Постанова № 33805412, 26.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 915/914/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. голови суду №741 від 23.09.13р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - Т.М. Філончук,

представники сторін в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.08.2013р.

у справі №915/914/13

за позовом Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави

до відповідачів:

1) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради;

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області

про скасування п.1.15 розділу 1 рішення виконкому Миколаївської міської ради №578 від 25.05.2012 р. та п.33 розділу 2 рішення виконкому Миколаївської міської ради №327 від 29.03.2013 р.,

встановив:

Прокурор м.Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про:

-скасування п. 1.15. розділу 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №578 від 25.05.2012р. "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд";

-скасування п. 33 розділу 2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.03.13р. № 327 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м.Миколаєву";

-визнання недійсним з моменту вчинення договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.12р. № 100, укладеного між відповідачами, зі змінами, внесеними договором про зміни від 22.04.13р. №100/1-13.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що спірні пункти рішень та укладені на їх підставі договори суперечать чинному законодавству в частині цільового використання земель.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.06.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства у Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013р. прийнято відмову прокурора м.Миколаєва в частині позовної вимоги до виконавчого комітету Миколаївської міської ради та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту вчинення укладеного між відповідачами договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.2012р. №100, зі змінами, внесеними договором про зміни від 22.04.2013р. №100/1-13, та припинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.08.2013р. позов задоволено на підставі статті 21 Земельного кодексу України, відповідно до якої порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам і юридичним особам.

Не погодившись з прийнятим рішенням, виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення відповідачами прав позивача. Крім того, скаржник зазначив, що прокурором відповідно до статей 50-52 Земельного кодексу України не доведено наявності порушень використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням, а також негативний вплив на природний стан цих земель. На думку апелянта, виконком, приймаючи рішення про надання дозволу на розміщення пересувної тимчасової споруди для здійснення сезонної роздрібної торгівлі, не змінював цільове призначення земельної ділянки, в той час як ухвалення такого рішення пов'язане із необхідністю створення відповідних норм благоустрою в місцях відпочинку населення відповідно до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Представники сторін та третьої особи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів №448 від 23.10.1984р. Флотському бульвару по вулиці Набережній присвоєно статус об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення(а.с.73-80).

Рішенням Миколаївської міської ради № 17/11 від 25.10.2007р. "Про взяття за основу переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва" затверджено перелік об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення міста Миколаєва, до яких увійшов бульвар "Флотський" (а.с.55-62).

Рішенням Миколаївської міської ради № 8/11 від 25.08.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення" затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення, обмеженою вулицею Набережною, Інгульським спуском та площею Леніна в Центральному районі міста Миколаєва (а.с.72).

Рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.13р. № 27/16 "Про затвердження переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві" затверджено перелік об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення міста Миколаєва, до яких увійшов парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Флотський бульвар", площею 70803м2 (а.с.63-71).

25.05.2012р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення №578, відповідно до пункту 1.15.якого надано дозвіл Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на розміщення пересувної тимчасової споруди площею 10м2 для здійснення сезонної роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

11.06.2012р. на підставі вищезазначеного рішення між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік з дати державної реєстрації цього договору, відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 встановлено особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 10м2 на АДРЕСА_1, для розміщення тимчасової пересувної споруди площею 10м2 для здійснення сезонної роздрібної торгівлі.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору, ФОП ОСОБА_2 мала право на продовження строку дії договору після його закінчення. У цьому разі ФОП ОСОБА_2 повинна не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору звернутися письмово до міської ради з клопотанням щодо продовження строку дії договору. Підставою для продовження строку є відповідне рішення міської ради. Продовження строку договору оформлюється додатковою угодою (договором про зміни).

20.03.2013р. ФОП ОСОБА_2 звернулася до міськради із заявою про продовження строку дії договору (а.с. 38).

29.03.2013р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення № 327, відповідно до пункту 33 якого ФОП ОСОБА_2 дозволено укласти договір про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного на підставі рішення виконкому міськради від 25.05.2012р. №578, строком на 1 рік з 11.06.2013р. для розміщення пересувної тимчасової споруди (а.с.34-36).

На виконання вищезазначеного рішення між відповідачами укладено договір про зміни від 22.04.2013р. №100/1-13, відповідно до якого строк встановлення особистого строкового сервітуту подовжено до 11.06.2014р. (а.с.43).

Прокурор м.Миколаєва, звертаючись з даним позовом до суду, послався на те, що виконком Миколаївської міської ради шляхом прийняття оспорюваних пунктів рішень надав ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку із земель рекреаційного призначення під розміщення тимчасової пересувної споруди для здійснення підприємницької діяльності без вчинення у встановленому статтею 20 Земельного кодексу України порядку зміни її цільового призначення та при наявності мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення, встановленого Законом України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" від 17.03.2011р.

З огляду на наведені обставини судова колегія зазначає наступне.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення: є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 Земельного кодексу України).

За приписами статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Статтею 50 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Згідно із статтею 51 цього Кодексу до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 20 Земельного кодексу України регулюється порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 цієї статті віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Згідно із частиною 2 зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. за №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Згідно із вказаною Класифікацією землі рекреаційного призначення зазначено під кодом 07, натомість, як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж особистого сервітуту ФОП ОСОБА_2 (пояснювальної записки (а.с.17), кадастрового плану27 (а.с.27 ), спірна земельна ділянка, яка розташована на землях рекреаційного призначення та надана міською радою під розміщення тимчасових споруд, належать до земель громадської забудови та мають код 03.

Отже, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж строкового земельного сервітуту, на підставі якої прийнято спірне рішення міської ради, вказано іншу категорію земель (землі громадської забудови), тобто змінено цільове призначення земельної ділянки за відсутності передбачуваного статтею 20 Земельного кодексу України рішення міської ради про зміну цільового використання земельної ділянки та при наявності мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення, встановленого Законом України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" від 17.03.2011р.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

За таких обставин спірні пункти рішень виконкому Миколаївської міської ради №578 від 25.05.2012р. та № 327 від 29.03.2013 р. не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.08.2013р. у справі №915/914/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 30.09.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко