Постанова № 33808297, 25.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 4/140

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької міської радина ухвалу та на постановуГосподарського суду Чернівецької області від 22.05.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013за скаргоюЧернівецької міської радина діїШевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиціїпровизнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2012 ВП №31016911у справі№ 4/140господарського судуЧернівецької областіза позовомЧернівецької міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_4треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_7; 3. ОСОБА_6прознесення самовільного будівництвата за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_4доЧернівецької міської радипровизнання права власності на самовільне будівництвоза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи 1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи 2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи 3: повідомлений, але не з'явився;

Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області зі скаргою на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2012 ВП №31016911.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2012 у справі № 4/140 (суддя Проскурняк О.Г.) у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Данко Л.С., судді - Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) змінено ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2012 у справі № 4/140, замінивши в резолютивній частині вказаної ухвали слова "у задоволенні скарги відмовити" словами "доводи скаржника визнати неправомірними і скаргу відхили". В решті вказану ухвалу суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2013 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 31.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у справі №4/140 скасовано, а справу № 4/140 передано на розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

За результатами розгляду, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2013 (суддя Бутирський А.А.) відмовлено у задоволенні скарги Чернівецької міської ради на неправомірні дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді - Зварич О.В., Хабіб М.І.) ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2013 у справі № 4/140 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції у цій справі, Чернівецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, визнати незаконними дії Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2012 ВП №31016911 та скасувати постанову Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2012 ВП №31016911.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2010 у справі №4/140, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 зобов'язано ПП ОСОБА_4 протягом одного місяця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0032 га на АДРЕСА_1 та відновити її попередній стан, шляхом знесення самочинного будівництва та приведення квартири АДРЕСА_1 до параметрів, що визначені даними інвентаризаційної справи, які існували до початку самочинного будівництва. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, видано наказ Господарського суд Чернівецької області № 4/140 від 30.12.2011.

08.06.2012 Шевченківським ВДВС Чернівецького МУЮ керуючись п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу по справі №4/140, оскільки виконати рішення без участі боржника (ОСОБА_4) неможливо, на боржника накладено штраф та внесено подання правоохоронним органам для притягнення відповідача до відповідальності згідно закону.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із скаргою на неправомірні дії та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2012 року ВП № 31016911 Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ з підстав її невідповідності ст. 115 ГПК України, ст.ст. 6, 11, 36, 51, абз. 2 ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Приймаючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст. 115 ГПК України, п.11 ч. 1 ст. 49, ч.ч. 1, 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" та зазначив, що в матеріалах справи відсутні та виконавчій службі невідомий попередній стан земельної ділянки на АДРЕСА_1 та параметри квартири АДРЕСА_1, які визначені даними інвентаризаційної справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги як доказ неможливості виконання наказу суду № 4/140 від 30.12.2011 доводи відповідача, надані в запереченнях на апеляційну скаргу, в яких заявник посилається на наданий ним до матеріалів справи висновок експертизи від 18.04.2012 № 1236, виконаний за запитом адвоката, в якому вказано, що виконати роботи по знесенню самочинного будівництва в кв.АДРЕСА_1 без пошкодження цілісності інших конструктивних елементів в цілісній частині будинку не надається можливим.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ст. 11 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як підтверджено судами попередніх інстанцій, приймаючи 08.06.2012 постанову про закриття виконавчого провадження, Шевченківський ВДВС Чернівецького МУЮ послався на неможливість виконати рішення без участі боржника (ОСОБА_4).

Частинами 1 та 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні вищезазначеної скарги на дії Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, як суд першої, так і апеляційний господарський суд залишили поза увагою зміст Глави 7 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено випадки, коли виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, тобто коли рішення судів підлягають виконанню з обов'язковою участю боржника. Такими є: ст. 76 - виконання рішення про поновлення на роботі, ст. 77 - виконання рішення про відібрання дитини, ст. 78 - виконання рішення про виселення боржника, ст. 79 - виконання рішення про вселення стягувача. Даний перелік є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд першої інстанції не приділив належної уваги доводам заявника - Чернівецької міської ради. В разі не погодження з такими доводами, суд мав обґрунтувати з чим саме не погоджується та підстави такої відмови.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Статтею 101 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, підтримуючи доводи місцевого господарського суду та не погоджуючись з апеляційною скаргою Чернівецької міської ради, в основу свого судового рішення поклав лише доводи відповідача, не мотивуючи при цьому з якими саме твердженнями скаржника (позивача) він не згоден та чому саме.

Судовою колегією касаційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд цього рішення в апеляційному порядку, припустилися порушень ст. ст. 42, 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України, оскільки належним чином не надали оцінки доводам позивача (апелянта в апеляційній інстанції).

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що надання оцінки діям Шевченківського відділу ДВС Чернівецького РУЮ щодо винесення постанови від 08.06.2012 ВП№31016911 про закінчення виконавчого провадження на відповідність її вимогам чинного законодавства України та дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення скарги позивача за наведених у ній підстав.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2013 у справі № 4/140 скасувати.

Справу № 4/140 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА