Рішення № 33805164, 24.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/3282/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес", юридична адреса: 13345, м. Київ, вул. Кутузова, 13, оф. 402, фактична адреса: м. Харків, пр. Московський, 259, код 35698538; до товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База", 61036, м. Харків, вулиця Морозова, 11, код ЄДРПОУ 36984982; про стягнення 82431, 11 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" про стягнення 41379,17грн. заборгованості за поставлений товар; 5494,54грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 42663,33грн. штрафу в розмірі 20% за прострочення виконання господарського зобов"язання відповідно до п.7.3. договору; 1169,90грн. трьох процентів річних за неправомірне користування чужими коштами.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №ВЛ-09/06/10 від 10.06.2010р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу нараховано відповідачу пеню, штраф та три проценти річних. В якості правових підстав позову позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 610, 612, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 216, 218, 220, 230, 231 ГК України.

Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, але звернувся до суду з клопотанням (вх.№35049 від 24.09.2013р.), в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача, та на вимогу ухвали суду від 11.09.2013р. щодо дотримання сторонами п. 4.4. та п.4.15. договору поставки №ВЛ-09/06/10 від 10.06.2010р. пояснив, що постачання товару здійснювалося на підставі накладних, виписаних позивачем в день отримання товару і попередніх замовлень відповідач не здійснював, об"єми постачання та номенклатура товару для відповідача не резервувалися і він отримував товар на суму наявних коштів та тільки того товару, що був у вільному продажу. Крім того, позивач зазначає, що ним в прохальній частині позовної заяви допущена технічна помилка, в зв"язку з чим замість 34387,50грн. штрафу, заявлених до стягнення з відповідача, помилково вказано іншу суму - 42663,33грн., в зв"язку з чим просить суд вважати вірним розмір штрафу в сумі 34387,50грн. (що вказаний у тексті позовної заяви та розрахунку, наданому до позовної заяви). Разом із клопотанням позивач надав документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі й акт звіряння розрахунків між сторонами станом на 23.09.2013р., за яким сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 41379,17грн.

Розглянувші уточнення позивача щодо розміру заявленого до стягнення штрафу, враховуючи наявний у матеріалах справи розрахунок штрафу, долучений останній до позовної заяви (а.с.11) на суму 34387,50грн., суд вважає, що позивачем при підготовці тексту позовної заяви допущено технічну помилку в зазначанні вказаної суми, а тому приймає вказані уточнення, які не є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, усі судові ухвали направлені на його адресу: від 06.08.2013р., від 20.08.2013р., від 02.09.2013р. та від 11.09.2013р., повернулися до суду без доказів вручення їх відповідачеві, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чудо база" (покупець) 01.06.2010р. укладено договір поставки №ВЛ-09/06/10, згідно умов якого постачальник зобов'язався відповідно до умов даного договору поставляти покупцеві харчовий продукт тваринного походження в сирому вигляді, який не доведено до стану їжі (товар), а покупець зобов"язався прийняти і оплатити товари на умовах даного договору відповідно до замовлень покупця і товаросупроводжувальної документації, які становлять невід"ємну частину даного договору. Асортимент, кількість, ціна за одиницю й загальна вартість кожної партії товару, що поставляється погоджується сторонами на умовах зазначених у даному договорі й вказуються в товарних накладних на відповідну партію товару. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі затвердженої постачальником специфікації, що є невід"ємною частиною даного договору. Вимоги щодо форми й змісту специфікації визначені даним договором.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що даний договір укладений строком до 31.12.2011р. Термін дії даного договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення його терміну дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити його або припинити його дію.

В період дії договору поставки №ВЛ-09/06/10 від 01.06.2010р., на його виконання, позивачем відповідачу поставлявся, а відповідачем приймався певний товар, при цьому, як слідує з пояснень позивача та не спростовано відповідачем, щодо дотримання сторонами п. 4.4. та п.4.15. договору поставки №ВЛ-09/06/10 від 10.06.2010р., якими встановлено, що покупець зобов"язаний направити засобами факсимільного зв"язку постачальникові за 5 робочих днів до передбачуваної дати поставки, письмову заявку, та визначено порядок дій постачальника після її отримання, - постачання товару здійснювалося на підставі накладних, виписаних позивачем в день отримання товару і попередніх замовлень відповідач не здійснював, об"єми постачання та номенклатура товару для відповідача не резервувалися і він отримував товар на суму наявних коштів та тільки того товару, що був у вільному продажу без заперечень та зауважень.

За змістом п.6.4. договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються не пізніше 7 календарних днів з дати передачі товару покупцю.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по договору поставки належним чином не виконував, починаючи з травня 2012 року, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, за видатковими накладними №ВЛ-0040123 від 17.05.2012р., №ВЛ-0040138 від 18.05.2012р., №ВЛ-0040187 від 23.05.2012р., №ВЛ-0040257 від 31.05.2012р., №ВЛ-0040262 від 31.05.2012р., №ВЛ-0040358 від 15.06.2012р., №ВЛ-0040365 від 16.06.2012р., №ВЛ-0040377 від 19.06.2012р. та №ВЛ-0040410 від 23.06.2012р. (а.с. 16-24), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 41379,17грн., що, у тому числі, відображено в акті звірки взаємних розрахунків за станом на 13.09.2012р. (а.с.31).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 41379,17 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 17.05.2012р. по 05.08.2013р. у розмірі 5459,54грн., на підставі п.7.2. договору, штрафу у розмірі 20% від несвоєчасно оплаченої суми за товар в розмірі 34387,50грн., на підставі п.7.3. договору, та 3% річних за період з 17.05.2012р. по. 05.08.2013р. у розмірі 1169,90грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. за несвоєчасне перерахування покупцем коштів постачальнику, покупець сплачує пеню постачальникові в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Крім того, згідно п.7.3. договору покупець, який прострочив оплату за п.6.4. договору, більш ніж на 20 календарних днів, зобов"язаний, крім пені, що передбачена п.7.2. договору, додатково сплатити штраф у розмірі 20% від несвоєчасно оплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, передбаченої у п.7.2. договору.

З розрахунків позивача, наданих разом з позовною заявою (а.с. 10,11,12) вбачається, що позивачем, з урахуванням змісту п.6.4. договору, яким установлено, що розрахунки за відвантажений товар здійснюються не пізніше 7 календарних днів з дати передачі товару покупцю, нарахування штрафних санкцій та річних здійснюється окремо за кожною простроченою накладною :

- за видатковою накладною №ВЛ-0040123 від 17.05.2012р., незважаючи на те, що у розрахунках вказано, що період починається з 17.05.2012р., фактичне нарахування здійснюється з 24.05.2012р. і припиняється 28.05.2012р., оскільки згідно виписки банку, наданої позивачем 24.09.2013р., грошові кошти в сумі 20432,64грн. оплачені відповідачем 28.05.2012р.;

- за видатковою накладною №ВЛ-0040138 від 18.05.2012р. періодом прострочення є період з 25.05.2012р. по 05.06.2012р. - оплата в сумі 20298,00грн. проведена 05.06.2012р. в сумі 20298,00грн. Таким чином періодом нарахування для накладних, за якими товар був повністю оплачений - №ВЛ-0040187 від 23.05.2012р. та №ВЛ-0040257 від 31.05.2012р., є період з 30.05.2012р. по 25.06.2012р. та з 07.06.2012р. по 25.06.2012р., відповідно.

За накладними №ВЛ-0040262 від 31.05.2012р., №ВЛ-0040358 від 15.06.2012р., №ВЛ-0040365 від 16.06.2012р., №ВЛ-0040377 від 19.06.2012р. та №ВЛ-0040410 від 23.06.2012р., за якими вартість товару повністю не оплачена, розрахунок здійснюється з семиденним відтермінуванням по 05.08.2013р. (дата звернення із позовом до суду).

Визначена сторонами редакція пункту 7.2. договору не містить застережень щодо неможливості нарахування пені за більш ніж шестимісячний термін, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, а навпаки, встановлює можливість її нарахування за кожен день прострочення, пов'язуючи момент припинення її нарахування з днем погашення заборгованості зі сплати вартості спожитої теплової енергії (правова позиція щодо незастосування до нарахування штрафних санкцій шестимісячного терміну, передбаченого у ч. 6 ст. 232 ГК України, у разі встановлення у договорі іншого періоду їх нарахування, висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №3/063-09).

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, проте у даному разі відповідачем не було заявлено про застосування вказаної норми.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, перевіривши правильність нарахування пені, штрафу та трьох процентів річних за розрахунком позивача (а.с. 10, 11, 12), позовні вимоги в цій частині підлягають задовленню в повному обсязі, як такі, що заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та вірно нараховані.

Судові витрати зі сплати судового збору, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в силу вимог ч.4 ст.49 ГПК України.

Водночас, у зв'язку із зайвою сплатою позивачем судового збору при зверненні до суду із даним позовом (1761,00грн., замість 1648,62грн.), судовий збір у розмірі 112,38грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Повертаючи судовий збір позивачу, судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо База" (61036, м. Харків, вулиця Морозова, 11, код ЄДРПОУ 36984982) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес" (13345, м. Київ, вул. Кутузова, 13, оф. 402, код 35698538) 41379,17грн. заборгованість за поставлений товар; 5494,54грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 42663,33грн. штрафу в розмірі 20% за прострочення виконання господарського зобов"язання відповідно до п.7.3. договору; 1169,90грн. три проценти річних за неправомірне користування чужими коштами та 1648,62грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес" (13345, м. Київ, вул. Кутузова, 13, оф. 402, код 35698538) з Державного бюджету України 112,38грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №366 від 23.01.2013 року.

4.1. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований птахопереробний комбінат Велес" (13345, м. Київ, вул. Кутузова, 13, оф. 402, код 35698538) судового збору в розмірі 112,38грн., сплаченого згідно платіжного доручення №366 від 23.01.2013 року. Оригінал платіжного доручення №366 від 23.01.2013 р. знаходиться в матеріалах справи.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.