Постанова № 33808382, 25.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 5009/2741/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач) Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "База відпочинку Луна"на рішення та на постановуГосподарського суду Запорізької області від 27.09.2012 Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012у справі№ 5009/2741/12господарського судуЗапорізької областіза позовомПрокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Приазовської районної державної адміністрації Запорізької областідоПриватного підприємства "База відпочинку Луна"третя особаПриморсько-Посадська сільська рада Приазовського району Запорізької областіпростягнення заборгованості в сумі 48292,19 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянкиза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

прокуратури: Козакова І.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №018008 від 01.07.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 у справі №5009/2741/12 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Манжур В.В., судді - Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 у справі №5009/2741/12 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "База відпочинку Луна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Приазовською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП "База відпочинку Луна" (Орендар) 19.10.2009 укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець, відповідно до розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 15.10.2009 № 711 "Про надання земельної ділянки в оренду", передав Орендареві в строкове платне користування земельну ділянку загальної площею 2,7444 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, Приморсько-Посадська сільська рада, для розміщення бази відпочинку (кадастровий номер земельної ділянки 2324584800:02:004:0453).

В пункті 8 договору визначено, що його укладено на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації договору.

Договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 10.12.2009 за №040927700022.

Відповідно до п.п.3, 16 договору, цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, охоронні зони на ділянці відсутні.

В пункті 5 договору визначено, що нормативна оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становить 2177223,34 грн. Розмір нормативної оцінки не є постійним і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог нормативно-правових актів України.

Згідно пункту 9 договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (національній валюті України -гривнях) та визначається сторонами у розмірі 6,0 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 130633,40 грн. за загальну площу земельної ділянки в рік і вноситься Орендарем щомісячно по 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендодавець здійснює зарахування орендної плати до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним Кодексом України.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що в результаті розгляду господарської справи № 8/5009/6031/11 (постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2012) п. 5 та п. 9 договору оренди земельної ділянки від 19.10.2009 визнано недійсними та викладено їх в наступній редакції:

- пункт 5: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становить 735389,42 грн. Розмір нормативної грошової оцінки не є постійним і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог нормативно-правових актів України";

- пункт 9: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (національній валюті України -гривнях) та визначається сторонами у розмірі 6,0 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 52253,36 грн. за загальну площу земельної ділянки в рік і вноситься орендарем щомісячно по 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендодавець здійснює зарахування орендної плати до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України".

Предметом позовних вимог, як вірно зазначено судами, є стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року в сумі 48292,19 грн. по спірному договору та його розірвання з підстав заборгованості з орендної плати.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. ЦК України, ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та дійшов висновку про доведеність належними доказами, наданими в матеріали справи невиконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року в сумі 48292,19грн., що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (ст. 24 Закону України "Про оренду землі").

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, в п. 31 договору визначено, що одним з обов'язків Орендаря є своєчасне та в повному обсязі внесення орендної плати відповідно до п.п.9, 10 договору з посиланням у платіжному документів на договір.

Серед прав Орендодавця, визначених в п. 28 договору, є право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

В пунктах 38, 39 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6).

Зазначеними доказами повинно підтверджуватися невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки, яке має систематичний характер.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд досліджено та встановлено, що заборгованість відповідача по орендним платежам за спірними договорами підтверджена наявними в матеріалах справи документами про заборгованість, виникнення та наявність якої не спростовано відповідачем.

Таким чином, суди, встановивши обставини справи, вивчивши всі матеріали справи в їх сукупності, надавши юридичну оцінку правовідносинам сторін в межах даного позову обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по вказаному вище договору за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року в сумі 48292,19грн. та обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору від 19.10.2009, оскільки невиконання умов договору щодо внесення орендної плати є істотним порушенням.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "База відпочинку Луна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2012 у справі №5009/2741/12 - без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА