Рішення № 33804974, 25.09.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2013 р. Справа № 924/943/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Городок Хмельницької області

про стягнення 19 193,52 грн., з них: 17 813,75 грн. основного боргу, 200,20 -3% річних, 178,59 грн. інфляційних втрат, 1000,98 грн. - пені.

Представники сторін:

позивача: Прокопова Т.В. за довіреністю №2170/02 від 29.08.2013р.

відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 19 193,52 грн., з них: 17 813,75 грн. основного боргу, 200,20 -3% річних, 178,59 грн. - інфляційних втрат та 1000,98 грн.- пені.

В обґрунтування позову посилається на укладений між сторонами Договір про надання послуг з теплопостачання №1923/668 від 24.04.08р., згідно з яким позивач постачає відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.

Щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, однак оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснює несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушує вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору.

Таким чином, станом на 01.07.13р. заборгованість відповідача становить 17 813,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

В зв'язку із невиконанням зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу 200,20 грн. -3% річних, 178,59 грн. інфляційних втрат та 1000,98 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Відповідач, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 19.09.13р., в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Судом враховується, що відповідно до ст.22 ГПК України, участь в засіданнях суду є правом, а не обов'язком сторони, тому враховуючи належність його повідомлення про час та місце розгляду справи, а також обмеженість строків вирішення господарських спорів, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Міське комунальне підприємство „Хмельницьктеплокомуненерго" - зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 06.11.12р.

ОСОБА_1 - зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2 від 08.05.03р. за адресою: АДРЕСА_1 та внесений до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 29.07.13р.

На підставі заяви ФОП ОСОБА_1 від 23.04.08р., між МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №1923/668 від 23.04.08р., за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 3.2.2 договору визначено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.6 договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; - остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.1 договору він набуває чинності з 23 квітня 2008 року та діє до 23 квітня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п.10.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Заяв про припинення дії договору №1923/668 від 24.04.08р. або зміни його умов не надходило.

Згідно додатку №1 до договору загальна опалювальна площа споживача становить 108,4 кв.м.

Щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, зокрема, рахунки №668 від 19.12.12р. на суму 6 429,15 грн., №668 від 23.01.13р. на суму 5979,10 грн., №668 від 20.02.13р. на суму 4154,69 грн.; №668 від 20.03.13р. на суму 3885,71 грн.; №668 від 18.04.13р. на суму 2595,10 грн., на загальну суму 17813,75 грн.

З поданої позивачем довідки про оплату за надані послуги по тепловій енергії вбачається, що станом на 01.06.13р. відповідачем було сплачено позивачу 1958,24 грн. (06.12.12р.) та 5230,00 грн. (12.04.13р.), на загальну суму 7188,24 грн.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання згідно договору не виконав, утворивши станом на 01.07.2013р. заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2012р. по 01.07.2013р. в розмірі 17813,75 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував за період з 10.01.2013р. по 01.07.2013р. пеню в розмірі 1000,98 грн., а також відповідно до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 200,20 грн. - 3% річних за період з 10.01.2013р. по 01.07.2013р. та інфляційні втрати за період з січня 2013р. по червень 2013р. в сумі 178,59 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності судом враховується:

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.08р. між МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №1923/668 від 23.04.08р., за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.

Аналогічне положення встановлено сторонами у договорі, пунктом 3.2.2 якого передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Приписами ч. 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Згідно п.6 договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюються споживачем наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; - остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання та виставляв відповідні рахунки на оплату теплової енергії: зокрема: №668 від 19.12.12р. на суму 6 429,15 грн., №668 від 23.01.13р. на суму 5979,10 грн., №668 від 20.02.13р. на суму 4154,69 грн.; №668 від 20.03.13р. на суму 3885,71 грн.; №668 від 18.04.13р. на суму 2595,10 грн., на загальну суму 17813,75 грн.

З поданої позивачем довідки про оплату за надані послуги по тепловій енергії вбачається, що станом на 01.06.13р. відповідачем було сплачено позивачу 1958,24 грн. (06.12.12р.) та 5230,00 грн. (12.04.13р.), на загальну суму 7188,24 грн.

Отже, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.12р., по 01.07.13р. в сумі 17 813,75 грн.

Доказів на підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості в матеріали справи не подано. Тому позовні вимоги в частині стягнення 17 813,75 грн. боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 200,20 грн. за період з 10.01.13р. по 01.07.13р. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

При перерахунку суми 3% річних судом прийнято до уваги, що згідно п.п.6.3. п.6 Договору, остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, першим днем прострочки виконання зобов'язань є 11 число відповідного місяця. Проте, позивач у розрахунку 3% вказує період нарахування, починаючи з 10-го числа кожного місяця, в якому мало місце прострочення оплати. Разом з тим, помилкове зазначення періоду нарахування 3% річних не вплинуло на суми нарахувань, які позивач проводить правильно, тобто без урахування 10 числа, починаючи з наступного 11 числа місяця наступного за розрахунковим. Таким чином, нарахування 3% річних в розмірі 200,20 грн. є обґрунтованим.

Також, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 178,59 грн. за січень 2013р. - червень 2013р.

При перерахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, нарахування індексу інфляції здійснюється лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Крім того, згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено суму та періоди нарахування інфляційних втрат, тому інфляційні втрати в сумі 178,59 грн. заявлені правомірно та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в 7.2.3 договору передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку із несвоєчасною сплатою отриманих послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 175,61 грн. згідно поданого розрахунку. При проведенні розрахунку позивачем враховані положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст.232 ГК України

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1000,98 грн. заявлені обґрунтовано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 193,52 грн., з них: 17 813,75 грн. основного боргу, 200,20 -3% річних, 178,59 грн. - інфляційних втрат та 1000,98 грн. пені є належним чином обгрунтовані, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32,33, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Городок Хмельницької області про стягнення 19 193,52 грн., з них: 17 813,75 грн. основного боргу, 200,20 -3% річних, 178,59 грн. інфляційних втрат, 1000,98 грн. - пені задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, р/р 26003301021233 в обласному управлінні ПАТ „Ощадбанк", код ЄДРПОУ 03356571) 17 813,75 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 75 коп.) основного боргу, 200,20 грн. (двісті гривень 20 коп.) - 3% річних, 178,59 грн. (сто сімдесят вісім гривень 59 коп.) інфляційних втрат, 1000,98 грн. (одна тисяча гривень 98 коп.) - пені, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 25.09.2013р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу

3- відповідачу (АДРЕСА_1) - з повідомленням