Постанова № 33805377, 24.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 916/2316/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Мацюри П.Ф.

суддів: Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.

При секретарі судового засідання: Станковій В.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Алишева В.М. за довіреністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансвагонсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліверман-Україна"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 05 вересня 2013 року

у справі №916/2316/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

2. Приватного підприємства "Істок - 777"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІН ГРУП"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліверман-Україна"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансвагонсервіс"

7. Державної Реєстраційної служби України;

про визнання недійсними договорів

Встановив:

03.09.2013р. за вх. №3639/13 товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот", Приватного підприємства „Істок-777", Товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Груп" Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліверман-Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок" Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансвагонсервіс", Державна Реєстраційна служба України про визнання договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013р. порушено провадження суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №916/2316/13.

03.09.2013р. за вх. №26419/13 одночасно з подачею позову ТОВ „ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ" подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року у справі №916/2361/13 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвала суду обґрунтована тим, що клопотання позивача відповідає 66 ГПК України якою встановлено підстави забезпечення позову. Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Не погоджуючись з даною ухвалою ТОВ „ГРІН ГРУП", ТОВ „Укртрансвагонсервіс", ТОВ „Ліверман-Україна" звернулись з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року у справі №916/2316/13.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що вжиття вказаного заходу забезпечення позову не співвідноситься з предметом спору та можливістю виконання в майбутньому рішення суду та відсутній правовий зв'язок між можливістю здійснювати господарську діяльність ТОВ «Південний РКК» та предметом спору.

Судом першої інстанції не було з'ясовано питання про справжнього власника нерухомого майна, що стало предметом забезпечення позову та наявності обтяжень стосовно цього майна. Таким чином рішення про заборону відчуження комплексу нежилих будівель та споруд, що знаходяться в м. Білгород-Дністровський по вул. Ізмаїльська, 112, на земельній ділянці розміром 1850 кв. м.; цілісного майнового комплексу, що знаходиться в м. Білгород-Дністровський, по вул. Ізмаїльська, 106, на земельній ділянці розміром 6070 кв. м. та комплексу будівель та споруд, розташований в м. Білгород-Дністрвський по вул. Маршала Бірюзова, 1, на земельній ділянці розміром 9470 кв. м. є незаконним прийнятим без достатніх правових підстав.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про місце та час перегляду справи. У зв'язку із стислими строками розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду (ст.102 ГПК України) скарга розглянута за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.02.2013р. між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір позики на суму 14 000 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань Позивача між Позивачем та Відповідачем 2 22.02.2013р. було укладено договір поруки, згідно з умовами якого Відповідач 2 зобов'язався перед Позивачем солідарно з Відповідачем 1 відповідати за своєчасне та повне виконання Відповідачем 1 свого зобов'язання.

Згідно до п. 1.2 зазначеного договору іпотеки від 22.02.2013р. предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106; цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 112; комплекс будівель та споруд, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1.

Крім того, на забезпечення виконання Відповідачем 1 свого зобов'язання з повернення позики 23.02.2013р. Позивачем був укладений договір іпотеки з Відповідачем 2, відповідно до п.3.1.6 якого Відповідач 2 зобов'язався не відчужувати предмет іпотеки та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх сторін (зокрема, не передавати його в найм (оренду), в користування іншим особам, наступну іпотеку тощо) без отримання попередньої письмової згоди на це Позивача.

Також 22.02.2013р. Позивачем на виконання забезпечення виконання Відповідачем 1 свого зобов'язання з повернення позики з Відповідачем 2 було укладено договір застави.

27.08.2013р. Позивачу стало відомо. Що 23.08.2013р. було укладено нотаріальні договори купівлі-продажу предмета іпотеки між Відповідачем 3 ті Відповідачем 4 щодо вищезазначеного нерухомого майна.

На момент укладення договорів купівлі-продажу майна, що є предметом іпотеки та застави, договір іпотеки від 23.02.2013р. та договір застави від 22.02.2013р. не були визнані недійсними, забезпечене ними зобов'язання не було припинено.

На момент укладення договору іпотеки від 23.02.2013р. та договору застави від 22.02.2013р. між Позивачем та Відповідачем 2 власником вищезазначеного майна був відповідач 2, що було підтверджено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 13.02.2013р. індексний №№448986,450752,459235. Таким чином, підстави для відчуження вказаного майна у інших осіб, крім Відповідача 2, відсутні. А, отже, Відповідач 3 та Відповідач 4 не мають правових підстав вважати себе власниками вказаного майна.

Позивач стверджує, що 30.08.2013р. було здійснено незаконне силове захоплення підприємства озброєною групою осіб на чолі з директором Відповідача 4, та внаслідок якого була припинена діяльність підприємства-орендаря ТОВ „Південний РКК", знищено та зіпсовано майно, що належить даному підприємству

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ-ПРОДУКТ" просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом 1) винесення заборони ТОВ „Ліверман-Україна", ТОВ „Грін Груп", ТОВ „Укртрансвагонсервіс", а також іншим особам, з якими в них укладені будь-які господарські або інші договори або угоди, вчиняти будь-які дії, які перешкоджають здійснювати підприємницьку діяльність ТОВ "Південний РКК", в тому числі за адресами вул. Ізмаїльській, 106, вул. Ізмаїльській, 112, вул. Маршала Бірюзова, 1 в м. Білгород-Дністровський, а також дії, спрямовані на вилучення, відчуження в будь-який спосіб (продаж, міна, дарування, застава, тощо), та/чи передачу у користування (найм, оренду, позичку), охорону в будь-який спосіб, користування, передачу на зберігання третім особам нерухомого майна, розташованого по вул. Ізмаїльській, 106, вул. Ізмаїльській 112, вул. Маршала Бірюзова, 1 в м. Білгород-Дністровський та обладнання, розташованого за вказаними адресами; 2) винесення заборони Державній реєстраційній службі України, реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції, Реєстраційній службі Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області здійснювати дії по реєстрації, перереєстрації, зміни реєстраційних розділів, створення нових розділів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи вилучення записів у відношенні нерухомого майна, розташованого по вул. Ізмаїльській, 106, вул. Ізмаїльській 112, вул. Маршала Бірюзова, 1 в м. Білгород-Дністровський та обладнання, розташованого за вказаними адресами.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" звертає увагу господарських судів на те, що відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується в тому числі накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Ухвала суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту є виконавчим документом за визначенням п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», про що зазначено також в п. 5 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», а тому підлягатиме виконанню державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено такі способи арешту майна боржника, відмінного від грошей:

- шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При цьому, за визначенням п. 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Відповідно до п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій арешт застосовується в тому числі при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Наведені в апеляційній скарзі ТОВ „ГРІН ГРУП", ТОВ „Укртрансвагонсервіс", ТОВ „Ліверман-Україна" підстави спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на зазначене, ухвала господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року у справі №916/2316/13 є законною і не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101; 103 - 106 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ТОВ „ГРІН ГРУП", ТОВ „Укртрансвагонсервіс", ТОВ „Ліверман-Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 05 вересня 2013 року у справі №916/2316/13 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В.Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко