Рішення № 33808280, 30.09.2013, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9046/13-ц

пр. № 2/759/4389/13

30 вересня 2013 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів Холявчук А.А., Левко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.06.2013 року звернулась до суду з позовом до відповідача, про стягнення боргу за розпискою обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у сумі 27176,20 грн., що було оформлено 31.10.2012 року письмовою розпискою та нотаріально посвідченою заявою від 31.10.2012 року на умовах строковості та зворотності, проте після настання строку повернення грошових коштів, відповідач кошти добровільно не повернув, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом в якому просив стягнути з відповідача суму боргу, а також судові витрати.

В судовому засіданні 30.09.2013 року представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в засідання суду 30.09.2013 року не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 29), про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку встановлені договором.

Судом встановлено, що 31.10.2012 року позивач відповідачу позичив грошові кошти в сумі 27176,20 грн. (а.с.5), про що було складено розписку відповідно до якої останній отримав від позивача гроші в борг в сумі 27176,20 грн. згідно якої повинен був повернути позивачу вказану суму до 31.12.2012 року. У встановлений термін відповідач кошти не повернув та в добровільному порядку відмовляється виконати своє зобов'язання.

На підтвердження отримання зазначених коштів відповідач написав заяву, яка нотаріально посвідчена (а.с. 6).

Судом встановлено, що позивач повністю виконав умови договору позики та надав відповідачу кошти на умовах визначених договором позики від 31.10.2012 року, а відповідачем порушено умови договору позики та не повернуто кошти позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем перед судом вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення суми боргу, а також три проценти річних від простроченої суми боргу в порядку ст. 625 ЦК України у позовній заяві не порушувалось.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідач не виконав грошові зобов'язання передбачені договором позики у встановлені договором строки, тому остання має бути стягнута з відповідача у примусовому порядку у розмірі 27176,20 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до квитанції №84 від 14.06.2013 року, позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 271, 76 грн.(а.с. 4).

Таким чином, з врахуванням того що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, то і судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, які є документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) борг за борговою розпискою в сумі 27176,20 грн. (двадцять сім тисяч сто сімдесят шість гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 271, 76 грн. (двісті сімдесят одну гривню сімдесят шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник