на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що перевірка БВП "Строитель - Плюс" не проводилась, а лише було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, відповідно до положень зазначеного підпункту факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, може бути виявлено, як за наслідками перевірки, так і у зв'язку з отримання податкової інформації.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0007932208 від 16.08.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 46 254, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 6 454, 00 грн. та № 0007942208 від 16.08.2012 за платежем податок на прибуток на загальну суму 51 428, 00грн.н, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 957, 00 грн., оскільки позивачем було порушено пункт 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, та порушення пункту 198.1 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до наданих в судовому засіданні позивачем документів, а саме, заявки на придбання товару та рахунків, як доказів здійснення поставки товару, оскільки ні до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ні до суду першої інстанції, вказані вище документи надані не були. Та не зазначено причини їх неподання.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Паксервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.