Постанова № 33813276, 25.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р. Справа №805/11134/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бойченко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«трейд хауз АКС»

до Східної митниці Міндоходів

про скасування рішення про коригування митної

вартості товарів від 12 липня 2013 року

№ 700000002/2013/000081/2 та картки відмови в

прийнятті митної декларації, митному оформленні

випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів

комерційного призначення

№ 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року

за участю:

представників позивача: Лищук І.В., за дов. від 09 серпня 2013 року,

Нестерова Ю.О., за дов. від 24 вересня 2013 року,

представника відповідача: Смольнякової А.І., за дов. від 10 вересня 2012 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці Міндоходів (надалі - відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 квітня 2013 року на його адресу надійшов вантаж: картонні папки «реєстратори» від постачальника BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED (Кітай).

09 липня 2013 року ТОВ «трейд хауз АКС» була надана митна декларація № 700130000/2013/012267, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість товарів у сумі 33633,16 USD (269069,64 грн.).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем був наданий наступний пакет документів: зовнішньоекономічний контракт № 200313 від 20.03.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) від 16.05.2013 року № В20130516; платіжний документ щодо сплати товару за ціною договору від 20.03.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 3507 від 06.07.2013 року; коносамент від 30.05.2013 року № OOLU2534641050; пакувальний лист від 16.05.2013 року В20130516; доповнення до договору від 20.03.2013 року № 1; сертифікат походження товару форми А від 22.05.2013 року G 13470ZC44393602; копія митної декларації країни відправлення 681120130113524015 від 22.05.2013 року.

12 липня 2013 року Східною митницею було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00169.

Крім того, 12 липня 2013 року митним органом було прийнято рішення № 700000002/2013/000081/2 про коригування митної вартості товарів, яким було збільшено визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другорядного 2г (резервного) методу визначення митної вартості, встановивши ціну на товар на рівні 108839,17 USD (869951,49 грн.), виходячи із розрахунку: 5,0160 USD за одиницю товару.

Підставами для прийняття зазначених рішень відповідач зазначив:

- «додані документи мають розбіжності, зокрема, прас лист б/н від 15.03.2013 року зазначений строк дії до 30.04.2013 року (а.с.40), при цьому, доповнення до договору № 1 та інвойс № В20130516 датовані 16.05.2013 року. Наданий прайс-лист до митного оформлення товарів, зазначених у митній декларації від 09.07.2013 року № 700130000/2013/012267 не має відношення»;

- відсутні каталоги, спеціфікації, прейскуранти виробника товару;

- відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Рішення щодо обраного другорядного методу визначення митної вартості товарів відповідач обґрунтував наступним:

- неможливістю визначення митної вартості за основним (першим) методом у зв'язку з ненаданням товариством з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» додаткових документів;

- відсутністю інформації про вартість оформлених ідентичних та подібних (аналогічних) товарів згідно до ст. 59, 60 Митного кодексу України;

- відсутністю необхідної інформації для застосування 2в методу згідно до ст. 62 Митного кодексу України.

Джерелом інформації для визначення вартості відповідач бере митну декларацію позивача від 19 квітня 2013 року № 700130000/2013/006692, згідно якої митна вартість подібного товару складає 5,0160 USD за одиницю товару.

На підставі частини 7 статті 57 Митного кодексу України 16 липня 2013 року позивачем надана декларація № 700130000/2013/012687 для випуску вантажу у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів.

19 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої у декларації № 700130000/2013/012267 від 09 липня 2013 року митної вартості товарів, зокрема було надано витяг з сайту Української товарної біржі щодо вартості товару, згідно якого ціна за ідентичний товар (виробник - BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED) складає 10,56 гривень за одну папку-реєстратор.

Однак, відповідачем на адресу позивача було спрямовано лист від 23 липня 2013 року про відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої у декларації позивача № 700130000/2013/012267 від 09 липня 2013 року.

З огляду на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення про коригування митної вартості від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач - Східна митниця Міндоходів проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надавши письмові заперечення № 13-1/01-1-26/4831 від 20 вересня 2013 року (а.с. 94-106). В наданих запереченнях відповідач зазначив, що подані позивачем документи мають розбіжності стосовно митної вартості придбаного товару, додаткові документи надані митному органу не в повному обсязі, через що митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування другорядного 2г (резервного) методу визначення митної вартості відповідач обґрунтовував недостатністю у митного органу інформації для застосування першого методу визначення митної вартості.

Також, до митного органу для підтвердження митної вартості товару був наданий прайс-лист від 15 березня 2013 року, строк дії якого: до 30 квітня 2013 року. При цьому специфікація № 1 та інвойс № В130516 датовані 16 травня 2013 року. За таких обставин, відповідач вважає, що прайс-лист не має відношення до митного оформлення товару, зазначеного у спірній митній декларації. Також вважає, що надані витяги з сайтів товарних бірж не містять інформації про товар, заявлений за митною декларацією від 09 липня 2013 року.

Крім того, відповідач вважає, що позивач повинен надати такі додаткові документи, як: каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження та/або інформацію біржових організації про вартість товару або сировини.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані позивачем документи не підтвердили заявлену ним митну вартість товару, внаслідок чого, Східна митниця Міндоходів не може прийняти рішення щодо можливості застосування митної вартості за основним методом. За основу коригування митної вартості взята митна декларація від 19 квітня 2013 року № 700130000/2012/006692, за якою подібний товар було випущено у вільний обіг раніше.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32804896, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 59).

20 березня 2013 року між позивачем (покупець) та компанією BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED (Кітай) (продавець) був укладений контракт № 200313, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає та оплачує продукцію, номенклатура, ціна, якої визначені у додатку до зазначеного договору (а.с. 21-24). Оплата здійснюється банківським переказом на валютний рахунок продавця після відвантаження товару (пункт 4 контракту). Покупець приймає товар у перевізника на митному складі в Донецьку (пункт 6.1 контракту).

Відповідно до додатку № 1 до контракту від 20 березня 2013 року загальна вартість контракту складає 33663,16 доларів США (а.с. 27).

09 липня 2013 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № 200313 від 20 березня 2013 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі: декларацію митної вартості № 700130000/2013/012267, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість у сумі 33663,16 USD (269069,64 грн.) (а.с. 8-12), рахунок-фактура (інвойс) від 16.05.2013 року № В20130516 (а.с. 33-35); платіжне доручення від 25.-6.2013 року щодо сплати товару за ціною договору від 20.03.2013 року (а.с. 38); міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 3507 від 06.07.2013 року (а.с. 29); коносамент від 30.05.2013 року № OOLU2534641050 (а.с. 30-31); пакувальний лист від 16.05.2013 року В20130516 (а.с.36); доповнення до договору від 20.03.2013 року № 1 (а.с. 26-27); сертифікат походження товару форми А від 22.05.2013 року G 13470ZC44393602(а.с. 32); копія митної декларації країни відправлення 681120130113524015 від 22.05.2013 року (а.с. 39).

09 липня 2013 року позивач був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить підпис його представника на зворотному боці декларації митної вартості (а.с.10 зв. бік).

Відповідачем було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року (а.с. 13-14).

Також, 12 липня 2013 року митним органом було прийнято рішення № 700000002/2013/000081/2 про визначення митної вартості товару, яким було збільшено, визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другого г (резервного) методу визначення митної вартості, встановивши ціну на товар на рівні 108839,13 USD (869951,49 грн.), виходячи із розрахунку: 5,0160 USD за одиницю товару (а.с. 15-16).

16 липня 2013 року позивачем надана нова декларація № 700130000/2013/012687 для випуску вантажу у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів (а.с. 19-20).

Позивач з метою підтвердження розбіжностей надав митному органу супровідним листом від 19 липня 2013 року витяг з сайту Української універсальної товарної біржі щодо вартості товару, згідно якого ціна за ідентичний товар (виробник - BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED) складає 10,56 гривень за одну папку-реєстратор (а.с. 41-42).

Листом від 23 липня 2013 року № 03-1/01-2-26/2277 Східна митниця Міндоходів повідомила позивача про відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої у декларації позивача № 700130000/2013/012267 від 09 липня 2013 року (а.с. 88-89), що послужило приводом для звернення до суду.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 року, утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства доходів і зборів Східну митницю Міндоходів. Східну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, яку визначено правонаступником Східної митниці.

Таким чином, відповідач є правонаступником Східної митниці, яка виносила спірні рішення.

Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно до приписів статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Процедуру заявлення митної вартості товарів встановлено статтею 52 Митного кодексу України.

Так, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 52 Митного кодексу України декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

За приписами частини восьмої цієї ж статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

З урахуванням зазначених вимог, 09 липня 2013 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами зовнішньоекономічного контракту № 200313 від 20.03.2013 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі, декларацію митної вартості № 700130000/2013/012267, у якій за першим методом згідно до Митного кодексу України позивачем визначено митну вартість у сумі 33663,16 USD (269069,64 грн.) (а.с. 8-12), рахунок-фактура (інвойс) від 16.05.2013 року № В20130516 (а.с. 33-35); платіжне доручення від 25.-6.2013 року щодо сплати товару за ціною договору від 20.03.2013 року (а.с. 38); міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 3507 від 06.07.2013 року (а.с. 29); коносамент від 30.05.2013 року № OOLU2534641050 (а.с. 30-31); пакувальний лист від 16.05.2013 року В20130516 (а.с.36); доповнення до договору від 20.03.2013 року № 1 (а.с. 26-27); сертифікат походження товару форми А від 22.05.2013 року G 13470ZC44393602(а.с. 32); копія митної декларації країни відправлення 681120130113524015 від 22.05.2013 року (а.с. 39).

Крім того, позивачем був наданий витяг з сайту Української товарної біржі щодо вартості товару, згідно якого ціна за ідентичний товар (виробник - BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED) складає 10,56 гривень за одну папку-реєстратор (а.с.42).

Суд не приймає зауважень представника відповідача про те, що митний орган не може застосовувати ціни на внутрішньому ринку України з посиланням на статтю 64 Митного кодексу України, оскільки вказана стаття регулює застосування резервного методу митним органом, позивач здійснив оцінку самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Зазначені документи повністю відповідали вимогам, передбаченим Митним кодексом України.

Так, відповідно до приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що всі зазначені документи позивачем було надано митному органу.

Разом з цим, частина 3 та 4 зазначеної вище статті 53 Митного кодексу України визначає вичерпні випадки, коли митний орган має право вимагання додаткових документів:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи;

- у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додаткові документи.

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України.

Згідно з вимогами частини другої зазначеної вище статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідачем не зазначено, які саме витрати, що впливають на визначення митної вартості за першим методом, не були включені позивачем до митної вартості ввезеного товару та які саме документи не надав позивач для визначення вартості товірів за першим методом.

Щодо зауважень митного органу з причин невідповідності прайс-листу від 15 березня 2013 року з строком дії до 30 квітня 2013 року до митного оформлення товарів, зазначених у митній декларації від 09 липня 2013 року № 700130000/2013/012267 слід зазначити наступне.

Прайс-листи є суто маркетинговим документом, що складається виробником товару. Прайс-листи не відносяться до документів бухгалтерської чи податкової звітності, не є товаросупровідними документами. Дата дії прайс-листу жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Разом з цим, на вимогу позивача його постачальник BRAND NEW STATIONERI CO.LIMITED (Кітай) листом від 27 липня 2013 року надав прайс-лист від 01 травня 2013 року з терміном дії до 31 серпня 2013 року (а.с.90-91). Ціни на товар в порівнянні з прайс-листом від 15 березня 2013 року в ньому не змінилися, що в свою чергу, доводить відсутність впливу дати дії прайс-листу на числові показники митної вартості товару.

За приписами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем надання декларантом недостовірних доказів щодо визначення митної вартості ввезеного товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на ідентичні товари є необґрунтованим, оскільки позивачем були надані всі передбачені законодавством документи, що надають можливість визначити вартість зазначеного в декларації товару.

За таких обставин, першим відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним 2г (резервним) методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею Міндоходів не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем митної декларації та обчислення митної вартості товарів за другорядним методом.

Отже, відповідач неправомірно визначив митну вартість ввезеного товару із застосуванням другорядного (резервного) 2г методу та неправомірно витребував додаткові документи від позивача, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Із врахуванням вищевикладеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, на підставі положень Митного кодексу України, ст. ст. 8- 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» до Східної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року - задовольнити.

Скасувати рішення Східної митниці про коригування митної вартості від 12 липня 2013 року № 700000002/2013/000081/2.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці № 700000002/2013/00169 від 12 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «трейд хауз АКС» суму сплаченого судового збору у розмірі 2362,82 гривень (дві тисячі триста шістдесят дві гривні 82 копійки).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 25 вересня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.