Постанова № 33805261, 26.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 916/1395/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 02.09.2013р. №656 прийняття апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Задоя В.І., за довіреністю №020/7-650 від 12.06.2013р.

від відповідача: Драпайло Ю.З., за довіреністю від 10.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс Інтернешнл"

на рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року

по справі №916/1395/13

за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс Інтернешнл"

про стягнення 189613, 76 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс Інтернешнл" про стягнення 189613,76 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року у справі №916/1395/13 (суддя Лічман Л.В.) позов ДП „Одеський морський торговельний порт" задоволено: з ТОВ „Транссервіс Інтернешнл" на користь позивача стягнуто 189613, 76 грн. заборгованості та 3792,28 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що матеріалами справи підтверджується факт наявності за відповідачем заборгованості за угодою КД-3889 від 21.05.2012р. на користь позивача у сумі 189613, 76 грн. та фактичне визнання такої заборгованості.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Транссервіс Інтернешнл") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП „Одеський морський торговельний порт" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ДП „Одеський морський торговельний порт") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Транссервіс Інтернешнл", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 25.09.2013р.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 02.09.2013р. №656 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2012р. між ДП ,,Одеський морський торговельний порт" (позивач, Порт) та ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" (відповідач, Підприємство) укладено угоду №КД-3889 (надалі - угода), предметом якої є надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту, перевантаження вантажів в Порту здійснюється Підприємством через причал №23 та частину причалу №24 Одеського порту щомісячним обсягом не менше 11670 тон (п.1.1 Угоди).

За пунктом 1.2 угоди Підприємство зобов'язується отримувати плату від вантажовласників або їх представників за виконані навантажувально-розвантажувальні роботи згідно тарифів.

Відповідно до п.2.1 угоди Порт зобов'язався, зокрема, за необхідності разом з Підприємством розглядати звернення клієнтів щодо питань, пов'язаних із здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт. Сплачувати Підприємству винагороду в розмірі 0,001% від суми фактично перерахованих Підприємством грошових коштів на рахунок Порту, а також компенсувати фактичні банківські витрати Підприємства за перерахування грошових коштів.

Згідно з п.2.2 угоди Підприємство зобов'язалось, зокрема, укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів (№23 та частини причалу №24) та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими клієнтурою за свій рахунок).

Абзацом 4 п.3.4 угоди сторони погодили, що до 10 числа місяця, наступного за звітним, сторони підписують акт виконаних Підприємством робіт (послуг) за даною Угодою, на основі якого визначається остаточна сума, яка підлягає оплаті Порту за місяць.

Пунктом 4.2 угоди встановлено, що у випадку невиконання Підприємством умов, вказаних в п.1.1 угоди, відносно щомісячних об'ємів перевалки вантажів за результатами календарного року, Підприємство виплачує Порту суму, виходячи з діючої ставки, згідно „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 р. (п.2.2.2 „в"), за кожну тону не переваженого до встановленого об'єму вантажу. Розрахунки виконуються в національній валюті за офіціальним курсом НБУ, діючому на останній день календарного року.

Угода вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2013р. (п.7.2 угоди).

В додатку №1 до Угоди від 21.05.2012р. сторонами визначено, що ставка плати за використання клієнтами причалів та території Порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт у відповідності з підпунктом „в" пункту 2.2.2 розділу 2.2. „Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. № 392 з всіма змінами та доповненнями: з вантажів, які перероблюються силами та засобами клієнтів - 1,4 доларів США (без ПДВ) за одну тону вантажу.

02.07.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №КД-3889/1, в якій зазначено, що сторони дійшли згоди внести наступні зміни до Угоди, виклавши в наступній редакції:

- п.1.1 Угоди - „Предметом Угоди являється надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту. Перевантаження вантажів в Порту проводиться Підприємством щомісячним об'ємом не менше 11670 тон";

- п.2.2.1 Угоди - „Укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими безпосередньо клієнтурою за свій рахунок).

21.02.2013р. укладено додаткову угоду № КД-3889/3, згідно якої сторони вирішили розірвати Угоду з 01.12.2012 р. (п.1 Додаткової угоди № КД-3889/3).

В останній день дії Угоди Порт та Підприємство оформили додаток №4 до Угоди, в якому визначили, що Підприємством не виконано п.1.1 Угоди щодо гарантованого об'єму перевалки вантажу в період з 21.05.2012р. по 30.11.2012р., у зв'язку з чим компенсації підлягають 158011,47 грн. без ПДВ. Кількість вантажу, залученого Підприємством, сторони визначили на підставі актів здачі-прийняття робіт.

Угода, додатки, додаткові угоди до неї, а також акти здачі-прийняття робіт за травень-листопад 2012р. (т.1, а.с. 24-30) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємства та порту.

Листом від 28.01.2013р. за вих. №5 директор ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" повідомив керівника ДП „Одеський морський торговельний порт" про скрутне фінансове становище у Підприємства, тому просив надати розстрочку погашення суми компенсації за угодою №КД-3889 з травня 2013р. по 20000,00 грн. в місяць до погашення боргу.

В свою чергу ДП „Одеський морський торговельний порт" направило ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" претензію від 22.02.2013 р. за вих. №020/1-223, в якій просило перерахувати суму належної Порту компенсації у розмірі 158011,47 грн.

Відповідачем вказана претензія залишена без задоволення.

Викладені обставини стали підставою для звернення Порту до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було вказано вище та вбачається з матеріалів справи, надавались відповідачу послуги відповідно до угоди від 21.05.2012р. №КД-3889, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (а.с. 24-30).

Відповідно до вищезазначених актів відповідачем не виконувались у повному обсязі приписи п.1.1 Угоди від 21.05.2012р. №КД-3889, а саме не виконувався щомісячний обсяг перевалки вантажів, у зв'язку з чим за відповідачем виник обов'язок сплатити позивачу відповідну компенсацію та у зв'язку з чим, враховуючи приписи п.4.2 вказаної угоди, сторонами було укладено додаток №4 до вказаної угоди, відповідно до якого відповідач визнав суму компенсації на користь позивача у розмірі 158011,47 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності відповідної заборгованості за Угодою від 21.05.2012р. або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Таким чином, враховуючи матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, з огляду на те, що обов'язок зі сплати компенсації у розмірі 158011,47 грн. відповідачем добровільно взято на себе шляхом підписання додатку №4 до Угоди та те, що додаток № 4 до Угоди на теперішній час не визнано недійсним у судовому порядку, а, відтак, відносно нього діє презумпція правомірності правочинів, передбачена ст.204 ЦК України, враховуючи лист відповідача від 28.01.2013р. за вих.№5, в якому останній визнав існування в нього обов'язку компенсувати позивачу кошти в розмірі 158011,47 грн. без ПДВ, зміст податкової консультації СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012 р. № 5650/10/31-035, приймаючи до уваги, що строк виконання відповідного зобов'язання згідно ч.2 ст.530 ЦК України настав після спливу семи днів з моменту одержання претензії від 22.02.2013 р. за вих. №020/1-223, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт" про стягнення з ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" 189613,76 грн. заборгованості, в т.ч. 31602,29 грн. ПДВ є законними, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на те, що Угода є неукладеною, оскільки не містить такої суттєвої умови як предмет договору, так як під час підписання договору сторони визначили його предметом послуги, необхідні ТОВ ,,Транссервіс Інтернешнл" для перевантаження вантажів силами та засобами відповідача або залучених відповідачем з використанням території та причалів ДП ,,Одеський морський торговельний порт", при цьому найменування та вимоги до послуг, які мають надаватися, з урахуванням специфіки правовідносин між сторонами, правового статусу, функцій та господарської діяльності морського порту, визначені чинним на той час законодавством України, зокрема ст.ст. 73, 75, 76 КТМ України.

При цьому, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11.

Підписання відповідачем відповідних актів здачі-прийняття робіт та додатку №4 до угоди №КД-3889 від 21.05.2012р. свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для підтвердження факту прийняття відповідачем, та виконання позивачем послуг по перевалці вантажів за угодою №КД-3889 від 21.05.2012р. та визнання відповідачем заборгованості на користь позивача у сумі 158011,47 грн., без ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що правові підстави для вирішення питання відносно неукладеності правочину відсутні.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження скаржника щодо недійсності Угоди через те, що її правовою природою являється оренда причалів порту, що заборонено ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оскільки, як вірно зазначено господарський судом першої інстанції, такі доводи мають бути предметом оцінювання у справі за позовом про визнання відповідної Угоди недійсною, при цьому, користування причалами на підставі Угоди не передбачає передачі їх в оренду, а полягає у фактичному перебуванні судна в порту біля причалу та здійснення вантажних операцій, за що стягувалась із вантажовласників плата згідно збірника тарифів.

Апеляційний господарський суд зауважує, що нарахування позивачем ПДВ на суму відповідної компенсації цілком кореспондується з правилами абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України, яким до бази оподаткування ПДВ віднесено будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують наявності за відповідачем обов'язку сплатити на користь позивача відповідну компенсацію.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт" є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одеський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транссервіс Інтернешнл" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2013 року у справі №916/1395/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс Інтернешнл"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 30 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош