Постанова № 33801617, 24.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2013 р. (15:49) Справа №801/6796/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Чайковського І.Г.;

представника прокурора - Дугаренко Р.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим

за участю Прокуратури м. Сімферополя

про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від 30.05.2013; визнати протиправною та скасувати постанову №82 від 04.06.2013 «Про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», винесену першим заступником начальника Інспекції ДАБК в АР Крим Герон Олександром Федоровичем, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пп. 1 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 20646,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова та припис прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач не є суб'єктом відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Крім того, під час перевірки не встановлено, хто є замовником будівництва, хто проводить будівельні роботи, а висновок, що суб'єктом містобудування є ФОП ОСОБА_3 зроблений за відсутністю відповідних документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача та прокуратури проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що спірна постанова та припис прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України, у зв'язку з порушенням позивачем приписів Закону України "Про основи містобудування", на підставі, у межах повноважень інспекції, тому підстав для її скасування не має.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури та свідка, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 29.04.1999.

Посадовими особами відповідача згідно вимоги Прокуратури АР Крим, на підставі направлення від 18.05.2013 № 449 була проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою АДРЕСА_1.

За наслідком перевірки 18.05.2013 складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_3, яким встановлено наступне: встановлений факт будівництва будівлі. Будівля одноповерхова, орієнтовний розмір 6 х 5 м. Договір оренди на земельну ділянку відсутній (зі слів забудовника - в стадії оформлення).

За наслідком встановлених згідно акту перевірки порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.05.2013 та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам та правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 30.05.2013, яким негайно з 30.05.2013 призупинені будівельні роботи.

На підставі вказаного акту та протоколу відповідачем прийнята постанова №82 від 04.06.2013 «Про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відповідно до якої фізична особа-підприємець ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пп. 1 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 20646,00 грн.

Не погодившись з вказаною постановою та приписом, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (надалі Закон №3038-VI).

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2, 3, ч. 4 ст. 41 Закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, виходячи з наведених норм діючого законодавства, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки об'єктів будівництва в установлених законодавством випадках.

Порядок, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553).

Відповідно до п. 1 Порядку №553 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Отже, виходячи з вимог вказаного Порядку останній регулює здійснення перевірки об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Ознаки віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності (надалі Порядок №557).

Між тим, враховуючи характер об'єкту перевірки, останній не відноситься до об'єктів IV і V категорій складності.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка проведена на підставі Порядку №553. А відтак, враховуючи, що відповідно до ст. 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд дійшов висновку, що відповідачем проведена перевірка з порушенням вимог діючого законодавства, за відсутністю підстав для її проведення, оскільки норми Порядку №553 не поширюються на об'єкти архітектури, які не віднесені до об'єктів IV і V категорій складності.

Щодо суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону №3038-VI суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Частиною 1 ст. 36 Закону №3038-VI встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону №3038-VI реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ФОП ОСОБА_3 та за результатом перевірки було встановлено будівництво будівлі у АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що згідно рішення 19 сесії 5-го скликання Малореченської сільської ради від 09.11.2007 №19/12 ОСОБА_3 наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для благоустрою території та укладання договору оренди.

Слід зазначити, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.05.2013 встановлено, що використання земельної ділянки здійснюється ОСОБА_3 Крім того, постановою про накладання адміністративного стягнення від 24.05.2013 №000325 встановлено самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0150 га під розміщення одноповерхової споруди, навісу, сходів та благоустрій прилеглої території у АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 29.05.2013 в ході досудового розслідування встановлено, що гр.. ОСОБА_3 здійснила будівництво одноповерхової будівлі на земельній ділянці, на якій не оформлено договір оренди землі.

А відтак, судом встановлено, що будівництво будівлі з порушенням вимог Закону №3038-VI здійснено саме ОСОБА_3 як фізичною особою. Отже ОСОБА_3 у розумінні приписів ч. 2 ст. 4 Закону №3038-VI є суб'єктом містобудування.

Водночас доказів того, що будівництво здійснює саме ФОП ОСОБА_3 в комерційних цілях матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_5, який зазначив, що встановлення факту будівництва будівлі саме ФОП ОСОБА_3 здійснено з її слів, адже вказані обставини спростовуються поясненнями представника позивача, рішенням 19 сесії 5-го скликання Малореченської сільської ради від 09.11.2007 №19/12, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.05.2013, постановою про накладання адміністративного стягнення від 24.05.2013 №000325, постановою про закриття кримінального провадження від 29.05.2013.

Слід зазначити, що пп.1 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, законодавче встановлено, що суб'єктами відповідальності є замовники будівництва об'єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Тобто це неправомірне (протиправне) винне діяння деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності, яка включає наявність суб'єкта та об'єкта правопорушення, суб'єктивної та об'єктивної сторони правопорушення.

Суд зауважує, що сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, є підставою для притягнення такої особи до відповідальності.

Відсутність будь-якого елементу складу правопорушення виключає застосування міри відповідальності до особи.

Таким чином, виходячи з встановлених судом обставин, враховуючи, що відповідачем не надані належні та допустимі докази, що ФОП ОСОБА_3 здійснює будівельні роботи на вказаній земельній ділянці в комерційних цілях, та, навпаки, судом встановлено, що будівельні роботи проводилися саме ОСОБА_3, як фізичною особою, ФОП ОСОБА_3 не є суб'єктом відповідальності у розумінні приписів Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Докази не мають для суду наперед установленої сили. Це означає, що кожен доказ підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у своїй сукупності.

Принцип, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили і кожен доказ підлягає оцінці судом разом з іншими доказами, означає, що:

ні в законі, ні в підзаконних актах не повинно міститися вказівок, які заздалегідь установлюють доказову силу і значення доказу;

ніякі органи чи посадові особи не вправі давати суду вказівок щодо доказової сили і значення того чи іншого доказу;

докази повинні оцінюватися за їх властивостями;

не можна вважати, що певний вид доказів має переваги, та без належної оцінки і врахування всіх доказів обґрунтовувати ним свою позицію.

Статтею 63 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Змістовне навантаження принципу оцінки доказів відповідно до внутрішніх переконань суду полягає в тому, що суд самостійно вирішує питання щодо достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Внутрішнє переконання суду - це його власне ставлення до певного об'єкта, тобто конкретне почуття або сукупність почуттів судді або суддів, які виникають у процесі розгляду і вирішення справи з приводу певних об'єктів, що мають значення для справи. Отже, внутрішнє переконання - це ставлення суду до обставин справи, що ґрунтується на доказах.

Суд при оцінці доказів повинен враховувати сукупність доказів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог та відповідач - в обґрунтування заперечень проти адміністративного позову, адже суд повинен враховувати динамічність правовідносин та специфічність суб'єктного складу сторін.

При цьому, основним критерієм належності доказу про наявність правопорушення є достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надані докази правомірності прийняття спірної постанови.

Водночас, з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що будівельні роботи були здійснені ОСОБА_3 Отже ОСОБА_3 є суб'єктом містобудування у розумінні приписів ч. 2 ст. 4 Закону №3038-VI.

При цьому відповідальність за порушення містобудівних норм та правил у цьому випадку встановлена ст. 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ані Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування".

Отже за результатами перевірки відповідач мав повноваження скласти протокол про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, ані застосовувати заходи відповідальності, передбачені пп.1 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірна постанова прийнята з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Щодо визнання протиправним та скасування припису від 30.05.2013 суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, згідно п. 2, 3, ч. 4 ст. 41 Закону №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи, зокрема, щодо: зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала будівельні роботи без оформлення відповідних документів, що є порушенням ч. 1 ст. 36 Закону №3038-VI. Вказані обставини не були спростовані позивачем та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що спірний припис прийнятий в межах повноважень Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, відтак в частині визнання протиправним та скасування припису від 30.05.2013 позов задоволенню не підлягає.

А відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 30.09.2013.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіки Крим №82 від 04.06.2013

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємства ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 206,46 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіки Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна