Постанова № 33805313, 26.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2013 року Справа № 904/3891/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ситниковій М.Ю.

представники сторін:

від боржника: Корнєв Е.О., представник, довіреність № 01/06 від 01.06.13;

від скаржника: Косова Н.В., представник, довіреність № 334/10/10-09 від 15.07.13;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2013 року

у справі № 904/3891/13

за заявою Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2013 року у справі № 904/3891/13 (суддя Владимиренко І.В.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ. Ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ. Згідно пункту 5 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвалено вважати погашеними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак - Центр" на суму 354 424,00 грн. Припинено повноваження ліквідатора у справі ОСОБА_1. Провадження у справі припинено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 21.08.2013 року у справі № 904/3891/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам;

- у разі ліквідації платника податків ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків;

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.09.2013 року.

Представник скаржника в засіданні суду просив апеляційну скаргу задовольнити.

Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 26.09.2013 року просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу господарського суду від 21.08.2013 року залишити без змін.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, які про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка інших учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи по суті у відсутності вказаних учасників.

Заслухавши пояснення представників ліквідатора та скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2013 року прийнято заяву Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ до розгляду в підготовчому засіданні, зобов'язано арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича надати до господарського суду заяву про згоду на участь у справі та відсутність обставин, що перешкоджають призначенню ліквідатором боржника, зобов'язано боржника вчинити певні дії (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в новій редакції, що діє з 19.01.2013 року. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію). Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.06.2013 року (а. с. 78-80).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року Приватне підприємство "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 03.06.2014 року. Ліквідатором Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1, якого зобов'язано вчинити певні дії. Кандидатуру арбітражного керуючого Шевцова Євгена Вікторовича відхилено (а. с. 85-89).

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури опубліковано 11.06.2013 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 103 (а. с. 91)

02.08.2013 року ліквідатором подано на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута (а. с. 101-134).

Ухвалою господарського суду від 13.08.2013 року звіт ліквідатора прийнято до відома, відкладено розгляд справи на 21.08.2013 року (а. с. 140).

Ухвалою від 21.08.2013 року господарський суд затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припинив провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Аурум-Плюс", м. Новомосковськ (а. с. 144-145).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 21.08.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 2 статті 41 Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його зберігання; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута. Взявши до уваги, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 95 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідне правило встановлено частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 95 Закону, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, абзацом 2 частини 1 статті 95 Закону встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюється у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог частини 4 статті 11 Закону щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (пункт 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як вбачається із статуту Приватного підприємства "Аурум-Плюс" єдиним учасником Приватного підприємства "Аурум-Плюс" є громадянин ОСОБА_1 (а. с. 12-24).

Рішення учасника Приватного підприємства "Аурум-Плюс" від 01.03.2013 року було підписано не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 25). Зазначеною особою також була підписана заява про припинення платника податків форми № 8-ОПП та лист на адресу Новомосковської ОДПІ з переліком наданих документів (а. с. 28-29).

На вказаних документах після їх підписання невідомою особою було проставлено підпис ОСОБА_1

Зазначені обставини не дають підстав вважати, що єдиним засновником боржника ОСОБА_1 01.03.2013 року було прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. У визначенні таких витрат слід враховувати, необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі (пункт 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Таким чином, відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу приписів частини 4 статті 11 Закону.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2013 року у справі № 922/787/13-г.

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник зазначив, що у нього активи відсутні, основних засобів та іншого майна не має, грошові кошти відсутні.

Судом першої інстанції при порушенні провадження у справі не була надана оцінка обставинам, пов'язаним з наявністю майнових активів боржника.

Слід також звернути увагу, що ухвала про прийняття заяви про порушення справи до розгляду була отримана арбітражним керуючим Шевцовим Є.В., кандидатура якого визначена автоматизованою системою, лише 28.05.2013 року, тоді як судове засідання було призначене на 27.05.2013 року. Докази направлення ухвали від 27.05.2013 року про порушення справи і призначення засідання на 03.06.2013 року в матеріалах справи також відсутні. В засіданні 03.06.2013 року Шевцов Є.В. присутній не був. Проте, господарський суд в постанові від 03.06.2013 року зазначив, що арбітражний керуючий Шевцов Є.В. не надав згоди на виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначив ліквідатором голову ліквідаційної комісії боржника. Кандидатура арбітражного керуючого Шевцова Є.В. згідно з постановою від 03.06.2013 року була відхилена судом у зв'язку з неотриманням відповіді про надання згоди на виконання обов'язків ліквідатора банкрута.

В пункті 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(із внесеними до нього доповненнями) зазначено, що призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини 6 статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Слід також звернути увагу, що призначаючи судове засідання для затвердження звіту та ліквідаційного балансу, ухвалою від 13.08.2013 року суд зобов'язав ліквідатора подати всі документи, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури (а. с. 140). Проте, таких документів ліквідатором до суду не було надано.

Щодо процесуального права скаржника на оскарження ухвали місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 року № 50-ХІІ зі змінами та доповненнями передбачено, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

В ухвалі суду про порушення провадження у справі від 27.05.2013 року зазначено про її направлення до Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області. Проте, повідомлення про вручення такого поштового відправлення в матеріалах справи відсутнє.

За наведених обставин, та з урахуванням виявлених судом апеляційної інстанції порушень законодавства при здійсненні провадження у справі про банкрутство, Новомосковська ОДПІ не реалізувала свого права на проведення позапланової податкової перевірки Приватного підприємства "Аурум-Плюс".

Господарський суд першої інстанції, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначених обставин не перевірив та не дав їм належної правової оцінки. В зв'язку з цим, суд необґрунтовано прийшов до висновку про можливість затвердження поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Аурум-Плюс".

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2013 року має бути скасована.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2013 року у справі № 904/3891/13 скасувати.

Справу № 904/3891/13 передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Копію постанови направити державному реєстратору Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Радянська, буд. 27-а) для здійснення реєстраційних дій щодо Приватного підприємства "Аурум-Плюс" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, буд. 10, кв. 100, код за ЄДРПОУ 37454813).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.09.2013 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

30.09.2013