Постанова № 33813124, 27.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2013 року Справа № 812/7836/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гончарової І.А.,

при секретарі судового засідання: Майбороді С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2013 року публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» (далі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції (далі - Відповідач) про зобов'язання звільнити майно з під арешту, зобов'язання скасувати заборону здійснення відчуження майна.

Ухвалою суду від 12 вересня 2013 року відкрито провадження у справі та, серед іншого, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне. 10 грудня 2007 року між акціонерним банком "Український комунальний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та фізичною особою - підприємцем був укладений кредитний договір № 309/07-ю, згідно якого позивач надав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 кредит у сумі 85100 грн. строком до 07.12.2012 зі сплатою 19% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3

11 грудня 2007 року за реєстровим № 2755, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в заставу Банку автомобіль марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Це обтяження було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.01.2008 року. У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, виникла заборгованість у сумі 86601,05 грн., внаслідок чого Банком було направлено письмову вимогу про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на майно.

09 вересня 2013 року Банк, з метою реалізації свого права на задоволення забезпеченої заставою вимоги, було здійснено перевірку заставного майна, а саме - зроблено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що ВДВС Алчевського МУЮ накладено арешт на все майно ОСОБА_1

Тобто, до складу майна, на яке ВДВС Алчевського МУЮ накладено арешт та заборона на вчинення з ним дій по відчуженню, входить також нерухоме майно, зазначене у договорі іпотеки, що забезпечує вимоги позивача за кредитним договором.

Враховуючі вищенаведене, позивач вважає, що подальше утримання заставного нерухомого майна під арештом, накладеним постановою державного виконавця ВДВС Алчевського МУЮ є безпідставним, а накладення відповідачем арешту майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, є такими, що здійснені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", порушують право позивача на реалізацію права позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета застави шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб обраний ним на власний розсуд виходячи з вимог Закону України "Про іпотеку" та умов договорів іпотеки.

На підставі викладеного у позові, позивач просив суд зобов'язати відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції звільнити з під арешту автомобіль марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції скасувати заборону на відчуження автомобілю марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області від 10.11.2010 ВП 22641624 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту та заборони відчуження автомобілю марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не доповів, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не доповіла, про дату й час слухання справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606) (на дату виникнення спірних правочинів).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону № 606).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження регулюються частиною 3 статті 11 Закону №606.

Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 10 грудня 2007 року між акціонерним банком "Український комунальний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та фізичною особою - підприємцем був укладений кредитний договір № 309/07-ю, згідно якого позивач надав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 кредит у сумі 85100 грн. строком до 07.12.2012 зі сплатою 19% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 (арк. справи 6-11).

Це обтяження було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.01.2008 року (арк. справи 12-13).

Постановою державного виконавця ВДВС Алчевського міського управління юстиції Колоскової Л.В. від 10.11.2010 року ВП №22641624 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1628, виданого 19.07.2010 року та накладено арешт та заборону на відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення у розмірі 669351,51 (аркуш справи 39).

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, виникла заборгованість у сумі 86601,05 грн., внаслідок чого Банком було направлено письмову вимогу про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на майно.

09 вересня 2013 року Банк, з метою реалізації свого права на задоволення забезпеченої заставою вимоги, було здійснено перевірку заставного майна, а саме - зроблено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що ВДВС Алчевського МУЮ накладено арешт на все майно ОСОБА_1

Тобто, до складу майна, на яке ВДВС Алчевського МУЮ накладено арешт та заборона на вчинення з ним дій по відчуженню, входить також майно, зазначене у договорі застави, що забезпечує вимоги позивача за кредитним договором.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. З Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Правовідносини при укладені договору застави між заставодавцем та заставодержателем регулюються Законом України «Про заставу»(з змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Вимоги до форми договору застави закріплені в статті 13 Закону України «Про заставу», в якій закріплено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Згідно статті 13, 14 Закону України «Про заставу» недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до статті ст. 50 Закону № 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 52 Закону № 606, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу», коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Тобто право застави у заставодержателя виникло 11.12.2007 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження, якою накледено арешт на майно боржника та оголошено заборону, винесена 10.11.2010 року, тобто після укладення нотаріального договору затсави та внесення запису до Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів рухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 606 , про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодєржателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майне боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Проте, у встановлений, вищезазначеною статтею термін (не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі) Відповідач не повідомив позивача про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на автомобіль, який знаходяться в заставі у позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Закону № 606, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Вищенаведене свідчить про те, що при накладенні арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідач залишив поза увагою обставини, про те, що позивач має право на реалізацію права позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок предмета застави шляхом звернення на нього стягнення, а також про те, що з огляду на суму стягнення за виконавчим документом, у зв'язку з невиконанням якого, відповідачем було накладено арешт та заборону на все майно.

Відповідно до ст. 52 Закону № 606, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника. У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Тобто, Законом № 606 закріплено, що на заставлено майно виконавчою службою може бути накладено арешт та звернуто стягнення тільки, коли право застави виникло після винесення рішення суду про стягнення з боржника коштів.

Проте в судовому засіданні встановлено, не заперечувалось сторонами, та підтверджено матеріалами справи, що право застави у позивача на автомобіль марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, виникло в момент нотаріального посвідчення договру застави 11 грудня 2007 року, а виконавчий лист №2-1628, на підставі якого було відкрито виконавче провадження,накладено арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_1, було видано 19.07.2010 року, тобто після виникнення у позивача права застави на нежитлові приміщення.

Тому, відповідно до ст. 50, 52 Закону № 606, першочергове право стягнення на автомобіль марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, виникло у позивача, як заставодержателя.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області від 10.11.2010 ВП 22641624 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту та заборони відчуження автомобілю марки ФОТОН, моделі BJ1043V8JE6-4, 2006 року випуску, VIN - НОМЕР_2, кузов НОМЕР_2, тип ТЗ вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова