Рішення № 33808136, 01.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/401/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3187/2013 Головуючий у 1-й інстанції Бойко Ю.О.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

При секретарі: Ткаченко Т.І.

З участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Сенкевича В.І., Неджеря Т.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія»

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої недійсним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Позивач в квітні 2013 року звернулася до суду з позовами до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої недійсним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що договір про оренду землі було визнано недійсним рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02.04.2013 року. Таким чином вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй матеріальну шкоду в сумі 190498,86 грн. завдану використанням земельної ділянки відповідно до норм ст.. 216 ЦК України, а також 26249,54 грн. втрат від інфляції, 14434,04 грн. процентів за користування коштами та 50000 грн.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на користь ОСОБА_1 190 498 грн. 86 коп. на відшкодування вартості того, що ним одержано від користування майном, 21889 грн. 01 коп. втрат від інфляції, 10515 грн. 34 коп. трьох процентів річних від простроченої суми, а разом 222 903 грн. 21 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2229 грн. 03 коп. понесених ним судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агротехнологія» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на те, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, внаслідок невірної оцінки встановлених обставин.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації від 13 червня 2005 року №261 є власником земельної ділянки площею 7,16 га у межах згідно з планом, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинького району Полтавської області, кадастровий номер 5322082000 00 001 0210, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 343958, виданого Козельщинським районним відділом земельних ресурсів 21 липня 2006 року

15 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агротехнологія» укладено договір оренди земельної частки (паю) строком на 5 років, до 01 березня 2010 року.

21 липня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Агротехнологія» Козельщинського району в особі директора Скляревського Юрія Петровича (Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 7,16 га, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради, терміном на десять років, до 21 липня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 квітня 2013 року визнано договір оренди земельної ділянки площею 7,16 га, розташованої на території Михайликівської сільської ради Козельщинького району Полтавської області (кадастровий номер 5322082000 00 001 0210) від 21 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія», недійсним з моменту його укладення.

Вказаним судовим рішення встановлено, що ОСОБА_1 не заявляла вимогу про повернення їй земельної ділянки в натурі.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що оскільки договір оренди було визнано судовим рішення недійсним, то є підстави для стягнення завданої позивачу шкоди на підставі ст. 216 ЦК України із застосуванням норм ст. 625 ЦК України.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не ґрунтуються на законі внаслідок його невірного тлумачення, що в свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом достовірно було встановлено, що спір виник між сторонами з приводу наслідків недійсності договору оренди, яка була встановлена судовим рішенням.

Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення для визначення наслідків його недійсності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як наслідок недійсності оспорюваного правочину є повернення кожною стороною в натурі всього того, що вона одержала. Тобто сторони повертаються в первісний стан, який існував до укладення правочину. Лише в разі неможливості повернення в натурі того, що було одержано на виконання умов договору, законодавець визначив право на відшкодування шкоди.

Предметом договору оренди землі є земельна ділянка, яку орендодавець (ОСОБА_1) зобов'язаний передати орендарю (ТОВ «Агротехнологія»), а орендар в свою чергу зобов'язаний вчасно сплачувати за її використання орендну плату.

Як убачається з фактичних обставин справи, ОСОБА_1 на виконання укладеного договору передала ТОВ «Агротехнологія» земельну ділянку та за її використання отримувала орендну плату.

Таким чином, ТОВ «Агротехнологія» повинно повернути земельну ділянку, а ОСОБА_1 - те, що вона одержала за користування її земельною ділянкою.

Предметом заявленого позову є, як вважає позивач, завдана їй шкода неправомірним використанням земельної ділянки, а не неможливість повернення земельної ділянки в натурі.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом. ОСОБА_1 із поняттям "шкода", законодавець використовує поняття "збитки". Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено свої позовні вимоги щодо неможливості повернення їй земельної ділянки в натурі та як наслідок цього наявність підстав для вимоги про відшкодування завданих збитків. Про наявність завданих збитків земельній ділянці в розумінні ст. 157 ЗК України позивачем не заявляється. Окрім того, є недоведеною наявність в діях ТОВ всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, як з моменту набрання рішенням суду про визнання договору недійсним законної сили, так і під час виконання умов договору оренди землі.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог позивача внаслідок невірного тлумачення норм матеріального права та неналежного розуміння суті двосторонньої реституції (ст. 216 ЦК України), враховуючи предмет договору оренди землі та характер правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Також місцевий суд, застосовуючи норми ст. 625 ЦК України, не звернув уваги, що спір, що виник між сторонами, не випливає з грошового зобов'язання, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності визначеної ст. 625 ЦК України, положення якої регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Судом першої інстанції було допущено невірне тлумачення без повного та системного аналізу норм матеріального права та правових позицій, висловлених судами вищих інстанцій. Натомість, було застосовано правові позиції, висловлені Верховним Судом України при розгляді справ, що виникли зі спорів інших категорій.

Разом з цим, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено її завдання.

Викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Агротехнологія» доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та понесених судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» - задовольнити частково.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої недійсним договором - відмовити за безпідставністю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Кривчун Т.О.

Чумак О.В.