Постанова № 33805365, 23.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 910/7391/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 164/07/17 від 13.06.2013 року приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року

у справі № 910/7391/13 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елме Мессер Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 725300,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлуненко К.Л., представник за дов. від 29.08.13р.,

відповідача: Синельников М.О., представник за дов. № ГО-12/241 від 19.12.12 р., Паніотов О.К., представник за дов. № ГО-13/199 від 10.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елме Мессер Україна» (позивач у справі) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач у справі) про стягнення 725 300,45 грн., що становить 693 000,00 грн. страхового відшкодування, 12 820,50 грн. пені, 19 479,95 грн. - 3% річних (а. с. 4-9).

В обґрунтування позову, позивач посилається на умови договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2010 року, ст. 232 ГК України, ст.ст. 525,526,625 ЦК України вважає, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування порушує його права, як страхувальника за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року у справі № 910/7391/13 позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елме Мессер Україна» 693 000,00 грн. страхового відшкодування, 12 820,50 грн. пені та 14 120,29 грн. в повернення судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» 03.07.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем порушено умови п. 11.2.5 договору страхування щодо забезпечення збереження та експлуатації ТЗ відповідно до Правил протипожежної безпеки, Правил дорожнього руху, правил та норм збереження та перевезення вантажів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року по справі № 910/7391/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.09.2013 року.

В судових засіданнях 05.09.2013 року, 16.09.2013 року оголошувалася перерва з метою надання сторонам права на ознайомлення з додатково наданими доказами.

Представник апелянта в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги, стверджує, що місцевим господарським судом не повно з'ясовано обставини справи, представив експертні висновки від 11.09.2013 року № 7944, № 8160, які на його думку спростовують вимоги позивача.

Представник позивача у судових засіданнях та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апеляційної скарги, надав заперечення на висновки експертизи, просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання до суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

21.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Елме Мессер Україна» (позивач справі, страхувальник за договором) та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (відповідач у справі, страховик за договором) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556.

Предметом вказаного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі ЗТЗ) та застрахованим додатковим обладнанням до застрахованого транспортного засобу. Інформація про застраховані транспортні засоби наведена у Переліку застрахованих транспортних засобів та застрахованого додаткового обладнання (додаток № 1), серед яких значиться напівпричіп GOFA, державний № АХ 6393ХТ , VIN код WOP 3363525 GG10912, 2005 р.в., білого кольору, вартістю 770 000,00грн., страхова сума - 770 000,00 грн. (позиція 9).

Страхування відбулось на наступних умовах: договором застраховано 15 одиниць транспортних засобів та додаткового обладнання; загальна страхова сума за вказаним договором становить 5 752 364,00 грн.; умови страхування - дорожньо - транспортна пригода, пожежа, стихійне лихо, протиправні дії третіх осіб; з урахуванням зносу; строк дії договору сторонами був встановлений з 22.10.2011 року по 21.10.2012 року.

За умовами п. 9.2 договору страховим випадком є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ внаслідок настання ризиків (певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання), які застраховано за цим договором.

01.03.2012 року, в межах дії договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року, на 414 км автодороги Знаменка - Луганськ - Ізварино сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля IVECO, державний № АХ 9893 АК з причепом цистерна GOFA, державний № АХ 6393ХТ під керуванням водія Анпілогова О.М.

Під час ДТП відбулося розчеплення цистерни з автомобілем, її перевертання, внаслідок чого напівпричепу GOFA, державний № АХ 6393ХТ завдано механічні пошкодження.

На виконання умов договору страхування позивач (страхувальник за договором) 05.03.2012 року направив до Харківської регіональної дирекції приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» заяву про настання страхової події, яку було зареєстровано 05.03.2012 року за № 01515/42/2012/82 (а.с.93)

17.05.2012 року страховику - ПАТ «Страхова група «ТАС» була надана копія постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року про відсутність в діях водія, за участю якого трапилась ДТП, складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 124 КпАП України.

Відповідно до п.п. 12.9.1 та 12.9.2 договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року страховик протягом 10 (десяти ) робочих днів з дати отримання документів приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування та проводить виплату страхового відшкодування в строки, визначені умовами договору.

Станом на 29.05.2012 року відповідач не надав відповіді на заяву страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, тому 29.05.2012 року позивач направив відповідачу лист за № 26/12 з проханням повідомити про результати розгляду заяви від 05.03.2012 року.

Того ж дня 29.05.2012 року відповідач листом за № Р.О.42/606, повідомив позивача (страхувальника за договором) про відмову у наданні згоди на відправку застрахованого майна для відновлювального ремонту до заводу виробника (Германія) до отримання результатів металознавчої експертизи, замовленої страховиком.

19.06.2012 року посилаючись на умови п. 12.12 договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року відповідач повідомив про відстрочку виплати страхового відшкодування на 60 днів, до отримання висновку експертизи ХНІІСЕ ім. Бакаріуса.

14.11.2012 року листом за № Г0900/11066 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав визначених у п.п. 10.1.14 та 10.1.30 договору № ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року у зв'язку з користуванням транспортним засобом страхувальником (особою, допущеною до керування) у несправному технічному стані (п.10.1.14), та порушенням страхувальником технічних умов експлуатації і обслуговування ЗТЗ, що встановлені виробником транспортного засобу (п. 10.1.30).

Позивач, не погодився з підставою відмови у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року та протоколи контролю технічного стану транспортного засобу, просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 693 000,00 грн. з розрахунку вартості транспортного засобу за мінусом франшизи, а також 12 820,50 грн. пені у відповідності до умов договору (п.15.7) та 19 479,95 грн. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідач позов не визнає, в судових засіданнях, у відзиві на позов, в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях стверджує, що випадок пошкодження напівпричепу внаслідок ДТП, яка сталася 01.03.2012 року не є страховим. Посилаючись на ст. 25 Закону України «Про страхування», згідно якого виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі висновку про розслідування страхового випадку, висновок експертного металознавчого та автотехнічного дослідження № 6123/6124 від 06.09.2012 року, висновок автотехнічного дослідження № 7944 від 11.09.2013 року та висновок експертного фототехнічного дослідження № 8160 від 11.09.2013 року (копії представлено в матеріалах справи) стверджує, що експертами встановлено технічну несправність напівпричепа, а саме несправність сцепного шквореня, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, а також що тривала експлуатація напівпричепу GOFA, державний № АХ 6393ХТ в неналежному технічному стані порушує вимоги п. 31.1. Правил Дорожнього руху України, тому дана подія не є страховим випадком, передбаченим договором страхування.

Правовідносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року із послідуючими змінами та доповненнями, який спрямований як на створення ринку страхових послуг, так і на посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Закон визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій - страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів.

У відповідності до ст.ст. 4,5,6,20 Закону предметом страхування є майнові інтереси страхувальника пов'язані, в тому числі, з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору, укладеного між страхувальником та страховиком, в обов'язки останнього входить вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику при настанні страхового випадку.

Місцевим господарським судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.2012 року у відношенні водія Анпілогова О.М. складено Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, у зв'язку з тим, що останній перед виїздом не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого відбулося розчеплення цистерни з автомобілем та її перевертання.

Однак, під час розгляду адміністративної справи, судом було встановлено, що водій, а також механік, який здійснював належний технічний огляд транспортного засобу, здійснили перевірку ЗТЗ безпосередньо перед виїздом та засвідчили належний технічний стан автомобіля, про що свідчить підпис механіка у подорожньому листі № 422584 від 28.02.2012 р.(а.с40).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року у справі № 2018/4875/2012 н/п3/2018/1936/2012 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно водія Анпілогова О.М. за ст. 124 КпАП України було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На час розгляду справи зазначена постанова суду набрала законної сили, не скасована. Отже, факт, що позивач (водій ЗТЗ) не порушив Правила дорожнього руху України та зокрема п. 3.1 зазначених Правил є встановленим.

В підтвердження належного технічного стану ЗТЗ, а саме напівпричепа GOFA AX 6393 ХТ, та автомобіля IVECO, державний № АХ 9893 АК, з яким він слідував, на момент ДТП позивачем представлено протоколи контролю технічного стану транспортного засобу № 21№001258 - 001779-11 від 29.09.2011 р. та № 21№001258-001777-11 від 29.09.2011 р., які замовлені позивачем та виконані у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 137 від 30.01.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортних засобів» (копії протоколів наявні в матеріалах справи, а.с.41-54).

Матеріали справи містять копії: Паспорту посудини, що працює під тиском -Автомобільна цистерна для зріджених газів (O2, N2, Ar ), тип CSA 19.5, реєстраційний № 899, складений ДП «Східний ЕТЦ», згідно якого посудина придатна до експлуатації, розрахунковий термін служби посудини з моменту її виготовлення, становить 20 років; Паспорт автомобіля № ТХ533474 (заводу виробника) причіпна цистерна з глибоким охолодженням, для зріджених газів в якому містяться відомості про потужність ТЗ, максимальну швидкість, корисне навантаження, допустиме навантаження, об'єм баку, тип, форма і величина тягово-зачіпного пристрою, відомості про офіційного експерта про дозвіл для використання ТЗ у шляховому русі. В паспорті зазначається що допускається експлуатація причипної цистерни тільки позаду тягача при втичному з'єднанні (а.с.136-144).

Протоколами ДТП, іншими наявними у матеріалах справи доказами не встановлено будь-яких порушень експлуатації ЗТЗ, перевищення допустимих величин, визначених в Паспорті посудини, в тому числі перевищення максимальної швидкості, допустимого навантаження, використання іншого тягового пристрою, тощо.

Навпаки позивачем додано до матеріалів справи, висновок експертизи № 63.2-17-2067.09 від 04.09.2009 року щодо відповідності устаткування, придбаного за кордоном, нормативно правовим актам з охорони праці та промислової безпеки, що чинні в Україні та спроможності суб'єкта господарювання його експлуатувати (а.с.146-151) та Дозвіл Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на початок експлуатації об'єкта № 2750.09.30-24.11.0, який видано на підставі зазначеної експертизи та згідно якого дозволяється експлуатація посудини, що працює під тиском (кріогенна причіпна автоцистерна з глибоким охолодженням типу GSA19,5 для зберігання та транспортування зріджених газів (O2, N2, Ar), об'ємом 19.5, зав. № 09053 (Німеччина) з 21.09.2009 року по 21.09.2012 року (а.с.145).

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2011 р. дійсна вартість напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ VIN-код WOP3363525GG 10912, випуск 2005 р., білого кольору становить 770 000,00 грн. Загальна страхова сума даного ЗТЗ (в межах якої здійснюється страхове відшкодування) визначена в договорі в розмірі 770 000,00 грн.

Договір добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року одним із страховий випадків передбачає знищення ЗТЗ, що має місце, якщо внаслідок настання страхового ризику «ДТП» витрати на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу дорівнюють або перевищують 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку. У разі знищення транспортного засобу розмір збитків визначається розміром страхової суми (п.9.4.1 договору).

У відповідності до приписів наказу Мінюсту та ФДМ України № 142/5/2092 відновлювальний ремонт це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. При цьому відповідно до умов договору страхування, розмір завданих збитків визначається на підставі документа про витрати на компенсацію завданих збитків.

З метою визначення витрат на відновлювальний ремонт, позивачем після отримання листа - відмови від виплати страхового відшкодування було здійснено тимчасовий вивіз напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ до Германії, до заводу - виробника ГОФА Гохер Фарцойгбау ГмбХ.

Листом заводу - виробника ГОФА Гохер Фарцойгбау ГмбХ від 26.03.2013 р. позивач був повідомлений про детальні дії, які повинні бути здійснені з напівпричепом та те, що в результаті їх здійснення витрати на відновлювальний ремонт складатимуть 108000 Євро (1144800,00 грн. по курсу НБУ), що значно перевищує дійсну вартість ЗТЗ, отже даний випадок, згідно умов договору страхування слід вважати «знищенням транспортного засобу».

Згідно п. 12.8.1.2 договору страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року при повному знищенні транспортного засобу страхове відшкодування розраховується як дійсна вартість транспортного засобу за мінусом франшизи, яка, згідно п. 4.3 зазначеного договору складає 10%, таким чином, становить (770 000,00 - 77 000,00 грн. ) 693 000, 00 грн.

Твердження представника відповідача про те, що згідно п. 4.3 договору добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року франшиза за ризиком «дорожньо - транспортна пригода» при «знищенні застрахованого транспортного засобу» становить 10% від загальної страхової суми за договором, тобто від 5 752 364,00 грн. і становить 5 752 36,40 грн. суд правомірно визнав помилковим, оскільки договором добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року застраховано декілька транспортних засобів, перелік яких надано у Додатку №1 до договору, договором передбачено дійсна вартість, страхова сума, страховий тариф та страхова премія по кожному ЗТЗ окремо, і франшиза встановлена із страхової суми по кожному із застрахованого транспортного засобу, тобто страхова сума по напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ була визначена в розмірі 770 000,00 грн., а тому франшиза по страховому випадку з даним ЗТЗ становить 10% від зазначеної суми, тобто 77 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року, висновків експертного дослідження № 6123/6124 від 06.09.2012 року вбачається, що причиною ДТП є відчеплення ємкості (напівпричепу) від тягача у зв'язку з пошкодженням пальцю ємкості під час руху по нерівній поверхні мокрого дорожнього покриття, що не заперечено і самим відповідачем у листі від 29.05.2012 року.

Відповідач, скористався правом передбаченим ст. 25 Закону України «Про страхування», п. 11.3.3 договору в ході розслідування страхового випадку замовив експертне дослідження «пальцю сцепки з напівпричепом», яке було проведено Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. З висновку експертного металоведческого та автотехнічного дослідження № 6123/6124 від 06.09.2012 року вбачається, що об'єктом дослідження експерта був безпосередньо автомобіль IVECO, державний № АХ 9893 АК з причепом цистерна GOFA, державний № АХ 6393ХТ (а.с.102). За результатами даного дослідження було встановлено (мовою оригіналу): «излом на выступе сцепного шкворня имеет усталостный характер и наступил под воздействием нагрузки кручения. Сцепное устройство данного типа обеспечивает «качание» полуприцепа цистерны на определенный угол. Для возникновения нагрузок кручения на выступе сцепного шкворня полуприцепа цистерны при ее движении, необходимо прижатие данного выступа к опорной плите седельного устройства автомобиля тягача. С учетом расположения сцепного шкворня на полуприцепе, для прижатия данного выступа к опорной плите сцепного устройства необходимо перемещение передней части полуприцепа - цистерны вверх. Данные перемещения возможны при длительной эксплуатации автопоезда по автодорогам находящимся в неудовлетворительном состоянии или при неправильной регулировки ходовой части автомобиля тягача или полуприцепа-цистерны. Т.е повреждение шкворня возможно по одной из указанных причин или в совокупности указанных причин. Однако, поскольку для исследования автомобиль IVECO с полуприцепом-цистерной GOFA были представлены в видоизмененном состоянии, относительно их состояния на момент совершения ДТП (эксплуатировались после ДТП), то установить причину выхода из строя сцепного шкворня экспертным путем не представляется возможным».

В ході апеляційного провадження апелянт представив повторні висновки автотехнічного дослідження № 7944 від 11.09.2013 року та фототехнічного дослідження № 8160 від 11.09.2013 року, того ж Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, які проведено тим самим експертом В.С.Ольховим. При цьому, в ході повторних досліджень, проведених у вересні 2013 року (більш ніж за рік після ДТП) по копії попереднього висновку та фотознімках транспортних засобів експерт зробив протилежні від попередніх висновки про наявність усталосних руйнувань шквореня напівпричепу, заборону його експлуатації, та порушення Правил дорожнього руху України, у зв'язку з незабезпеченням справного стану ЗТЗ. Фототехнічне дослідження № 8160 стосувалося підтвердження ідентичності зображень, що досліджувалися експертом 06.09.2012 року, 11.09.2013 року виконаних на місці ДТП.

У відповідності до вимог ст.ст. 32-36, 42-43 ГПК України доказами у справі є будь-яки дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази, в тому числі і висновок експерта, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 43 ГПК України.

Порядок проведення експертиз та експертних досліджень регламентовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5), зареєстрованої за № 61/10341), згідно якої експертні дослідження повинної містити відомості про процес дослідження та його результати, відомості про стан об'єкта дослідження, застосовані методи та методики дослідження, узагальнення та оцінка результатів дослідження, причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі мали місце. Таких відомостей у висновку автотехнічного дослідження № 7944 від 11.09.2013 року не міститься.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5) завданням автотехнічної експертизи є встановлення несправності ТЗ, що загрожує безпеці руху, причини та час їх утворення (до ДТП чи внаслідок неї, або після неї), можливості виникнення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ, встановлення механізму ДТП та її елементів, швидкості руху, траєкторії руху, гальмового та зупинного шляхів та інших просторово-динамічних характеристик пригоди, а також встановлення відповідності дій водія ТЗ в даній дорожній ситуації технічним вимогам ПДР, наявність у водія технічної можливості запобігти пригоди, відповідності дій водія вимогам ПДР, встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та ДТП. При цьому, при призначенні даного виду експертного дослідження експерт повинен володіти необхідними даними про стан дорожньої обстановки на момент ДТП: тип покриття дороги (асфальт, грунтова тощо), його стан (мокре, сухе, ожеледиця та ін..) ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ДТП, його завантаженість, видимість та оглядовість дороги, розташування ТЗ, швидкість руху, про що не відображено у представлених дослідженнях.

Належними доказами не доведено також, що на дослідження експерта передавався шкворень (пошкоджена деталь) саме з напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ, оскільки оригіналу Акту передачі пошкодженої деталі від 07.05.2013 року, на який посилається відповідач (копію долучено до апеляційної скарги), останнім не представлено, акт з боку позивача підписано Руденко О.В., однак підпис Руденко О.В. не засвідчено печаткою підприємства позивача і оскільки позивач заперечує факт такої передачі при відсутності доказів уповноваження зазначеної вище особи на передачу пошкодженої деталі страховій компанії, такий акт не має доказової сили.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з листа представника заводу виробника від 13.09.2013 року вбачається, що строк служби поворотного шквореня (пальця причіпного механізму) марки, встановленої на напівпричепі становить декілька десятиліть і до даного часу виробнику невідомо ні одного випадку його руйнування під час експлуатації. Виробник стверджує, що при нормальній експлуатації ТЗ не виникає такого навантаження на поворотній шкворень, що може привести до пошкодження, отже перевантаження та руйнування поворотного шквореню можливо лише в аварійній ситуації, що виключає вину як виробника, так і користувача.

Крім того слід відмітити, що з представленого експертного дослідження № 6123/6124 від 06.09.2012 року вбачається, що дослідження проводилося неозброєним оком та із застосуванням стереомікроскопу МБС-2, збільшення до 24 крат., метод дослідження у висновку експерта № 7944 від 11.09.2013 року не відображено, тобто «усталостность метала», «усталостная прочность метала» встановлена експертом оглядом пошкодженої деталі в той час, як за твердженням фахівців Харківського національного автомобільно-дорожнього університету усталость металу деталей сцепного пристрою візуально встановити неможливо, такі пошкодження металу встановлюються лише за допомогою спеціальних приладів в лабораторних умовах, про що зазначає й виробник.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції становить під сумнів висновки представлених експертних досліджень, вважає, що такі не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі.

Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем не доведено порушення позивачем Правил дорожнього руху України щодо користування ЗТЗ страхувальником (особою, допущено до керування) у несправному технічному стані, та порушення страхувальником технічних умов експлуатації і обслуговування ЗТЗ, що встановлені виробником транспортного засобу (п.10.1.14, п.10.1.30 договору), що було підставою відмови у виплаті страхового відшкодування, отже ДТП, що сталася 01.03.2012 року обґрунтовано визнано судом страховим випадком, відтак позовні вимоги позивача про стягнення 693 000,00грн. страхового відшкодування є правомірними.

Враховуючи, що страхувальник вчасно повідомив страховика про настання страхової події - 05.03.2012 року граничний строк виплати страхового відшкодування настав 04.05.2012 року.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визначення суми страхового відшкодування в розмірі 693 000,00 грн. грн. та правомірним рішення суду в частині стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 15.7 договору страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011 року, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Згідно розрахунку позивача нарахування пені провадиться з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відтак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про нарахування пені за період з 04.05.2012 р. по 04.11.2012 р. включно в сумі 12 820,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 19 479,95 грн., оскільки зобов'язання страховика за договором страхування не є грошовими у розумінні ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року по справі № 910/7391/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року по справі № 910/7391/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року по справі № 910/7391/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/7391/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.